ПОСТАНОВА
Іменем України
30 січня 2020 року
Київ
справа №826/6972/16
адміністративне провадження №К/9901/26361/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у складі судді Літвінової А.В. від 08 серпня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Бабенка К.А., суддів Кузьменка В.В., Степанюка А.Г. від 08 грудня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Дарницький плодовоовочевий комбінат" до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
У квітні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Дарницький плодовоовочевий комбінат" (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, Інспекція), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05 січня 2016 року №0000061501, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 2653,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог посилалось на те, що шляхом подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації з ПДВ за квітень 2014 року Товариство виправило допущену раніше методологічну помилку щодо незаповнення рядка 25.1 декларації та продубльовано у ньому суму податку, яка була відображена у рядку 25 цієї ж декларації та перерахована до бюджету згідно платіжного доручення, а тому підстави для накладення штрафних санкцій у відповідності до пункту 120.2 статті 120 Податкового кодексу України (далі - ПК України) відсутні, адже заниження податкового зобов`язання (недоплати) не відбулось.
Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 08 серпня 2016 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2016 року, позов задовольнив; визнав протиправним та скасував оскаржуване податкове повідомлення-рішення.
Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що при поданні позивачем уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок у декларації за квітень 2014 року зміни суми податкових зобов`язань й, як наслідок, заниження податку не відбулося, а тому у контролюючого органу відсутні підстави для застосування штрафних санкцій, передбачених пунктом 120.2 статті 120 ПК України, з урахуванням вимог статті 50 цього Кодексу.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування ними норм матеріального права та порушення процесуальних норм, просив скасувати судові рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, посилався на помилковість позиції судів попередніх інстанцій, оскільки позивачем допущено порушення пункту 50.1 статті 50 ПК України, яке полягає у поданні останнім уточнюючого розрахунку у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок у декларації з ПДВ за квітень 2014 року без одночасної сплати суми штрафу у розмірі трьох відсотків від суми недоплати, а невиконання таких умов самостійного внесення змін до податкової звітності є підставою для накладення штрафу, передбаченого пунктом 120.2 статті 120 ПК України.
Письмових заперечень на касаційну скаргу до суду не надходило.
В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання процесуальних норм, Верховний Суд виходить з наступного.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що в травні 2014 року Товариством засобами електронного зв`язку подано до Інспекції податкову декларацію з ПДВ за квітень 2014 року, в якій у рядку 25 "Сума податку, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від`ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду" вказано суму ПДВ у розмірі 53069,00 грн. При цьому у рядку 25.1 вказаної декларації "сплачується до загального/спеціального фонду державного бюджету" зазначено показник "-".
Грошове зобов`язання із ПДВ за квітень 2014 року у розмірі 53069,00 грн. сплачено позивачем у повному обсязі 23 травня 2014 року, що підтверджується платіжним дорученням №127.
Внаслідок виявлення допущеної у вказаній звітності помилки позивачем у звітному (податковому) періоді липня 2015 року подано до Інспекції уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з ПДВ, в якому виправлено допущену помилку та в рядку 25.1 "сплачується до державного бюджету" було вказано суму - 53069,00 грн.
В подальшому Інспекцією проведено камеральну перевірку уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за квітень 2014 року, за результатами якої складено акт від 09 грудня 2015 року №6999/26-51-15-01-09, у якому контролюючим органом зроблено висновок про невиконання Товариством вимог абзаців 3-5 пункту 50.1 статті 50 ПК України, а саме сплату суми штрафу у розмірі трьох відсотків від суми недоплати.
На підставі акту перевірки відповідач прийняв оскаржуване податкове повідомлення-рішення, згідно з яким на підставі пункту 120.2 статті 120 ПК України на позивача накладено штраф у розмірі 2653,00 грн.
В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини, установлені судами, Верховний Суд вказує на таке.
Відповідно до підпунктів 16.1.3, 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) платник податків зобов`язаний: подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.