Постанова
Іменем України
23 січня 2020 року
м. Київ
справа № 648/3657/17
провадження № 51-4979 км 19
Верховний Суд колегією суддів першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Маринича В.К.,
суддів Марчук Н.О., Огурецького В.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Андрієнко М.В.,
прокурора Піх Ю.Г.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Херсонського апеляційного суду від 11 липня 2019 року у кримінальному провадженні № 12017230080000770 від 27 травня 2017 року за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 ),
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125, ч. 2 ст. 125 КК України.
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Білозерського районного суду Херсонської області від 27 лютого 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 125, ч. 2 ст. 125 КК України із застосуванням положень ст. 70 КК України до покарання у виді громадських робіт на строк 180 годин.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 до засудженого ОСОБА_1 задоволено частково.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на відшкодування заподіяної моральної шкоди 10000 грн.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 09 березня 2017 року приблизно о 19:00, перебуваючи біля житлового будинку, який розташований за адресою АДРЕСА_2 , переслідуючи прямий умисел, в ході раптово виниклого конфлікту між потерпілим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , без попередньої змови з останнім, наніс ОСОБА_3 п`ять ударів ногами в область правої нижньої кінцівки, чим заподіяв потерпілому легкі тілесні ушкодження.
Крім того, ОСОБА_1 20 вересня 2017 року приблизно о 13:30, перебуваючи біля Будинку культури, який знаходиться по вул. Лесі Українки в с. Велетенське Білозерського району Херсонської області, переслідуючи прямий умисел, в ході виниклого конфлікту наніс потерпілому ОСОБА_2 три удари долонею руки в область обличчя, чим заподіяв останньому легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.
Вироком Херсонського апеляційного суду від 11 липня 2019 року апеляційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_2 - Дубкова В.І. задоволено частково. Вирок місцевого суду в частині призначеного покарання скасовано та постановлено новий вирок, яким ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 125, ч. 2 ст. 125 КК України із застосуванням положень ст. 70 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік.
В решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У своїй касаційній скарзі ОСОБА_1 просить перевірити вирок апеляційного суду у касаційному порядку.
На обґрунтування доводів касаційної скарги засуджений вказує на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. При цьому зазначає, що на момент заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_2 він перебував під впливом сильного душевного хвилювання, що було викликано протиправною поведінкою потерпілого, однак апеляційний суд вказану обставину, що пом`якшує покарання, не врахував, та призначаючи покарання, безпідставно не застосував до нього положення ст. 69 КК України.
Крім того, засуджений вказує на те, що оскільки апеляційний розгляд проводився за відсутності потерпілого ОСОБА_3 , який є учасником провадження у формі приватного обвинувачення, та неприбуття без поважних причин в судове засідання якого, відповідно до ч. 6 ст. 340 КПК України, прирівнюється до його відмови від обвинувачення, апеляційний суд був зобов`язаний закрити кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 125 КК України.
Також засуджений зазначає, що апеляційний суд в порушення вимог кримінального закону безпідставно не застосував до нього положення ст. 49 КК України, оскільки на момент апеляційного розгляду з дня вчинення злочину минуло 2 роки.
Позиції інших учасників судового провадження
На зазначену касаційну скаргу потерпілий ОСОБА_2 та його представник Дубков В.І. подали заперечення, в яких вказують на необґрунтованість доводів скарги засудженого та просять вирок апеляційного суду залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення.
У судовому засіданні прокурор касаційну скаргу засудженого підтримала частково, просила вирок апеляційного суду змінити, застосувати до засудженого положення ст. 49 КК України за ч. 1 ст. 125 КК України та виключити з вироку рішення про призначення покарання засудженому на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Мотиви суду
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також наявність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно дост. 94 КПК України суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, повинен оцінювати кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок суду першої інстанції, з чим погодився і суд апеляційної інстанції, про доведеність винуватості засудженого ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125, ч. 2 ст. 125 КК України, зроблено з додержанням положень ст. 23 КПК України на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до вимог ст. 94 цього Кодексу.
Висновку щодо винуватості засудженого ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, місцевий суд дійшов на підставі аналізу досліджених в судовому засіданні доказів, а саме: показань потерпілого ОСОБА_3 , свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 щодо обставин подій; фактичних даних, що містяться у протоколах проведення слідчого експерименту від 23 листопада 2017 року за участю потерпілого ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_5 , а також на підставі висновків судово-медичних експертиз № 254 від 27 березня 2017 року та № 395/117/254 від 24 листопада 2017 року та інших доказів, досліджених судом, які наведені у вироку.
Висновок суду, про доведеність винуватості засудженого ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, судом зроблено на підставі показань самого засудженого, потерпілого ОСОБА_2 , свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , фактичних даних, що містяться у протоколах проведення слідчого експерименту від 19 жовтня 2017 року (за участю потерпілого ОСОБА_2 ), 25 жовтня 2017 року (за участю свідка ОСОБА_9 ) та 03 листопада 2017 року (за участю свідка ОСОБА_7 ), а також на підставі висновку судово-медичної експертизи № 1121 від 20 жовтня 2017 року та висновків судово-медичних експертиз № 366/1121 від 26 жовтня 2017 року та 378/366/1121 від 06 листопада 2017 року (проведених на підставі даних, отриманих в ході слідчих експериментів).
Ретельно дослідивши й зіставивши зібрані у кримінальному провадженні фактичні дані, давши їм оцінку з точки зору належності, допустимості і достовірності, місцевий суд обґрунтовано вирішив, що вони в їх сукупності та взаємозв`язку є достатніми для ухвалення обвинувального вироку щодо ОСОБА_1 .
Разом з тим, апеляційний суд, перевіряючи вирок місцевого суду, дійшов висновку, що покарання за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, призначене без належного врахування обставин, визначених ст. 65 КК України, та не відповідає особі обвинуваченого внаслідок м`якості.
Скасовуючи вирок місцевого суду в частині призначеного покарання та постановляючи свій вирок, суд апеляційної інстанції врахував, що ОСОБА_1 вину визнав частково, не висловлював щирого жалю про скоєне, шкоду потерпілому ОСОБА_2 не відшкодував, а також характеризуючі дані про особу обвинуваченого, його посткримінальну поведінку і повторний характер вчинених засудженим дій та дійшов висновку, що призначення більш тяжкого покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік буде достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.
На переконання колегії суддів, дії засудженого