ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 січня 2020 року
м. Київ
Справа № 911/786/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Стратієнко Л.В., Ткач І.В.,
за участю секретаря судового засідання - Півень А.Л.;
за участю представників:
позивача - Квасков О.Д. -директор, Стецько М.В. - адвокат;
відповідача - Некрашевич А.М. - керівник, Нікулеско Д.С. - адвокат, Чабанов А.О. - адвокат;
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн Водполімер"
на постанову Північного апеляційного господарського суду
(головуючий - Пономаренка Є.Ю., суддів: Дідиченко М.А., Руденко М.А..)
від 07.10.2019
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма "Водполімер"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн Водполімер"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Приватного нотаріуса Бориспільського міського нотаріального округу Дудки Оксани Сергіївни
про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. У квітні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Водполімер" (надалі - ТОВ "НВФ "Водполімер", позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн Водполімер" (надалі - ТОВ "Концерн Водполімер", відповідач) про визнання недійсним з моменту укладення договору купівлі - продажу адміністративної будівлі № 9, укладеного між ТОВ "НВФ "Водполімер" та ТОВ "Концерн Водполімер", посвідчений 20.04.2015 приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Дудкою О.С., та зареєстрований нотаріусом в реєстрі за № 1019.
1.2. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на вчинення оспорюваного правочину внаслідок зловмисної домовленості колишнього директора позивача ОСОБА_1 із співвласниками та керівником покупця - ТОВ "Концерн Водполімер" ОСОБА_2, всупереч інтересам ТОВ "НВФ "Водполімер", оскільки: 1) у директора ОСОБА_1 були відсутні повноваження на укладання спірного договору (08.04.2015 проведено державну реєстрацію статуту в підробленій редакції від 31.10.2014 щодо повноважень директора укладати договори на суму до 3000000, 00 грн без згоди загальних зборів); 2) керівник позивача ОСОБА_1 одночасно був і працівником ТОВ "Концерн Водполімер"; 3) договір від імені відповідача підписав ОСОБА_12 який є рідним братом заступника ОСОБА_1 у ТОВ "НВФ "Водполімер" - ОСОБА_7.; 4) ціна продажу об`єкту суттєво занижена і незалежна оцінка вартості об`єкта нерухомості не проводилась; 5) 17.04.2015, тобто за 1 робочий день до укладення договору, позивач перерахував відповідачу на банківський рахунок грошові кошти в сумі 700000 грн, із призначенням платежу "надання поворотно - фінансової допомоги згідно з договором № 17/04/2015 від 17.04.2015" (платіжне доручення від 17.04.2015 № 210), а потім після отримання позивачем від відповідача 21.04.2015 коштів у сумі 562852,51 грн за договором купівлі- продажу, позивач 23.04.2015 знову здійснив перерахування на рахунок відповідача 300000,00 грн коштів фінансової допомоги (платіжне доручення від 23.04.2015 №217), тобто, позивач фактично не отримав жодних коштів за договором і здійснив відчуження майна безоплатно; 6) у період з 01.08.2013 по 07.07.2015 право першого підпису на фінансових документах мали директор ОСОБА_14 (який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та заступник директора ОСОБА_7, а директор ОСОБА_4 набув таке право лише 08.07.2015; 7) після порушення кримінальних справ об`єкт перепродано ОСОБА_5, який є родичем родини Ус.
1.3. Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те що: 1) позивач не надав вироку суду, який би підтверджував злочинну діяльність при укладенні договору; 2) доводи позивача щодо підроблення статуту від 31.10.2014, відповідно до якого директор товариства мав право без погодження із загальними зборами укладати угоди та правочини на суму, що не перевищує 3 000 000,00 грн (15.9.9), є припущенням; 3) здійснення ОСОБА_6 представництва інтересів за довіреністю ОСОБА_1, а також ОСОБА_7, ОСОБА_8 не може свідчити про недійсність договору, що оспорюється; 4) об`єкт нерухомості було продано за балансовою вартістю, яка майже рівнозначна ціні, за якою позивач придбав будівлю у 2011 році в ТОВ "Укрпластпереробка". Доказів суттєвого поліпшення, внаслідок чого б збільшилась вартість нерухомості позивачем надано не було; 5) договір про надання фінансової допомоги № 17/04/2015 укладений відповідно до норм законодавства та виконаний сторонами без будь - яких заперечень.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Рішенням Господарського суду Київської області від 15.08.2018 у справі № 911/786/18 у задоволенні позову відмовлено повністю.
2.2. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не доведено суду наявності підстав, з якими закон пов`язує недійсність правочину, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження наведених в позові доводів, а саме: вироку суду про притягнення до кримінальної відповідальності підписанта спірного договору, а також щодо зловживання останнім повноваженнями.
2.3. Суд також вказав, що зміни до статуту позивача зареєстровані у встановленому законодавством порядку, відтак є чинними, в зв`язку з чим підстав для визнання недійсним спірного договору, укладеного у зв`язку з прийняттям цих змін, немає, крім того в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження підробки чинної на момент укладення спірного правочину редакції статуту, або про скасування реєстрації змін до статуту позивача, які останній вважає неправомірними.
2.4. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2019 у справі № 911/786/18 рішення Господарського суду Київської області від 15.08.2018 скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено повністю. Визнано оскаржуваний договір купівлі-продажу адміністративної будівлі № 9 від 20.04.2015, укладений між ТОВ "НВФ "Водполімер" та ТОВ "Концерн Водполімер" недійсним.
2.5. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нове про задоволення позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оспорюваний договір слід визнати недійсним, оскільки встановлені обставини свідчать про умисну змову однієї сторони правочину - представника позивача, ТОВ "НВФ "Водполімер", ОСОБА_9 з другою стороною - ТОВ "Концерн Водполімер", внаслідок чого настали несприятливі наслідки для позивача у вигляді втрати останнім права власності на адміністративну будівлю №9. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність зловмисної домовленості представника однієї сторони з іншою, про що свідчать такі обставини:
- договір купівлі-продажу адміністративної будівлі № 9 з боку відповідача було укладено директором ТОВ "Концерн Водполімер" ОСОБА_12, який на момент вчинення спірного правочину одночасно був учасником товариства позивача, тобто іншої сторони договору;
- до виконання своїх обов`язків, як директора товариства позивача, ОСОБА_1 приступив через п`ять місяців після призначення його загальними зборами, які відбулись 31.10.2014, тобто лише після реєстрації нової редакції статуту (08.04.2015), згідно якої директора було наділено більшим обсягом повноважень у порівнянні з попередньою редакцією статуту та зменшено повноваження загальних зборів (стосовно погодження правочинів до 3 000 000, 00 грн);
- оскаржуваний договір купівлі - продажу було укладено 20.04.2015, тобто через 10 днів після того, як ОСОБА_1 приступив до виконання своїх обов`язків, як директора товариства позивача та відповідно через 12 днів після реєстрації нової редакції статуту, якою збільшено повноваження директора;
- статут ТОВ "НВФ "Водполімер", в редакції від 31.10.2014, що стосується змін в управлінні товариством та повноважень директора, в судовому порядку було визнано недійсним;
- продаж вказаної будівлі за оскаржуваним договором було здійснено лише за балансовою вартістю цього об`єкту нерухомості. При цьому, саме директором ОСОБА_1 . була видана довідка від 15.04.2015 №15 щодо балансової вартості будівлі;
- перерахування з рахунку позивача за декілька днів до укладення договору на рахунок відповідача коштів фінансової допомоги, частина з яких після укладення оскаржуваного договору була знову повернута позивачу, у вигляді оплати об`єкту продажу. Повторне перерахування відповідачу коштів фінансової допомоги вже після укладення договору та отримання частини коштів від продажу;
- вчинення відповідачем дій щодо зміни поштової адреси адміністративної будівлі № 9, відчуженої за спірним правочином на користь ТОВ "Концерн Водполімер";
- відчуження об`єкту нерухомості, придбаного у позивача за оскаржуваним договором, після зміни його поштової адреси на користь ОСОБА_5, який згідно з довідкою відповідача був його працівником.
Північний апеляційний господарський суд також дійшов висновку, що особи, які вчиняли правочин від юридичних осіб усвідомлювали факт його вчинення всупереч інтересам товариства позивача, передбачали настання невигідних для останнього наслідків та бажали їх настання.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу та виклад позиції інших учасників справи
3.1. 04.11.2019 ТОВ "Концерн Водполімер" звернулось до суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2019 у справі № 911/786/18, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм процесуального права (статті 51, 282 Господарського процесуального кодексу України) та неправильне застосування норм матеріального права (статті 232 Цивільного кодексу України).
3.2.14.01.2020 ТОВ "Концерн Водполімер" подав додаткові пояснення до касаційної скарги, в яких доповнює та уточнює доводи касаційної скарги, але ці пояснення не можуть бути розглянуті, виходячи із наступного.
3.3. Відповідно до частини 1 статті 298 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження.
Згідно частини 4 статті 13 цього Кодексу кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до частини 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (ч.1). Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч.2).