ПОСТАНОВА
Іменем України
29 січня 2020 року
Київ
справа №420/692/19
адміністративне провадження №К/9901/23061/19
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: суддя-доповідач - Гусак М. Б., судді - Блажівська Н. Є., Гімон М. М., розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2019 року (судді - Запорожан Д.В., Осіпов Ю.В., Танасогло Т.М.) у справі № 420/692/19 за позовом Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
УСТАНОВИЛА:
5 червня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до П`ятого апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2019 року у даній справі.
Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2019 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано 10-денний строк на усунення недоліків апеляційної скарги. Апеляційний суд вказав на те, що апеляційна скарга не відповідає вимогам статті 296 КАС України, а саме: не містить адреси електронної пошти, повного найменування інших учасників справи, переліку матеріалів, що додаються, та копій доданих до апеляційної скарги письмових матеріалів, що відсутні в учасників справи (копія квитанції про сплату судового збору, оригінал та копія клопотання, про яке зазначено в апеляційній скарзі). Крім цього, в апеляційній скарзі, в порушення пункту 6 частини другої статті 296 КАС України, на думку апеляційного суду, не наведено правове обґрунтування неправильності чи неповноти дослідження судом першої інстанції доказів і встановлення обставин у справі та/або застосування норм матеріального права, а лише у загальній формі викладено припущення скаржника стосовно прийняття оскаржуваного судового рішення з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Окрім того, апелянтом не в повному обсязі сплачено судовий збір.
8 липня 2019 року ОСОБА_1 до П`ятого апеляційного адміністративного суду було подано клопотання щодо усунення недоліків апеляційної скарги із додатками.
Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2019 року апеляційну скаргу повернуто апелянту у зв`язку з тим, що апелянт не усунула всі зазначені апеляційним судом недоліки апеляційної скарги, а саме, не вказала повного найменування інших учасників справи та не обґрунтувала свої вимоги у розумінні пункту 6 частини другої статті 296 КАС України. Так, апеляційний суд вказав, що скаржниця не дотрималася законодавчих вимог до змісту апеляційної скарги та не зазначила, яку саме норму права судом першої інстанції було неправильно застосовано, які саме обставини було неправильно встановлено та які саме докази було неправильно чи неповно досліджено, а також не обґрунтувала, у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права, встановленні обставин чи дослідженні доказів; апелянт просто перерахувала норми різних галузей законодавства та навела обставини стосунків з податковим органом, абстрактно зазначивши, що суд першої інстанції не встановив усі обставини та не дослідив усі докази.
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2019 року та направити справу для продовження розгляду апеляційної скарги.
В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що апеляційний суд в порушення приписів статті 242 КАС України не дотримався законодавчих вимог до законності та обґрунтованості судового рішення, оскільки ним не було повно та всебічно з`ясовано всі обставини справи, що є підставою для скасування судового рішення та ухвалення апеляційним судом нового рішення згідно з КАС України, та не надав оцінки аргументам відповідача щодо неповного з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи. Крім цього, скаржниця послалася на надмірний формалізм у діях апеляційного суду, враховуючи, що однією з підстав для повернення апеляційної скарги послугувала відсутність повного найменування інших учасників справи (позивача) та використання в апеляційній скарзі скороченої назви позивача ("ГУ ДФС в Одеській області"), чим її неправомірно позбавлено права на судовий захист.
Позивачем відзив на касаційну скаргу не надано, що не перешкоджає її розгляду.
Ухвалою Верховного суду від 23 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2019 року.
Переглянувши оскаржувану ухвалу в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.
Надаючи правову оцінку ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху, яка передувала її поверненню, в якій апеляційним судом вказано на порушення апелянтом приписів статті 296 КАС України та незазначення в апеляційній скарзі адреси електронної пошти і повного найменування позивача, яке скаржницею не було усунуто та послугувало однією з підстав для повернення апеляційної скарги, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду доходить висновку про те, що апеляційна скарга, хоча формально й містила вказані недоліки, однак вони не мали вирішального правового значення й не перешкоджали прийняттю апеляційної скарги до провадження.