ф
ПОСТАНОВА
Іменем України
29 січня 2020 року
Київ
справа №815/4990/15
адміністративне провадження №К/9901/19236/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Квант" на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 5 лютого 2016 року (суддя Токмілова Л.М.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2016 року (колегія у складі суддів: Коваля М.П., Домусчі С.Д., Кравець О.О.) у справі № 815/4990/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Квант" до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про скасування наказу, визнання незаконними дій щодо проведення перевірки, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Квант" (далі - позивач, Товариство) звернулось до Одеського окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (далі - відповідач або податковий орган), в якому просило (з урахуванням зміни позовних вимог) скасувати наказ про проведення документальної позапланової виїзної перевірки; визнати незаконними дії податкового органу щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки; визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення якими збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість, зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та зменшено розмір від`ємного значення податку на додану вартість.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що під час перевірки, посадовими особами податкового органу помилково встановлено завищення оподаткування. Позивач вважає, що податковий кредит сформований ним на підставі оформлених належним чином податкових накладних, складених за результатами реальних господарських операцій, суми ПДВ за якими були належним чином задекларовані контрагентами Товариства.
Одеський окружний адміністративний суд постановою від 5 лютого 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2016 року, в задоволенні позову відмовив.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з недоведеності доводів позивача про протиправність висновків податкового органу, викладених в акті перевірки.
Не погодившись з рішенням судів першої та апеляційної інстанції, Товариство подало касаційну скаргу, в який зазначає, що висновки судів першої та апеляційної інстанції здійснені з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 28 квітня 2015 року по 21 травня 2015 року, посадовими особами на підставі підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за лютий 2015 року, за результатами якої складено акт №3941/15-53-15-514/13917208 від 29 травня 2015 року, а в подальшому за результатами повторної перевірки акт № 4520/15-53-15-514/13917208 від 1 липня 2015 року.
Враховуючи висновки акта перевірки та результати адміністративного оскарження податковим органом прийнято податкові повідомлення - рішення від 9 жовтня 2015 року:
- № 0000331504 яким зменшено від`ємне значення податку на додану вартість на суму 97 764 грн;
- № 0000341505 яким зменшено суму бюджетного відшкодування на 58 280 грн та застосовано штрафні санкції в сумі 14 570 грн;
- № 0000321504 яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 402 017 грн та застосовано штрафні санкції в сумі 100 505 грн.
В ході проведеної перевірки встановлено, що згідно даних бухгалтерського обліку Товариства первісна вартість імпортованих товарів (чай зелений, чай чорний) складається з контрактної вартості товарів та сум ввізного мита, що відображено платником у березні - квітні 2014 року, при цьому, додаткові витрати, які пов`язані з оприбуткуванням імпортованого товару та відображені Товариством у складі податкового кредиту у березні - квітні 2014 року складаються з послуг вантажного митного комплексу (виконавець TOB "Євротермінал", договір від 4 березня 2013 року № У/576) та послуг транспортно-експедиторського обслуговування (виконавець TOB "МіксГрупп", договір від 20 вересня 2012 року № 01/12) не входять до складу первісної вартості імпортних товарів.
Тобто, відповідачем під час проведення перевірки Товариства встановлено, що позивач здійснює імпортні операції та не відображає у складі первісної вартості імпортованих товарів транспортно-заготівельні витрати (розвантаження, навантаження товару, транспортування).
Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про порушення позивачем вимог пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення Товариством податкового кредиту по податковим накладним, отриманим від TOB "Євротермінал", TOB "МіксГрупп".
Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Суди попередніх інстанцій не встановили, в чому саме полягає порушення пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України позивачем, враховуючи, що податковим органом не ставиться під сумнів реальність господарських операцій з TOB "Євротермінал", TOB "МіксГрупп".
Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що однією з підстав для прийнття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, став висновок податкового органу щодо порушення позивачем вимог підпунктів 201.1, 201.10 статті 201, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, підпунктів 2, 14 Порядку заповнення податкової накладної, що призвело до завищення Товариством податкового кредиту по податковим накладним, отриманим від ТОВ "Саратський завод продтоварів".
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, є податкова накладна, яка видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця.
Проте, як встановлено в ході проведеної перевірки, ціна постачання одиниці товару без урахування ПДВ, зазначена в податкових накладних, отриманих позивачем від ТОВ "Саратський завод продтоварів" та на підставі яких Товариством сформовано спірний податковий кредит, не відповідає ціні постачання одиниці товару без урахування ПДВ, зазначеній у видаткових накладних та ціні одиниці товару (без ПДВ), зазначеній у специфікаціях (прайс - листах) виробника, а також при реєстрації податкових накладних в ЄРПН (електронний вигляд), виписаних ТОВ "Саратський завод продтоварів" у березні 2014 року - січні 2015 року ціна постачання одиниці товару без урахування ПДВ (графа 7) визначена позивачем з порушенням наведених приписів Порядків №№ 10, 957, відповідно яких усі графи податкової накладної, що мають вартісні показники, заповнюються в гривнях з копійками, що фактично призвело до невірного визначення бази оподаткування (обсяги постачання) без урахування ПДВ та невірних значень податку на додану вартість та загальної суми з ПДВ.
Судами попередніх інстанцій не досліджено первинні документи, які визначені податковим органом, як складені з помилками. Не встановлено, в чому саме полягає помилка при заповненні податкової накладної, не встановлено, чи зареєстровані вказані податкові накладні в ЄРПН, не встановлено, чи зараховані вказані накладні до податкових зобов`язань контрагента та чи сплачено податок контрагентом, на що посилається позивач.