Постанова
Іменем України
23 січня 2020 року
м. Київ
справа № 278/668/15
провадження № 51-10061км18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Шевченко Т.В.,
суддів Голубицького С.С., Григор`євої І.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Михальчука В.В., прокурора Пантєлєєвої А.С.,
розглянув касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судами першої та апеляційної інстанцій, на вирок Житомирського районного суду Житомирської області від 04 травня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 05 вересня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42014060020000012, щодо
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
померлого ІНФОРМАЦІЯ_2,
уродженця та жителя
АДРЕСА_1 ),
виправданого за ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Житомирського районного суду Житомирської області від 04 травня 2018 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК, та виправдано за відсутністю в його діянні складу зазначеного кримінального правопорушення.
Апеляційний суд Житомирської області ухвалою від 05 вересня 2018 року вирок районного суду залишив без змін.
Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався в тому, що він, будучи працівником правоохоронного органу, обіймаючи посаду інспектора дізнання відділення Державної автомобільної інспекції Житомирського міського відділу, отримавши доручення щодо оформлення адміністративних матеріалів за рапортом старшого інспектора ДПС взводу №3 РДПС ДАІ із ЗС при УДАІ ГУМВС України в Київській області Прохорчука О.М. від 30 грудня 2013 року про порушення водієм автомобіля марки "Фольцваген", номерний знак НОМЕР_1, пункту 2.4 Правил дорожнього руху, замість встановлення фактичних обставин скоєння адміністративного правопорушення та особи, яка його вчинила і збирання доказів її вини, не маючи жодних даних про скоєння ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, 09 січня 2014 року вніс до протоколу про адміністративне правопорушення серії АБ2 № 426606 завідомо неправдиві відомості про те, що останній 29 грудня 2013 року близько 12:30 на 20-му км автодороги Київ-Овруч в с. Нові Петрівці, керуючи автомобілем марки "Фольцваген", державний номерний знак НОМЕР_1, порушив п. 2.4 Правил дорожнього руху, за що передбачено відповідальність за ст. 122-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
У подальшому цей протокол було направлено до Богунського районного суду м. Житомира, постановою якого 28 лютого 2014 року провадження в адміністративній справі щодо ОСОБА_3 закрито за відсутністю в його діях події та складу правопорушення за наведеною статтею.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1, складаючи протокол про вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, не усвідомлював неправдивого характеру відомостей, які вносив до протоколу, а тому в його діях відсутній умисел на вчинення службового підроблення, а отже і склад злочину, передбаченого ст. 366 КК. Із висновком місцевого суду погодився і суд апеляційної інстанції.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор ставить вимогу про скасування судових рішень стосовно ОСОБА_1 на підставах істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність. Зазначає, що суд першої інстанції не дав належної оцінки доказам у кримінальному провадженні, внаслідок чого дійшов необґрунтованого висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК, що залишилося поза увагою апеляційного суду. Вказує на те, що у вироку судом не зазначено номера кримінального провадження. Вважає за необхідне призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор частково підтримала касаційну скаргу та вважала за необхідне скасувати ухвалу апеляційного суду із призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 370 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. При перегляді судових рішень суд касаційної інстанції виходить з фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій.
За ст. 62 Конституції України, положеннями ст. 17 КПК особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності винності особи тлумачаться на її користь.