Постанова
Іменем України
23 січня 2020 року
м. Київ
справа № 750/1061/16-ц
провадження № 61-23668св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М., Курило В. П. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - акціонерне товариство «Укрсоцбанк», правонаступником якого є акціонерне товариство «Альфа-Банк»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу акціонерного товариства «Укрсоцбанк», правонаступником якого є акціонерне товариство «Альфа-Банк», на рішення апеляційного суду Чернігівської області від 01 лютого 2017 року у складі колегії суддів: Бечка Є. М., Бобрової І. О., Євстафіїва О. К.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ:
Короткий зміст позовних вимог:
У лютому 2016 року акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі -
АТ «Укрсоцбанк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовна заява мотивована тим, що 02 липня 2007 року між ОСОБА_1 та АКБ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Укрсоцбанк», було укладено договір невідновлювальної кредитної лінії на 50 000,00 доларів США, зі сплатою 13,5 % річних та кінцевим терміном повернення 01 липня 2022 року. Банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав, а відповідач умови кредитного договору не виконував, внаслідок чого станом на 18 січня 2016 року виникла заборгованість у розмірі 102 789,44 доларів США заборгованості за кредитом та відсотками та 1 134 551,82 грн пені за несвоєчасне повернення кредиту та відсотків.
АТ «Укрсоцбанк» просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за договором невідновлювальної кредитної лінії від
02 липня 2007 року № 935/2-032 в розмірі 102 789,44 доларів США заборгованості за кредитом та відсотками та 1 134 551,82 грн пені за несвоєчасне повернення кредиту та відсотків.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Рішенням Деснянського районного суду міста Чернігова від 22 листопада 2016 року позовні вимоги задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Укрсоцбанк» заборгованість за договором про надання невідновлювальної кредитної лінії від 02 липня 2007 року № 935/2-032 в розмірі 122 121,65 доларів США, що еквівалентно 3 107 797,79 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Укрсоцбанк» судовий збір в розмірі 54 612,94 грн.
Задовольняючи позов АТ «Укрсоцбанк» суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 умов кредитного договору не виконував внаслідок чого виникла заборгованість визначена позивачем. Сторонами кредитних правовідносин строк виконання основного зобов`язання визначено не пізніше 01 липня 2022 року, змін строку виконання основного зобов`язання у договорі не передбачено, тому строк позовної давності не пропущено.
Рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 01 лютого 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 22 листопада 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив із того, що позивачем пропущено строк позовної давності, про застосування якого завлено відповідачем.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:
21 лютого 2017 року АТ «Укрсоцбанк» через засоби поштового зв?язку подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення апеляційного суду Чернігівської області від 01 лютого 2017 року та залишити в силі рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 22 листопада 2016 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що банком раніше вчинялися дії з метою повернення заборгованості, а звернення до суду з даним позовом було вимушеним у зв?язку з тим, що банк не має можливості повторно пред?явити виконавчий документ до органу ВДВС, оскільки державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження, якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою. За таких обставин банком не було пропущено строк позовної давності, але якщо суд вважав інакше, він мав підстави визначити його як пропущений з поважних причин, оскільки банк не знав і не міг знати, що не зможе задовольнити свої вимоги за рахунок звернення стягнення на предмет іпотеки.
Доводи інших учасників справи:
15 червня 2017 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв?язку подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення, в якому просить касаційну скаргу ПАТ «Укрсоцбанк» відхилити, а рішення апеляційного суду Чернігівської області від 01 лютого 2017 року залишити без змін.
Рух касаційної скарги:
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Деснянського районного суду міста Чернігова.
У червні 2017 року матеріали цивільної справи надійшли до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення»
ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Статтею 388 ЦПК України встановлено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року касаційна скарга разом з матеріалами цивільної справи надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 06 серпня 2018 року справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 06 серпня 2018 року зупинено виконання рішення апеляційного суду Чернігівської області від 01 лютого 2017 року в частині стягнення з ПАТ «Укрсоцбанк» судового збору до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
Ухвалою Верховного Суду від 23 січня 2020 року залучено правонаступника АТ «Укрсоцбанк» - акціонерне товариство «Альфа-Банк», до участі у справі за позовом АТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Колегія суддів вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у запереченні на касаційну скаргу, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Короткий зміст фактичних обставин справи:
У справі, яка переглядається, судами встановлено, що 02 липня 2007 року між ОСОБА_1 та АКБ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Укрсоцбанк», укладено договір про надання невідновлювальної кредитної лінії № 935/2-032. Відповідно до умов даного договору банк надав у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 50 000,00 доларів США, зі сплатою 13,5 % річних з кінцевим терміном повернення 01 липня 2022 року на умовах, визначених договором кредиту.
В день, коли було укладено кредитний договір, у його забезпечення між сторонами було також укладено іпотечний договір.
ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання по поверненню кредиту належним чином не виконував, внаслідок чого ще в 2007-2008 роках виникла заборгованість.
Банк, звернувшись з заявою про вчинення виконавчого напису, визначив розмір заборгованості у сумі 277 249,67 грн, до якої, як прострочена, була включена і поточна заборгованість, тобто вся заборгованість за період до 01 липня 2022 року.
19 серпня 2008 року на підставі статті 87 Закону України «Про нотаріат», пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від
29 червня 1999 року № 1172, та керуючись розділом 32 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, що була затверджена наказом Міністерства Юстиції України №20/5 від 03 березня 2004 року, наданих банком документів, що підтверджували безспірність заборгованості боржника та встановлювали прострочення виконання зобов`язання, приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Коваленко В. В., за заявою банку, було вчинено виконавчий напис на іпотечному договорі від 02 лютого 2007 року за № 2465 про звернення стягнення на нерухоме майно: житловий будинок та земельну ділянку в АДРЕСА_1 що належало ОСОБА_1 , в рахунок погашення його заборгованості перед ПАТ «Укрсоцбанк» по договору невідновлювальної кредитної лінії від 02 липня 2007 року № 935/2-032 у сумі 277 249,67 грн, строк платежу за яким настав 16 серпня 2008 року.
Заперечуючи про заявлених позовних вимог, відповідач подав заяву про застосування строків позовної давності.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив із того, що позивачем пропущено строк позовної давності, про застосування якого завлено відповідачем.
У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх