Постанова
Іменем України
23 січня 2020 року
м. Київ
справа № 760/16469/15-ц
провадження № 61-37754св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
треті особи: ОСОБА_2 , Національний банк України,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 22 листопада 2017 року у складі судді Бобровник О. В. та постанову Апеляційного суду міста Києва від 24 квітня 2018 року у складі колегії суддів: Махлай Л. Д., Кравець В. А., Мазурик О. Ф.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У серпні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, посилаючись на те, що 17 січня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2706/0108/71-011,за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 57 000 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 9,5 % річних з кінцевим строком повернення до 17 жовтня 2037 року. З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 17 січня 2008 року між банком і ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки № 2706/0108/71-011-Z-1, за умовами якого відповідач передав в іпотеку банку належну йому квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 29,2 кв. м, житловою площею 14,7 кв. м. ОСОБА_1 не виконував належним чином взятих на себе зобов`язань, у зв`язку з чим в нього станом на 28 липня 2015 року утворилася заборгованість в розмірі 528 269,99 грн, з яких: за основним боргом кредиту -478 181,78 грн, за відсотками - 50 088,21 грн. Враховуючи викладене, ПАТ «Дельта Банк» просило в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором звернути стягнення на вищевказану квартиру шляхом визнання права власності на неї.
16 серпня 2017 року за клопотанням ОСОБА_1 до участі у справі як третю особу залучено ОСОБА_3 , а за клопотанням ПАТ «Дельта Банк» - Національний банк України.
Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 22 листопада 2017 року позовну заяву ПАТ «Дельта Банк» залишено без розгляду з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 207 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній на час постановлення цієї ухвали (далі - ЦПК України 2004 року).
Ухвала мотивована тим, що будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, позивач повторно не з`явився в судове засідання, про причини неявки суд не сповістив і заяву про розгляду справи за його відсутності не подав. При цьому місцевий суд роз`яснив ПАТ «Дельта Банк», що воно має право повторно звернутися до суду після усунення умов, що стали підставою для залишення заяви без розгляду.
Постановою Апеляційного суду міста Києва від 24 квітня 2018 року апеляційну скаргу ПАТ «Дельта Банк» залишено без задоволення, а ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 22 листопада 2017 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що будучи належним чином повідомленим про день та час розгляду справи, позивач не з`явився в судові засідання, призначені на 30 жовтня 2017 року та 22 листопада 2017 року, не подав заяву про розгляд справи за його відсутності, тому суд першої інстанції дійшов правильних висновків про залишення позовної заяви без розгляду. При цьому апеляційний суд звернув увагу на наявність в матеріалах справи клопотань позивача про проведення судових засідань, призначених на 13 квітня 2016 року та на 25 травня 2016 року за його відсутності. Проте, враховуючи клопотання позивача про відкладення розгляду справи 30 жовтня 2017 року, він мав намір взяти участь в розгляді справи та фактично відмовився від клопотань про розгляд справи за його відсутності. Дані обставини підтверджуються й тим, що апеляційна скарга не містить доводів про те, що позивач дав письмову згоду (заяву) про розгляд справи за його відсутності.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.
У травні 2018 року ПАТ «Дельта Банк» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просило скасувати ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 22 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 24 квітня 2018 року і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що представник позивача, який був належним чином повідомлений про розгляд справи, не з`явився в судове засідання, призначене на 30 жовтня 2017 року, з поважних причин та подав клопотання про відкладення розгляду справи, тому його неявку в судове засідання 22 листопада 2017 року без поважних причин не можна вважати повторною. Суд повинен був дотриматися вимог пункту 3 частини першої статті 169 ЦПК України 2004 року та відкласти розгляд справи, а не залишати позовну заяву без розгляду. Крім цього, судову повістку про виклик в судове засідання на 22 листопада 2017 року було направлено лише представнику ПАТ «Дельта Банк» за адресою: місто Київ, бульвар Дружби Народів, 38, а не на юридичну адресу банку - місто Київ, вулиця Щорса, 36-Б.
У серпні 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, зазначивши про їх законність і обґрунтованість та безпідставність доводів скарги.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 24 липня 2018 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Солом`янського районного суду міста Києва.
09 серпня 2018 року справа № 760/16469/15-ц надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини четвертої статті 74 ЦПК України 2004 року судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за три дні до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.
Згідно з частинами першою, другою статті 76 ЦПК України 2004 року судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам - відповідній службовій особі, яка розписує