Постанова
Іменем України
27 січня 2020 року
м. Київ
справа № 615/596/18
провадження № 61-12245св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Жданової В. С.,
Кузнєцова В. О.,
учасники справи:
позивач - Приватне сільськогосподарське підприємство «Нове життя»,
відповідачі: ОСОБА_1 , Фермерське господарство «Велес-В»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства «Нове життя» на рішення Валківського районного суду Харківської області від 14 січня 2019 року у складі судді Токмакової А.П. та постанову Харківського апеляційного суду від 07 травня 2019 року у складі колегії суддів: Піддубного Р. М., Котелевець А. В., Тичкової О. Ю.
В С Т А Н О В И В:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2018 року Приватне сільськогосподарське підприємство «Нове життя» (далі - ПСГП «Нове життя») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , Фермерського господарства «Велес-В» (далі - ФГ «Велес-В») про визнання недійсним договору користування чужою земельною ділянкою та визнання поновленим договору оренди землі.
Позовна заява мотивована тим, що 31 грудня 2005 року між ОСОБА_2 та позивачем ПСГП «Нове життя» укладено договір оренди земельної ділянки площею 5,80 га, кадастровий номер 6321280300:01:000:0018, який зареєстрований 31 січня 2008 року за № 040868800219. Під час дії договору ОСОБА_2 померла, спадкоємцем її земельної ділянки став ОСОБА_1 - відповідач у справі.
Відповідно до пункту 8 договору оренди земельної ділянки, договір укладено на десять років. З урахуванням статті 18 Закону України «Про оренду землі», в редакції чинній на момент укладення договору, відповідно до якої договір набуває чинності з дати його реєстрації, строк дії вказаного договору тривав до 31 січня 2018 року.
Позивач зазначає, що на виконання частин 1, 2 статті 33 Закону України «Про оренду землі» ним завчасно направлено лист-повідомлення від 01 листопада 2017 року про поновлення договору оренди з проектом додаткової угоди. Проте, 06 листопада 2017 року відповідачем ОСОБА_1 надіслано відповідь про відмову у поновленні договору від 31 грудня 2005 року, обґрунтовуючи бажанням самостійно використовувати земельну ділянку.
Протягом місяця після закінчення строку дії договору ні одна із сторін не повідомила про розірвання договору, а орендар продовжив використовувати спірну земельну ділянку.
Проте, 29 березня 2018 року між відповідачами укладено договір користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) зазначеної земельної ділянки, який 05 квітня 2018 року зареєстровано в Державному реєстрі речових прав.
Позивач вважає, що укладання договору емфітевзису між відповідачами є грубим порушенням його переважного права як орендаря на поновлення договору оренди, оскільки він скористався правом на поновлення договору на новий строк, виконав всі необхідні для цього дії, а ОСОБА_1 не дотримано вимоги, передбачені статтею 33 Закону України «Про оренду землі», натомість укладено договір емфітевзису з іншою юридичною особою.
Позивач наголошує, що не поновлення договору оренди землі, не укладення додаткової угоди є перешкодою орендарю ПСГП «Нове життя» реалізувати свої законні сподівання за орендним договором і частковим позбавленням його зустрічного задоволення, з урахуванням якого він укладав цей договір.
Таким чином, позивач просив:
- визнати недійсним договір користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) на земельну ділянку площею 5,80 га, кадастровий номер 6321280300:01:000:0018, укладений між ФГ «ВЕЛЕС-В» та ОСОБА_1 , зареєстрований 05 квітня 2018 року за № 25674270 та скасувати його державну реєстрацію;
- визнати поновленим договір оренди землі на земельну ділянку 5,80 га, кадастровий номер 6321280300:01:000:0018 від 31 грудня 2005 року, зареєстрований 31 січня 2008 року за № 040868800219, та визнати укладеною додаткову угоду в наведеній позивачем редакції від 01 листопада 2017 року,
- судові витрати (судовий збір та витрати, пов`язані з розглядом справи) покласти на відповідача.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Валківського районного суду Харківської області від 14 січня 2019 року в задоволенні позову відмовлено; стягнуто з ПСГП «Нове життя» на користь ФГ «Велес-В» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач скористався своїм переважним правом, яке передбачено умовами договору та статті 33 Закону України «Про оренду землі», проте власник земельної ділянки на пропозицію позивача про поновлення договору оренди землі направив відмову у поновленні на новий строк. Отже, договір емфітевзису між відповідачами є дійсним, права та обов`язки позивача не порушує, право користування набуте відповідачем ФГ «Велес-В» на законних підставах. Стягуючи з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн суд виходив із доведеності таких витрат.
Постановою Харківського апеляційного суду від 07 травня 2019 року апеляційну скаргу ПСГП «Нове Життя» задоволено частково; рішення Валківського районного суду Харківської області від 14 січня 2019 року в частині стягнення з ПСГП «Нове життя на користь ФГ «Велес-В» витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн скасовано; в іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін; стягнуто з ПСГП «Нове життя» на користь ФГ «Велес-В» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що районний суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання недійсним договору оренди землі, укладеного між відповідачами, оскільки власник землі розпорядився належною йому на праві власності земельною ділянкою на власний розсуд вже після закінчення дії договору оренди землі від 31 грудня 2005 року, проти поновлення якого ОСОБА_1 заперечував. Апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції дійшов передчасних висновків про наявність підстав для стягнення витрат на правничу допомогу, оскільки докази їх понесення та їх розміру на час ухвалення рішення у справі 14 січня 2019 року були відсутні та надані до суду 17 січня 2019 року. Задовольняючи частково клопотання ФГ «Велес-В» про стягнення з ПСГП «Нове життя» витрат на правову допомогу, які понесені під час розгляду справи у Харківському апеляційному суді суд виходив з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, а також критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У касаційній скарзі, поданій у червні 2019 року до Верховного Суду ПСГП «Нове життя», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не забезпечили захист порушеного переважного права орендаря, не надали належної оцінки тому, що орендар вчинив всі необхідні дії, спрямовані на реалізацію свого права на поновлення договору оренди землі. Зазначає, що власник землі відмовив йому у продовженні договору оренди землі навіть не розглянувши проект додаткової угоди щодо такого поновлення.
Короткий зміст вимог відзиву на касаційну скаргу
У серпні 2019 року представник відповідачів Прокопченко С. В. подав відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Крім того, представник відповідачів Прокопченко С. В. у відзиві на касаційну скаргу ставить питання про стягнення з позивача на користь ФГ «Велес-В» витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн, пов`язаних із підготовкою указаного відзиву.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 15 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
Указана справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Установлено, що згідно Державного акта на право приватної власності на землю серії ІІ-ХР № 084627, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Олександрівської сільської ради Валківського району Харківської області від 09 липня 2001 року № 32, зареєстрованого 27 серпня 2002 року в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 75, ОСОБА_2 була власником земельної ділянки площею 5,80 га, кадастровий № 6321280300:01:000:0018, що розташована на території Олександрівської сільської ради Валківського району Харківської області, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
31 грудня 2005 року між ОСОБА_2 (орендодавець) та ПСГП «Нове життя» (орендар) укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення сільськогосподарського товарного виробництва, яка знаходиться на території Олександрівської сільської ради.
Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 20 січня 2014 року, виданого державним нотаріусом Валківської державної нотаріальної контори Харківської області, зареєстрованого в реєстрі за № 49, після смерті ОСОБА_2 право власності на вказану земельну ділянку перейшло до ОСОБА_1 .
Згідно з пунктом 8 договору оренди землі договір укладено на десять років. Після закінчення строку договору оренди землі, орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
Пунктами 27, 34 договору оренди землі передбачено, зокрема, що дія договору землі припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено. Договір набирає чинності після підписання його сторонами та державної реєстрації.
Зазначений договір зареєстровано у Валківському районному відділі реєстрації Харківської регіональної філії «Центрального державного земельного кадастру», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 31 січня 2008 року за № 040868800219.
07листопада 2017 року ОСОБА_1 направив позивачу лист-повідомлення від 06 листопада 2017 року, у якому повідомив, що не бажає продовжувати договір оренди на новий термін, у зв`язку з чим просив звільнити належну йому земельну ділянку після збору врожаю, не засівати під врожай 2018 року, а також уподальшому заборонив користуватися його земельною ділянкою після закінчення договору оренди. Зазначений лист отримано позивачем 09 листопада 2017 року.
20листопада 2017 року ПСГ П «Нове Життя» направило на адресу ОСОБА_1 лист-повідомлення від 01 листопада 2017 року про поновлення договору оренди з проектом додаткової угоди.
23грудня 2017 року та 05лютого 2018 року ОСОБА_1 направлено на адресу позивача листи-повідомлення про небажання продовжувати договір оренди на новий строк.
29 березня 2018 року між ОСОБА_1 та ФГ «Велес-В» укладено договір користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), який 05 квітня 2018 року зареєстровано в Державному реєстрі речових прав.
26 березня 2019 року представником ФГ «Велес-В» подано клопотання про стягнення з ПСГП «Нове Життя» 7 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, які понесені під час розгляду справи у Харківському апеляційному суді.
В обґрунтування клопотання надано акт приймання-передачі надання правової допомоги від 18 березня 2019 року до договору від 18 березня 2017 року № 30/17, за яким ФГ «ВЕЛЕС-В» надано наступні послуги: правовий аналіз апеляційної скарги ПСГП «Нове Життя» вартістю 3 000,00 грн, складання відзиву на апеляційну скаргу вартістю 4 000,00 грн; рахунок фактуру № 615/596/18 від 18 березня 2019 року на суму 7 000,00 грн та квитанцію від 25 березня 2019 року про сплату 7 000,00 грн.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.
Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У силу частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлюват