ф
ПОСТАНОВА
Іменем України
29 січня 2020 року
Київ
справа №820/2915/16
адміністративне провадження №К/9901/19200/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Центральної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14 червня 2016 року (суддя Полях Н.А.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2016 року (колегія у складі суддів: Бартош Н.С., Донець Л.О., Мельнікової Л.В.) у справі № 820/2915/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіріус-1" до Центральної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги, зобов`язання вчинити певні дії -
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Сіріус-1" (надалі позивач, Товариство) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду із позовом до Центральної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (надалі відповідач, податковий орган) про визнання протиправною та скасування податкової вимоги, зобов`язання податкового органу виключити з інтегрованої картки дані щодо суми податкового боргу з оплати податку на прибуток та включити в інтегровану картку дані про передоплату податку на прибуток.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що до початку граничного строку сплати податку на прибуток, ним подано до обслуговуючого банку платіжні доручення на суму 10 000 000,00 грн, у зв`язку з чим позивач вважає свої зобов`язання з оплати податку на прибуток за 1 квартал 2016 року виконаними. Вина за не зарахування до бюджету вказаних платежів покладається на банківську установу у повному обсязі на підставі пункту 129.6 статті 129 Податкового кодексу України.
Харківський окружний адміністративний суд постановою від 14 червня 2016 року позов задовольнив. Визнав протиправною та скасував податкову вимогу від 23 травня 2016 року № 4929-17 про сплату суми податкового боргу з податку на прибуток у розмірі 6 367 368,60 грн. Зобов`язав податковий орган вчинити певні дії, а саме виключити з інтегрованої картки Товариства дані щодо суми податкового боргу з оплати податку на прибуток у розмірі 6 367 368,60 грн та включити в інтегровану картку дані про передоплату податку на прибуток у розмірі 3 632 631,40 грн.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача є правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи.
Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 22 листопада 2016 року скасував постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про зобов`язання податкового органу вчинити певні дії, а саме: виключити з інтегрованої картки дані щодо суми податкового боргу з оплати податку на прибуток у розмірі 6 367 368,60 грн і включити в інтегровану картку дані про передоплату податку на прибуток у розмірі 3 632 631,40 грн та прийняв в цій частині нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовив. В іншій частині постанову суду першої інстанції залишив без змін.
В частині відмови в задоволенні позову суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки позивач не звертався до суду із позовними вимогами про визнання протиправними дій контролюючого органу при здійсненні податкового контролю, підстави для задоволення позовних вимог в цій частині відсутні.
Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, податковий орган подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині скасування податкової вимоги та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги.
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що Товариство перебуває на обслуговуванні у ПАТ "КБ "Хрещатик", у якому відкрито позивачу поточний рахунок у національній валюті України гривні № НОМЕР_1 на підставі договору № 26000001131198 банківського рахунку юридичної особи від 25 листопада 2013 року.
1 квітня 2016 року позивач надав банку платіжні доручення для сплати грошового зобов`язання з податку на прибуток за 1 квартал 2016 року у розмірі 10 000 000,00 грн. Проте переказ коштів не було завершено, та вказана сума не надійшла за призначенням до бюджету.
25 квітня 2016 року Товариством податкову декларацію з податку на прибуток підприємств, в якій відображено позитивне значення суми податку на прибуток, що підлягає сплаті у 1 кварталі 2016 року, яка становить 6 907 373,00 грн.
Контролюючим органом на адресу позивача направлена податкова вимога від 23 травня 2016 року № 4929-17, згідно з якою станом на 22 травня 2016 року сума податкового боргу підприємства позивача за узгодженим грошовим зобов`язанням з податку на прибуток становить 6 367 368,60 грн. за основним платежем
Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що платником податку виконано свій податковий обов`язок своєчасно та в повному обсязі оскільки позивачем добросовісно та у встановлені законодавством строки фактично сплачена сума грошового зобов`язання з податку на прибуток за 1 квартал 2016 року.
Суд не погоджується з таким висновком судів першої та апеляційної інстанції з огляду на його передчасність, оскільки судами не встановлено всі обставини по справі для прийняття законного рішення. Крім того, неправильного застосовано п.п.129.6 ПК України таких підстав.
Відповідно до п.п.129.6 ст. 129 ПК України, - за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.
Тобто, приписами п.п.129.6 ПК України врегульовано питання відповідальності та порядок нарахування пені і штрафних санкцій. Натомість в даному спорі, предметом розгляду є правомірність вимоги про сплату податкового боргу, тобто судам важливо було дослідити наявність або відсутність такого боргу в зв`язку з намаганням позивача здійснити його сплату та добросовісність дій платника податків.