ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 січня 2020 року
м. Київ
Справа № 924/198/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранець О. М. - головуючий, Cтратієнко Л. В., Студенець В. І.,
за участю секретаря судового засідання Низенко В. Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма побутового обслуговування "Силует"
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Грязнов В. В., Мельник О. В., Розізнана І. В.
від 07.10.2019
за позовом ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма побутового обслуговування "Силует"
про визнання недійсним рішення загальних зборів від 03.02.2017 в частині та стягнення 170 798,33 грн
за участю представників:
позивача: не з`явився
відповідача: Сіпайло Л. І.
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог.
У березні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма побутового обслуговування "Силует", в якому з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 15.05.2019 просила:
- визнати недійсним рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма побутового обслуговування "Силует" від 03.02.2017 в частині визначення розміру вартості частки у майні товариства, яка підлягає їй до виплати;
- стягнути з відповідача 170 798,33 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що визначений загальними зборами відповідача у спірному рішенні від 03.02.2017 розмір вартості частки позивача в статутному капіталі товариства, яка підлягає виплаті позивачу з огляду на її вихід зі складу учасників товариства, є заниженим, був визначений з порушенням встановленого чинним законодавством та статутом відповідача порядку: лише виходячи з розміру статутного капіталу товариства без урахування дійсної вартості належного відповідачу на праві власності нерухомого майна, а саме: нежитлової будівлі площею 544,2 кв м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 та гаража, розташованого по АДРЕСА_2. За підрахунками позивача вартість її частки в майні Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма побутового обслуговування "Силует" становить 170 798,33 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача.
2. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.
Відповідно до пункту 3.1. статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма побутового обслуговування "Силует", затвердженого 15.07.1994, до складу засновників Товариства входять громадяни України - постійні працівники державного виробничого комерційного підприємства побутового обслуговування "Силует", а також особи, що прирівняні до них, які підписали установчий договір.
01.12.2008 загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма побутового обслуговування "Силует" затвердили зміни та доповнення до статуту, зокрема внесли зміни до пункту 7.3. статуту. Згідно з пунктом 7.3. статуту в редакції з рахуванням внесених змін статутний фонд Товариства складає 17 976,00 грн та розділений на 11 часток. Зокрема, частка ОСОБА_1 (позивач) становить 1 193 грн.
22.11.2016 ОСОБА_1 подала Товариству з обмеженою відповідальністю "Фірма побутового обслуговування "Силует" нотаріально посвідчену заяву-повідомлення про вихід зі складу учасників Товариства, в якій просила провести з нею розрахунки та сплатити їй вартість частини майна Товариства, пропорційну її частці у статутному капіталі Товариства відповідно до пункту 8.6. статуту.
Загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма побутового обслуговування "Силует" прийняли рішення, оформлене протоколом № 1 від 03.02.2017, яким зокрема вирішили вважати ОСОБА_1 такою, що вийшла з Товариства з 22.11.2016, та виплатити ОСОБА_1 вартість частини майна відповідно до її частки в статутному капіталі Товариства (6,66%) в розмірі 1 193,00 грн.
У березні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма побутового обслуговування "Силует", в якому з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 15.05.2019, яку Господарський суд Хмельницької області ухвалою від 16.05.2018 прийняв до розгляду, просила: визнати недійсним рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма побутового обслуговування "Силует" від 03.02.2017 в частині визначення розміру вартості частки у майні товариства, яка підлягає їй до виплати; стягнути з відповідача 170 798,33 грн.
За твердженням позивача визначений загальними зборами відповідача у спірному рішенні від 03.02.2017 розмір вартості частки позивача у майні товариства, яка підлягає виплаті позивачу з огляду на її вихід зі складу учасників товариства, є заниженим, був визначений з порушенням встановленого чинним законодавством та статутом відповідача порядку: виходячи з розміру статутного капіталу товариства без урахування дійсної вартості належного відповідачу на праві власності нерухомого майна, а саме: нежитлової будівлі площею 544,2 кв м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 та гаража, розташованого за адресою: АДРЕСА_2.
3. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття.
Господарський суд Хмельницької області рішенням від 13.07.2018 позов задовольнив частково: визнав недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма побутового обслуговування "Силует" від 03.02.2017 в частині визначення розміру вартості частки у майні Товариства, яка підлягає до виплати ОСОБА_1, а також стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма побутового обслуговування "Силует" на користь ОСОБА_1 вартість частки в сумі 4 222,44 грн та 1 825,33 грн витрат зі сплати судового збору. У частині стягнення 166 575,89 грн у задоволенні позову відмовив.
Місцевий господарський суд виходив з того, що спірне рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма побутового обслуговування "Силует" в частині визначення розміру вартості частки у майні товариства, що підлягає виплаті ОСОБА_1, порушує права та законні інтереси позивача як учасника товариства, який вибув, на отримання вартості частини майна товариства в розмірі, визначеному відповідно до чинного законодавства, оскільки загальні збори учасників відповідача в порушення частини 2 статті 148 Цивільного кодексу України в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин, статей 12, 54 Закону України "Про господарські товариства" в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин, частини 1 статті 66, статті 139 Господарського кодексу України та пункту 8.6. статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма побутового обслуговування "Силует" визначили розмір вартості частини майна, що підлягала виплаті позивачу, виходячи із статутного капіталу товариства без урахування вартості активів товариства, тобто вартості усього майна, що належить товариству.
Задовольняючи частково позовну вимогу про стягнення з відповідача 170 798,33 грн вартості частки у майні товариства місцевий господарський суд виходи з того, що розмір вартості частки у майні товариства, що підлягає виплаті позивачу при виході з товариства, визначається виходячи з вартості чистих активів товариства на кінець звітного періоду, зазначеної у балансі Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма побутового обслуговування "Силует" станом на 31.12.2016, та не може визначатися з ринкової вартості окремо визначеного майна без урахування іншого майна відповідача за відсутності згоди останнього. Суд самостійно визначив розмір частки, яка підлягає виплаті позивачу при виході із товариства, який за розрахунком суду склав 4 222,44 грн.
Північно-західний апеляційний господарський суд постановою від 07.10.2019 скасував рішення Господарського суду Хмельницької області від 13.07.2018 в частині відмови у стягнені з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма побутового обслуговування "Силует" на користь ОСОБА_1 166 575,89 грн вартості частки в майні товариства. Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма побутового обслуговування "Силует" на користь ОСОБА_1 166 575,89 грн вартості частки в майні товариства та 2 498,64 грн витрат зі сплати судового збору. Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма побутового обслуговування "Силует" в дохід Державного бюджету України 2 498,64 грн судового збору за розгляд апеляційної скарги. В решті рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Суд апеляційної інстанції, врахувавши висновок, викладений Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 24.04.2018 у справі № 925/1165/14, виходив з того, що в даному випадку розмір вартості частки у майні товариства, що підлягає виплаті позивачу при виході з товариства, необхідно визначати на підставі дійсної (ринкової) вартості майна товариства, оскільки особа, яка виходить зі складу учасників товариства, має право вимагати проведення з нею розрахунків на підставі дійсної (ринкової) вартості майна товариства, а вимоги позивача ґрунтуються на здійсненні з ним розрахунку, виходячи саме з ринкової вартості майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма побутового обслуговування "Силует". За висновком суду позивач довів дійсну ринкову вартість майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма побутового обслуговування "Силует", яка підтверджується висновком судового експерта № 09/18 від 15.03.2018 у судовій справі № 924/22/18, який суд визнав належним та допустимим доказом у справі на підтвердження вартості нерухомого майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма побутового обслуговування "Силует" станом на дату подання позивачем заяви про вихід зі складу учасників.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги.
У касаційній скарзі відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма побутового обслуговування "Силует" просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.10.2019, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 13.07.2018 залишити в силі.
5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на неправильне застосування та порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. За твердженням скаржника суд апеляційної інстанції:
- дійшов помилкового висновку про доведеність позивачем дійсної ринкової вартості майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма побутового обслуговування "Силует" на підставі висновку експерта № 09/18 від 15.03.2018, який, за твердженням скаржника, не є належним та допустимих доказом у справі;
- не врахував, що призначена ним судова експертиза для визначення дійсної ринкової вартості майна відповідача не була проведена у зв`язку з відмовою позивача у справі оплатити проведення цієї експертизи;
- не врахував, що висновок експерта № 09/18 від 15.03.2018, а також інші докази у справі: технічні паспорти на гараж по АДРЕСА_2 та на приміщення по АДРЕСА_1 виготовлені не на дату виходу позивача зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма побутового обслуговування "Силует" та на замовлення осіб, які не є учасниками цієї справи;
- не врахував, що у висновку № 09/18 від 15.03.2018 експерт не досліджував та не враховував дані балансу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма побутового обслуговування "Силует" на кінець звітного періоду на дату виходу позивача зі складу учасників Товариства, не вирішував питання визначення вартості частки учасника;
- не врахував висновки Верховного Суду України, викладені в постанові від 18.11.2014 у справі № 3-182гс14;
- врахувавши висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 24.04.2018 у справі № 925/1165/14, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою те, що у зазначеній справі № 925/1165/14 порушення корпоративних прав позивача було доведено висновком проведеної у справі судової експертизи, в якій була, зокрема, визначена частка майна учасника, який вийшов зі складу учасників товариства, а в матеріалах цієї справі № 924/198/18 відсутні висновки експерта та інші належні та допустимі докази щодо дійсної (ринкової) вартості активів Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма побутового обслуговування "Силует".
6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Позивач відзив на касаційну скаргу не надав.
Позиція Верховного Суду
7. Оцінка аргументів учасників справи і висновків місцевого господарського суду та суду апеляційної інстанцій.
Касаційний господарський суд, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судами, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та дотримання норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Як правильно встановив суд апеляційної інстанції спірні правовідносини між сторонами у справі з приводу виплати позивачу частини майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма побутового обслуговування "Силует", пропорційну його частці у статутному капіталі Товариства виникли у листопаді 2016 року, з огляду на що суд апеляційної інстанції при вирішення спору у цій справі правильно застосував норми цивільного законодавства, чинні станом на час виникнення спірних правовідносин.
Стаття 116 Цивільного кодексу України та стаття 10 Закону України "Про господарські товариства" (тут і далі по тексту - в редакції, чинній на дату виникнення між сторонами спірних правовідносин) передбачають зокрема право учасників товариства на вихід в установленому порядку з товариства.
Відповідно до статті 148 Цивільного кодексу України в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин, учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом. Учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному капіталі, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом. Спори, що виникають у зв`язку з виходом учасником із товариства з обмеженою відповідальністю, у тому числі спори щодо порядку визначення частки у статутному капіталі, її розміру і строків виплати, вирішуються судом.
Суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_1 (позивач) реалізувала своє право на вихід з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма побутового обслуговування "Силует" шляхом подання 22.11.2016 Товариству нотаріально посвідченої заяви-повідомлення про вихід зі складу учасників Товариства, в якій просила провести з нею розрахунки та сплатити їй вартість частини майна Товариства, пропорційну її частці у статутному капіталі Товариства. Загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми побутового обслуговування "Силует" прийняли рішення, оформлене протоколом № 1 від 03.02.2017, яким зокрема вирішили вважати ОСОБА_1 такою, що вийшла з Товариства з 22.11.2016, та виплатити ОСОБА_1 вартість частини майна відповідно до її частки в статутному капіталі Товариства (6,66%) в розмірі 1 193,00 грн.
Згідно зі статтею 54 Закону України "Про господарські товариства" в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин, при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі. Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу. Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.
Відповідно до частини 1 статті 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.
За змістом частини 1 статті 66 та статті 139 Господарського кодексу України майно підприємства становлять речі та інші цінності (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб`єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна підприємства.
Отже вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті учаснику, який виходить з товариства, повинна відповідати вартості активів товариства за вирахуванням вартості його зобов`язань (тобто вартості чистих активів), пропорційній частці учасника в статутному капіталі товариства.
За наявності спору між учасником товариства та самою юридичною особою щодо визначення вартості майна останньої учасник, який виходить з товариства, має право вимагати проведення з ним розрахунків на підставі дійсної (ринкової) вартості майна товариства, а не на підставі вартості, за якою майно обліковується у товаристві. Взяття майна на облік за певною вартістю є односторонньою вольовою дією товариства, яка не може бути беззаперечним доказом дійсної вартості майна. Сторони можуть доводити дійсну вартість майна будь-якими належними доказами (стаття 76 Господарського процесуального кодексу України). До таких доказів належать, у тому числі, висновки експертів.