Постанова
Іменем України
27 січня 2020 року
м. Київ
справа № 266/6293/18
провадження № 61-10888св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Жданової В. С.,
Кузнєцова В. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Донецького апеляційного суду від 25 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Мироненко І. П., Баркова В. М., Принцевської В. П.,
В С Т А Н О В И В:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.
Позовна заява мотивована тим, що 29 вересня 1988 року вона уклала шлюб із ОСОБА_2 . Під час шлюбу за спільні кошти зведено будинок АДРЕСА_1, який згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно зареєстрований на ім`я відповідача. Вважає будинок спільною сумісною власністю подружжя, в яку вона на рівних правах вкладала матеріальні кошти та власну працю.
З урахуванням уточнених позовних вимог просила розділити спільне майно подружжя та визнати на нею право власності на Ѕ частини будинку АДРЕСА_1, судові витрати покласти на відповідача.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 08 січня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_1 жодними доказами не доведено її участі у витратах на будівництво спірного будинку, з наданих доказів вбачається, що витрати на зведення будинку ніс відповідач. Оформлення правовстановлюючих документів на ім`я ОСОБА_3 також дає підстави для висновку, що спірний будинок був зведений, прийнятий до експлуатації особисто відповідачем.
Постановою Донецького апеляційного суду від 25 квітня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено; рішення Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 08 січня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову; визнано за ОСОБА_1 (право власності на Ѕ частини будинку АДРЕСА_1 ; вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову є передчасними, оскільки презумпція спільності права власності подружжя на придбане в період шлюбу майно не спростована, а сам по собі факт оформлення дозвільних документів та реєстрація права власності на нерухоме майно не є беззаперечними доказами набуття майна в шлюбі за рахунок особистих коштів.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У касаційній скарзі, поданій у червні 2019 року до Верховного Суду представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4,посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову апеляційного суду та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд безпідставно дійшов висновків про задоволення позову. Так, апеляційним судом порушено норми процесуального права, зокрема, у розгляді справи приймали участь судді, яким було заявлено обгрунтований відвід; апеляційний суд не почав розглядати справу спочатку (після заміни судді, яка перебувала у відпустці), а продовжив її розгляд з тієї стадії на якій був закінчений розгляд справи 04 квітня 2019 року; у розгляді справи брав участь суддя Барков В. М., який раніше розглядав заяву про відвід складу суддів; апеляційний суд безпідставно долучив до матеріалів справи докази, подані позивачем 04 квітня 2019 року. Також апеляційним судом не встановлено джерело походження коштів сторін, за рахунок яких побудовано спірний будинок; зазначає, що у справі не доведено участь (фінансова та трудова) позивача у будівництві спірного будинку.
Короткий зміст вимог відзиву на касаційну скаргу
У серпні 2019 року ОСОБА_1 подала відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 10 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
Указана справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Установлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 29 вересня 1988 року уклали шлюб, який було зареєстровано палацом одружень Донецької області у м.Жданові (Маріуполь), актовий запис №3649.
Неповнолітніх дітей від шлюбу не мають.
Власником житлового будинку АДРЕСА_1 загальною площею 171,6 кв.м, житловою площею 93,5 кв.м євідповідач ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності, виданого 09 квітня 2008 року Маріупольською міською радою на підставі рішення колегії Приморської райадміністрації від 23 квітня 2003 року №72/5, яке зареєстровано в БТІ за №22848339.
Будівництво житлового будинку було розпочато у 1993 році, завершено у 1996 році, що підтверджується актом прийняття домовласності, затвердженого рішенням Приморської районної адміністрації від 23 квітня 2003 року №72/5.
Згідно Державного акту про право власності на земельну ділянку від 12 листопада 2009 року (серія ЯЕ №746755), виданого на підставі рішення Маріупольської міської рад №5/31-5326 від 14 квітня 2009 року, право власності на земельну ділянку площею 0,0696 га, на якій розташований житловий будинок АДРЕСА_1, належить ОСОБА_5 І.
Установлено,що ОСОБА_1 працювала з 1969 року по 2013 рік, має загальний страховий стаж понад 45 років, перебуває на обліку в Маріупольському ПФУ Донецької області і з 1995 року отримує пенсію за віком.
Згідно довідок про склад сім`ї, домової книги сім`я ОСОБА_6 у складі: чоловік ОСОБА_2, дружина ОСОБА_1 та дочка ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживали та були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2, перебували на квартирному обліку.
Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 27 серпня 2013 року ОСОБА_1 отримала у спадщину 1/2частину будинку АДРЕСА_2 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.
Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У силу частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 22 КпШС УРСР, який діяв на момент будівництва спірного будинку, майно нажите подружжям під час шлюбу, є їх спільною сумісною власністю. Кожен із подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.
Статтею 60 СК України, в редакції яка діяла на момент реєстрації права власності на будинок, визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважних причин (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (ст.61 СК України).
Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.
Отже, у сімейному законодавстві діє принцип спільності майна подружжя та частки чоловіка і дружини є рівними.
За загальним правилом застосування презумпції спільності майна подружжя, згідно зі ст.60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, і позивач не зобов`язаний доводити належність набутого за час шлюбу майна до майна подружжя.
Презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.