Постанова
Іменем України
23 січня 2020 року
м. Київ
справа № 646/11485/16-ц
провадження № 61-33646св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Антоненко Н. О., Коротуна В. М., Крата В. І., Курило В. П. (суддя-доповідач),
позивач - акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Червонозаводського районного суду міста Харкова від
24 квітня 2017 року у складі судді Чудновської І. І. та рішення апеляційного суду Харківської області від 23 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Кіся П. В., Кружиліної О. А., Хорошевського О. М.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ:
Короткий зміст позовних вимог:
У листопаді 2016 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», зараз акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що відповідно до укладеного договору від 15 листопада 2012 року № б/н ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі
4 100,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим станом на 30 вересня 2016 року виникла заборгованість у розмірі 41 245,01 грн, яка складається з: 4 914, 80 грн - заборгованість за кредитом, 30 939,97 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом, 2 950,00 грн - заборгованість за пенею та комісією, 500,00 грн - штраф (фіксована частина), 1 940, 24 грн - штраф (процентна складова).
АТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором від 15 листопада 2012 року б/н в розмірі 41 245,01 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Заочним рішенням Червонозаводського районного суду міста Харкова від 24 квітня 2017 року позовні вимоги задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 41 245,01 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд виходив із того, що
ОСОБА_1 взяті на себе кредитні зобов`язання перед банком не виконав, а тому станом на 30 вересня 2016 року у останнього виникла заборгованість у розмірі 41 245,01 грн, з яких: заборгованість за кредитом у розмірі
4 914,80 грн; заборгованість по процентах за користування кредитом у розмірі 30 939,97 грн; пеня та комісія у розмірі 2 950,00 грн; штраф (фіксована частина) у розмірі 500 грн та штраф (процентна складова) у розмірі 1 940,24 грн, яка підлягає стягненню у судовому порядку.
Ухвалою Червонозаводського районного суду міста Харкова від 12 липня 2017 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Червонозаводського районного суду міста Харкова від 24 квітня 2017 року залишено без задоволення.
Рішенням апеляційного суду Харківської області від 23 листопада 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Заочне рішення Червонозаводського районного суду міста Харкова від
24 квітня 2017 року в частині задоволення позовних вимог про стягнення штрафів у розмірі 2 440,24 грн скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог.
Загальну суму заборгованості, що підлягає стягненню зменшено з
41 245,01 грн до 38 804,77 грн.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» в частині заявлених позовних вимог щодо стягнення штрафів на загальну суму 2 440,24 грн, апеляційний суд виходив із того, що штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов?язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених статтею 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеної у постанові від 21 жовтня 2015 року у справі № 6-2003цс15.
Апеляційний суд відхилив доводи відповідача щодо застосування до спірних правовідносин строку позовної давності з тих підстав, що відповідну заяву ОСОБА_1 подано до апеляційного суду, в той час коли апеляційний суд на стадії апеляційного провадження, враховуючи межі наданих повноважень, не має законних підстав застосовувати позовну давність за заявою, зробленою стороною у спорі тому, що під час розгляду справи в суді першої інстанції, до ухвалення рішення по суті спору, сторона такої вимоги не заявляла.
В іншій частині апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог та доводів наведених у касаційній скарзі:
18 квітня 2018 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати заочне рішення Червонозаводського районного суду міста Харкова від 24 квітня 2017 року в повному обсязі та скасувати рішення апеляційного суду Харківської області від 23 листопада 2017 року в частині стягнення суми заборгованості в розмірі 38 804,77 грн та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що заявник не був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи судом першої інстанції, що позбавило його права заявити клопотання про застосування строків позовної давності, чим було порушеного його процесуальні права.
Судом не застосовано частину третю статті 551 ЦК України щодо зменшення за рішенням суду розміру неустойки.
Доводи інших учасників справи:
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи:
Ухвалою Верховного Суду від 05 червня 2018 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження заочного рішення Червонозаводського районного суду міста Харкова від 24 квітня 2017 року та рішення апеляційного суду Харківської області від 23 листопада 2017 року. Витребувано матеріали цивільної справи з Червонозаводського районного суду міста Харкова.
Ухвалою Верховного Суду від 06 травня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Аргументи касаційної скарги зводяться до незгоди з заочним рішенням Червонозаводського районного суду міста Харкова від 24 квітня 2017 року та рішенням апеляційного суду Харківської області від 23 листопада
2017 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» 38 804,77 грн кредитної заборгованості, з яких: заборгованість за кредитом - 4 914,80 грн; заборгованість по процентам за користування кредитом - 30 939,97 грн; заборгованість за пенею та комісією в розмірі 2 950,00 грн.
Рішення апеляційного суду Харківської області від 23 листопада 2017 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення штрафів: штраф (фіксована частина) -
500,00 грн; штраф (процентна складова) - 1 940,24 грн, заявником не оскаржується, а тому відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України судом касаційної інстанції не перевіряється.
Короткий зміст встановлених фактичних обставин справи:
У справі, яка переглядається, судами встановлено, що 15 листопада
2012 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено договір б/н у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг.
За умовами вказаного договору позичальник, з отримав кредит у розмірі 4 100,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Своїм підписом у заяві відповідач підтвердив, що підписана нею заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua складає договір про надання банківських послуг.
У заяві позичальника домовленості сторін щодо встановлення строку дії договору немає.
За розрахунком банку станом на 30 вересня 2016 року за ОСОБА_1 утворилася заборгованість у розмірі 41 245,01 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 4 914,80 грн; заборгованість по процентам за користування кредитом - 30 939,97 грн; заборгованість за пенею та комісією в розмірі 2 950,00 грн, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: штраф (фіксована частина) - 500,00 грн; штраф (процентна складова) - 1 940,24 грн.
Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення тіла кредиту в розмірі 4 914,80 грн, процентів за користування кредитом в розмірі 30 939,97 грн, пені та комісії в розмірі 2 950,00 грн, місцевий суд, з висновком якого в цій частині погодився й апеляційний суд, виходив із того, що ОСОБА_1 взяті на себе кредитні зобов`язання перед банком не виконав, а тому станом на 30 вересня 2016 року у останнього виникла заборгованість у розмірі 38 804,77 грн, яка підлягає стягненню у судовому порядку.
Проте, з такими висновками судів попередніх інстанцій погодитися не можна.
У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення повністю не відповідають.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права:
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та
вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.