ПОСТАНОВА
Іменем України
31 січня 2020 року
Київ
справа №2240/2961/18
адміністративне провадження №К/9901/3085/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду у складі судді Петриковича А.І. від 10 жовтня 2018 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Матохнюка Д.Б., суддів Курка О.П., Совгири Д.І. від 28 грудня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги,
В С Т А Н О В И В:
У вересні 2018 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області (далі - відповідач), в якому просив визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29 червня 2016 року №186437-13 та податкову вимогу №12440-17 від 27 грудня 2016 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що належний позивачу на праві власності автомобіль Toyota Land Cruiser 200 2013 року випуску не підпадає під визначення об`єкта оподаткування транспортним податком у 2016 році згідно підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України (далі - ПК України), оскільки його вартість становить менше 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2016 податкового (звітного) року, тобто менше 1033500,00 грн., а тому нарахування оскаржуваним рішенням суми грошового зобов`язання зі сплати транспортного податку з фізичних осіб й, як наслідок, виставлення податкової вимоги вважає незаконним.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2018 року, яке залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 грудня 2018 року, у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов висновку, що з 01 січня 2016 платниками транспортного податку є власники легкових автомобілів не старше п`яти років, середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати; згідно наданої Мінекономрозвитку інформації, вартість належного позивачу транспортного засобу є більшою за 750 розмірів мінімальної заробітної плати, що не спростовано останнім в ході розгляду справи, а тому такий автомобіль є об`єктом оподаткування транспортним податком у 2016 році згідно положень статті 267 ПК України у зв`язку з чим нарахування позивачу суми грошового зобов`язання зі сплати транспортного податку здійснено за наявності відповідних підстав.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування ними норм матеріального права та порушення процесуальних норм, просив їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, по суті посилався на помилковість позиції судів попередніх інстанцій, адже останні не зважили на те, що інформації стосовно належного позивачу транспортного засобу ні відповідачем, ні іншими особами у позивача не запитувалось, а тому відповідач не володів даними, необхідними для проведення розрахунку визначення вартості автомобіля у відповідності до Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, зокрема його пробігу. Також зазначає про залишення судами поза увагою листа Мінекономрозвитку України від 18 жовтня 2018 року №3805-05/45388-07, у відповідності до якого у 2016 році середньоринкова вартість Toyota Land Cruiser 200, 2013 року випуску, з об`ємом двигуна 4,5 л, дизель та пробігом 127482 км становила 978075 грн., а тому такий автомобіль не підпадає під визначення об`єкта оподаткування транспортним податком у 2016 році згідно підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України.
У визначені ухвалою строки відзиву на касаційну скаргу не надходило.
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є власником транспортного засобу Toyota Land Cruiser 200, реєстраційний номер НОМЕР_1, шасі номер НОМЕР_2, 2013 року випуску, з об`ємом двигуна 4461 см. куб., тип пального - D (дизель), що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.
29 червня 2016 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №186437-13, яким визначено позивачу суму грошового зобов`язання за платежем "транспортний податок з фізичних осіб" за 2016 рік у розмірі 25000,00 грн.
У зв`язку з несплатою визначеної суми податкового зобов`язання відповідач надіслав позивачу податкову вимогу від 27 грудня 2016 року №12440-17.
25 травня 2018 року у листі за вих. №15884/7/99-99-13-03-02-17 ДФС України на адресу відповідача скеровано отриману від Мінекономрозвитку інформацію щодо автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати (середньоринкова вартість розрахована на основі даних ДП "Держзовнішінформ" за офіційними прайс-листами дилерів, за інформацією з інших джерел та переліку автомобілів, вартість яких неможливо визначити), у якій серед переліку відповідних автомобілів значиться автомобіль марки Toyota Land Cruiser 200, об`єм циліндрів двигуна 4,5, тип пального - дизель, до 4 років.
Окрім того на виконання вимог ухвали суду першої інстанції Мінекономрозвитку у листі від 18 вересня 2018 року за вих. №3805-05/40617-24 повідомило, що середньоринкова вартість автомобіля Toyota Land Cruiser 200 з об`ємом циліндрів двигуна 4,5 літра, дизель, автоматичною коробкою переключення передач до 4 років експлуатації становила понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2016 року; через відсутність даних про пробіг автомобіля у 2016 році надати конкретну інформацію щодо його середньоринкової вартості у 2016 році немає можливості.
В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини, установлені судами, Верховний Суд дійшов висновку про таке.
Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" від 24 грудня 2015 року №909-VIII, положення якого набрали чинності з 01 січня 2016 року, до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України внесені зміни, згідно яких об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об`єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.
Відповідно до пункту 4 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону від 24 грудня 2015 року №909-VIII в 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України та Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".