ПОСТАНОВА
Іменем України
29 січня 2020 року
Київ
справа №815/5009/15
адміністративне провадження №К/9901/26012/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Ізмаїльської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 7 вересня 2015 року (суддя Іванов Е.А.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2015 року (колегія у складі суддів: Градовського Ю.М., Кравченка К.В., Лук`янчук О.В.) у справі № 815/5009/15 за позовом Приватного акціонерного товариства "Українське Дунайське пароплавство" до Ізмаїльської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -
ВСТАНОВИВ:
Приватне акціонерне товариство "Українське Дунайське пароплавство" (надалі позивач, Товариство) звернулось до Одеського окружного адміністративного суду із позовом до Ізмаїльської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області (надалі відповідач, податковий орган) про скасування податкового повідомлення-рішення, яким нараховано штрафні санкції за перевищення встановленого НБУ сальдо рахунку юридичної особи - резидента України в іноземному банку.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що вказані санкції застосовуються Національним банком України та за його визначенням - підпорядкованими йому установами.
Одеський окружний адміністративний суд постановою від 7 вересня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2015 року, позов задовольнив. Скасував податкове повідомлення-рішення № 0000482204 від 3 серпня 2015 року
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що спірне податкове повідомлення - рішення прийнято відповідачем поза межами, наданих йому повноважень, а тому є таким, що не ґрунтується на нормах закону, оскільки саме Національний банк України є уповноваженим суб`єктом, який наділений правом застосування штрафних санкцій за дане порушення.
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Доводи касаційної скарги дослівно повторюють доводи апеляційної скарги.
У запереченні на касаційну скаргу Товариство зазначає, що вимоги касаційної скарги є безпідставними та необґрунтованими, просить залишити касаційну скаргу без задоволення.
Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що податковим органом проведена планова виїзна документальна перевірка Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 січня 2012 року по 31 грудня 2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2012 року по 31 грудня 2014 року, за результатами якої складено акт від 15 червня 2015 року № 283/15-02-22-01/01125821.
Висновками акта встановлено порушення підпункту "д" пункту 4, статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" №15-93 від 19 лютого 1993 року.
На підставі висновків акта перевірки винесено податкове повідомлення рішення від 3 серпня 2015 року №0000482204 яким нараховано суму грошового зобов`язання за платежем штрафні санкції за перевищення встановленого НБУ сальдо рахунку юридичної особи - резидента України в іноземному банку на загальну суму 4 420 714 грн.
Відповідно до частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно пункту 2 індивідуальної ліцензії від 18 грудня 2013 року № 211 (вих. № 28-127/28520) на розміщення валютних цінностей на рахунках за межами України на рахунку № НОМЕР_1 (розрахунковий рахунок в болгарських левах), відкритому за межами України, в закордонному банку ОБЕДИНЕНА БЪЛГАРСКА БАНКА АД г. Русе Республіка Болгарія, залишок валютних цінностей на рахунку на 1 жовтня 2014 року не може перевищувати 100 000 болгарських левів.
Станом на 1 жовтня 2014 року залишок на рахунку № НОМЕР_1 становив 620 484,05 болгарських левів.
Вказаний факт не є спірним між сторонами.
Позивач зазначив, що залишок на рахунку - це надходження фрахту за перевезення пасажирів згідно виставлених рахунків з датою сплати після 1 жовтня 2014 року. Згідно діючих у 2014 році договорів на пасажирські перевезення з компанією "NICKO TOURS GmbH" фрахт сплачується фрахтівником за 10 днів до початку круїзу. Проте рахунки оплачені контрагентом раніше.
Товариство відносно цієї ситуації повідомило Департамент валютного контролю та ліцензування НБУ у м. Київ.