ПОСТАНОВА
Іменем України
21 січня 2020 року
Київ
справа №2а/0470/9600/12
касаційне провадження №К/9901/7209/18, К/9901/7208/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бившевої Л.І.,
суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України) та касаційну скаргу Нікопольської об`єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області ДПС (далі - Інспекція) на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.05.2013 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2014 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Проктер енд Гембл Менюфекчурінг Україна", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Проктер енд Гембл Україна" (далі - Товариство), до Державної фіскальної служби України, третя особа - Нікопольська об`єднана державна податкова інспекція Дніпропетровської області ДПС, про скасування рішення,
УСТАНОВИВ:
У жовтні 2011 року Товариство звернулось до суду із позовом до ДФС України, за участі третьої особи - Інспекції (в редакції протокольної ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.05.2013), у якому скасувати рішення ДПС України про результати розгляду повторної скарги від 30.09.2011 № 2819/6/10-2315 (в редакції ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2012 щодо скасування ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.11.2011 про відмову у відкритті провадження в частині позовних вимог про скасування рішення ДПС України про результати розгляду повторної скарги від 30.09.2011 № 2819/6/10-2315).
На обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалося на те, що: рішення контролюючого органу вищого рівня є актом індивідуальної дії, який впливає на права та обов`язки Товариства, і підлягає оскарженню на підставі пункту 56.10 статті 56 Податкового кодексу України; оскаржуване рішення за результатами розгляду скарги не відповідає вимогам пунктів 56.4, 56.8 статті 56 Податкового кодексу України та пунктів 14, 15 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженого наказом ДПА України від 23.12.2010 № 1001.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 16.05.2013, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2014, позов задовольнив: визнав протиправним та скасував рішення ДПС України від 30.09.2011 № 2819/6/10-2315.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що оскільки рішення ДПС України від 30.09.2011 № 2819/6/10-2315 за своїм змістом визначає правомірність податкового повідомлення-рішення від 25.07.2011 № 0000642301, яке було скасоване судовим рішенням, яке набрало законної сили, то, як наслідок, оскаржуване рішення про результати розгляду скарги, яке є предметом спору у даній справі, є неправомірним та підлягає скасуванню.
ДФС України оскаржила рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 29.01.2015 відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ДФС України та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, оскільки суди попередніх інстанцій під час розгляду справи не надали належної правової оцінки тому, що рішення, прийняте за результатом розгляду повторної скарги, не може бути предметом розгляду в адміністративному суді, оскільки не створює для Товариства юридичних наслідків, позаяк прийняте за результатами вирішення податкового спору в доюрисцикційній процедурі та не є актом реалізації контролюючим органом повноважень у сфері управлінської діяльності.
Інспекція оскаржила рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 09.02.2015 відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Інспекції.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, оскільки суди попередніх інстанцій під час розгляду справи не надали належної правової оцінки тому, що рішення, прийняте за результатом розгляду повторної скарги, не може бути предметом розгляду в адміністративному суді, оскільки не створює для Товариства юридичних наслідків, позаяк прийняте за результатами вирішення податкового спору в доюрисцикційній процедурі та не є актом реалізації контролюючим органом повноважень у сфері управлінської діяльності.
У запереченні на касаційну скаргу Товариство просить залишити касаційні скарги без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
У відповідності до положень частини першої статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній від 15.12.2017) у справі здійснено заміну позивача його процесуальним правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Проктер енд Гембл Україна", що підтверджується статутом Товариства, затвердженим позачерговими загальними зборами учасників Товариства (протокол № 22.01/2014 від 22.01.2014), та зареєстрованим державним реєстратором 06.02.2014.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 17.01.2020 прийняв касаційну скаргу ДФС України та касаційну скаргу Інспекції до провадження, визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи та призначив попередній розгляд справи на 21.01.2020.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційних скаргах доводи та дійшов висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Суди попередніх інстанцій встановили, що Інспекція провела планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 по 30.09.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 30.09.2010, результати якої оформлені актом № 58/23-124-4/32509841, на підставі висновків якого Інспекція прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000392301 від 17.05.2011.
Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржувалось Товариством в адміністративному порядку.