Постанова
Іменем України
24 січня 2020 року
м. Київ
справа № 2-4748/10
провадження № 61-28004ск18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В.,
Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Слобожанське регіональне управління" акціонерного товариства "Банк Фінанси та Кредит",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Апеляційного суду Харківської області від 22 березня 2018 року у складіколегії суддів: Маміної О. В., Кругової С. С., Колтунової А. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2010 року публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Слобожанське регіональне управління" акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" (далі - ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Слобожанське РУ" АТ "Банк "Фінанси та Кредит") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 26 серпня 2008 року між банком та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого остання отримала кредит у розмірі 10 000,00 доларів США, строком користування до 26 серпня 2010 року, зі сплатою 21 % річних.
На забезпечення виконання зобов`язання за вказаним договором, 26 серпня 2008 року, між банком та ОСОБА_2, ОСОБА_3 булоукладено договори поруки, відповідно до умов яких останні зобов`язались відповідати перед кредитором у повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником своїх зобов`язань за указаним кредитним договором.
Внаслідок порушення ОСОБА_1 своїх кредитних зобов`язань, станом на 26 липня 2010 року, виникла заборгованість за кредитом у розмірі 83 025,18 грн та заборгованість з пені в розмірі 01 % від простроченої суми за кожний день прострочення - 170 666,61 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 09 листопада 2010 року позов ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" задоволено. Стягнуто на користь банку солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 суму боргу в розмірі 83 025,18 грн (10 514,84 доларів США) та пеню в розмірі 01 %
від простроченої суми за кожний день прострочення - 170 666,61 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у зв`язку із порушенням боржником кредитного зобов`язання, яке забезпечене порукою, боржник і поручителі відповідають перед кредитором як солідарні боржники у межах дії договору поруки.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Харківської області від 22 березня 2018 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_3, подану ОСОБА_4, залишено без задоволення. Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова
від 09 листопада 2010 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що правильним є висновок районного суду про солідарне стягнення з позичальника та поручителів заборгованості за указаним кредитним договором, яка виникла у зв`язку з неналежним виконанням позичальником обов`язків за цим договором.
При цьому апеляційний суд виходив із того, що зобов`язання за кредитним договором й порука не припиненні, а розмір заборгованості доведений матеріалами справи і не спростований відповідачами.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі, поданій у травні 2018 року до Верховного Суду,
ОСОБА_3 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову суду апеляційної інстанції і передати справу на новий апеляційний розгляд.
Касаційна скарга мотивована тим, що його представник адвокат Каблуков О. В. був повідомлений про розгляд справи у судовому засіданні і завчасно подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з його участю представником третьої особи у іншій справі та неможливістю прибути у судове засідання в суд апеляційної інстанції. Разом з тим, посилався на те, що він не повідомлявся про судове засідання суду апеляційної інстанції, яке у подальшому відбулося 01 лютого 2018 року, унаслідок чого був позбавлений можливості надати суду доводи щодо обґрунтованості позовних вимог. Крім того, зазначав про те, що він також не був повідомлений про судове засідання суду апеляційної інстанції, яке відбулося 22 березня 2018 року, а тому вважав, що ухвалене рішення підлягає обов`язковому скасуванню у порядку пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 30 травня 2018 року було відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цю справу із Фрунзенського районного суду м. Харкова.
У липні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Відзив на касаційну скаргу на надійшов
Фактичні обставини справи, встановлені судами
26 серпня 2008 року між відкритим акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Слобожанське регіональне управління" акціонерного товариства "Фінанси та Кредит", правонаступником якого є ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Слобожанське РУ" AT "Фінанси та Кредит", та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого остання отримала кредит у розмірі 10 000,00 доларів США, строком користування до 26 серпня 2010 року, зі сплатою 21 % річних. Кредитні кошти були видані ОСОБА_1 позивачем, що підтверджується меморіальним ордером від 26 серпня 2008 року.
Пунктом 3.2 кредитного договору встановлено обов`язок ОСОБА_1 у строк з 01 до 15 числа кожного місяця здійснювати погашення заборгованості за кредитними ресурсами у складі щомісячного ануїтетного платежу, у розмірі встановленому в графіку зниження розміру заборгованості (додаток № 1 до кредитного договору, який є невід`ємною частиною кредитного договору).
Відповідно до пункту 4.1. кредитного договору позичальник сплачує позивачу проценти за користування кредитними ресурсами за процентною ставкою 21 % річних. Пункт 4.3. передбачає, що позичальник сплачує проценти за користування кредитними ресурсами щомісяця, у строк з 01 до 15 числа кожного місяця в розмірах, зазначених у графіку погашення кредиту (додаток № 1 до цього договору).
Згідно пункту 6.1 кредитного договору, за прострочення строку погашення кредиту, процентів та щомісячної комісійної винагороди за користуванням кредитом, нараховується пеня, у розмірі одного відсотку від суми простроченої суми за кожний день прострочення.
На забезпечення виконання указаних зобов`язань між банком та
ОСОБА_2 , а також між банком та ОСОБА_3 укладені договори поруки від 26 серпня 2008 року, відповідно до умов яких ОСОБА_2 та ОСОБА_3 взяли на себе зобов`язання солідарно відповідати перед позивачем за вказаними кредитними зобов`язаннями ОСОБА_1 .
Внаслідок неналежного виконання ОСОБА_1 кредитного зобов`язання, станом на 26 липня 2010 року, утворилась заборгованість, яка складається із: простроченої заборгованості за кредитом в сумі 54 513,35 грн (6 903,92 доларів США); строкової заборгованості за процентами - 232,30 грн (29,42 доларів США); строкової заборгованості за кредитом - 12 348,48 грн (1 563,89 доларів США); простроченої заборгованість за процентами - 15 931,05 грн (2 017,61 доларів США); пені за прострочення погашення кредиту - 134 799,99 грн; пені за прострочення погашення процентів - 35 866,62 грн.
Усього загальна сума заборгованості за кредитом складає 83 025,18 грн
(10 514,84 доларів США) та за пенею у розмірі 1 % від простроченої суми за кожний день прострочення - 170 666,61 грн.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Касаційна скарга ОСОБА_3 задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.