ПОСТАНОВА
Іменем України
21 січня 2020 року
Київ
справа №808/2525/15
адміністративне провадження №К/9901/25718/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 24.06.2015 (суддя - Калашник Ю.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2015 (головуючий суддя - Сафронова С.В., судді: Поплавський В.Ю., Чепурнов Д.В.) у справі №808/2525/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжнафтопродуктгруп» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Запоріжнафтопродуктгруп» (далі - ТОВ «Запоріжнафтопродуктгруп») звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - СДПІ з ОВП у м. Запоріжжі) від ід 30.10.2014 № 0000284200 та № 0000274200.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 24.06.2015, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2015, позов задоволено.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, СДПІ з ОВП у м. Запоріжжі оскаржила їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 24.06.2015, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2015 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, підпунктів 201.1, 201.2 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.
Доводи СДПІ з ОВП у м. Запоріжжі зводяться до того, що під час розгляду справи судами попередніх інстанцій неповно з`ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті, неправильно застосовано норми матеріального права, що стало причиною скасування правомірно прийнятих податкових повідомлень-рішень. Так, відповідач посилається на безпідставність формування позивачем податкового кредиту за результатом договірних відносин з ТОВ «Талис Плюс», ТОВ «Барилит Плюс» та ТОВ «Київ Ліквід Петролеум», з огляду на безтоварність проведених операцій, оскільки договірні відносини між сторонами укладено без мети настання реальних правових наслідків, носять протиправний характер, спрямовані на незаконне формування показників податкової звітності; у ланцюгу постачання відсутні фактичні виробники бензину; підприємством не надано документів, передбачених Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України; до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за фактом скоєння посадовими особами ТОВ «Запоріжнафтопродуктгруп» кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України. Також відповідач зазначає, що дефектність первинних документів не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції. Зокрема, зазначає про вірогідність виконання підписів на акті приймання-передачі нафтопродуктів № 140531000000143 від 31.05.2014 та у податковій накладній ТОВ «Барилит Плюс» №279 від 31.05.2014, згідно висновку спеціаліста № 186 від 14.08.2014 не Афоніною І.Ф. (директором ТОВ «Барилит Плюс»), а іншою особою з уподобанням її підпису.
В письмових запереченнях на касаційну скаргу ТОВ «Запоріжнафтопродуктгруп» зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2016 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 24.06.2015 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2015 у справі №808/2525/15.
Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 № 2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали касаційної скарги № 826/16482/15 за правилами підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» цього кодексу.
Ухвалою Верховного Суду від 24.12.2019 призначено розгляд адміністративної справи № 808/2525/15 до касаційного розгляду у судовому засіданні на 21.01.2020 о 12.00 год.
Сторони в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, СДПІ з ОВП у м. Дніпропетровську проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Запоріжнафтопродуктгруп» з питань правильності обчислення від`ємного значення податку на додану вартість за червень 2014 року.
За результатами проведеної перевірки складений акт від 18.09.2014 № 299/28-04-42/37221323, в якому відображено висновок про порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на загальну суму 7 201 350 грн., в тому числі по періодам: червень 2014 року - 7 201 350 грн., та занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до Державного бюджету України на загальну суму 13 994 618 грн., в тому числі по періодам: червень 2014 року 13 994 618 грн.
На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем 30.10.2014 прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000284200, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 20 991 927 грн., у т.ч. за основним платежем 13 994 618 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 6 997 309 грн. та № 0000274200 від 30.10.2014, згідно з яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за червень 2014 року у розмірі 7 201 350 грн.
За результатами адміністративного оскарження зазначені податкові повідомлення-рішення залишено без змін.
Фактичною підставою для збільшення позивачу суми грошового зобов`язання став висновок контролюючого органу про безпідставність формування позивачем податкового кредиту за результатом взаємовідносин з ТОВ «Талис Плюс», ТОВ «Барилит Плюс» та ТОВ «Київ Ліквід Петролеум» на підставі договорів постачання нафтопродуктів № 30/05-1П від 30.05.2014, 12/14-П від 27.03.2014, № 2904-1-НП від 29.04.2014, № 2904-2-НП від 29.04.2014, № 3004-1-НП від 30.04.2014, № 3004-28-НП від 30.04.2014Є, № 01/14 від 01.05.2014, № 01/68 НП від 01.05.2014. з огляду на безтоварність проведених господарських операцій, тобто таких, які спрямовані на надання податкової вигоди з метою несплати податків до бюджетів, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних правових наслідків та з метою ухилення від сплати податків. Також відповідач посилався на податкову інформацію постачальників позивача, де вказано про відсутність у них в достатній кількості майна, основних фондів та трудових ресурсів, необхідних для провадження фактичної господарської діяльності та виконання договірних зобов`язань перед контрагентами, відсутність підприємств за місцезнаходженням, що свідчить про відсутність реального вчинення господарських операцій з отримання товарно-матеріальних цінностей від спірних постачальників та їх подальше використання в господарській діяльності.
Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з правомірності формування позивачем податкового кредиту за господарськими операціями з контрагентами з огляду на те, що факт вчинення спірних операцій підтверджується належними первинними документами, складеними за результатом дійсних, реально виконаних правочинів. Висновок податкового органу щодо фіктивності укладених правочинів є неправомірним, оскільки належними первинними документами підтверджено настання реальних правових наслідків, зміну майнового стану сторін, а також безпосередній зв`язок проведених операцій із господарською діяльністю позивача. Суди спростували доводи суб`єкта владних повноважень стосовно формування позивачем показників податкової звітності з порушенням норм податкового законодавства.
Частиною третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій) встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Вказані вимоги законодавства зобов`язують суди при вирішенні справи у кожному конкретному випадку встановити та надати вичерпну оцінку фактичним обставинам у межах спірних правовідносин, з метою з`ясування об`єктивних причин та факторів, що зумовили настання для платника податків негативних наслідків у вигляді порушеного права, що підлягає захисту. При цьому, суди повинні перевірити відповідність рішення контролюючого органу вимогам, зокрема, принципу обґрунтованості, справедливості та співрозмірності заподіяної платником шкоди державним інтересам та настання відповідальності останнього за такі дії.
Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 Податкового кодексу України. Так, згідно з пунктом 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
В силу приписів статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Отже, будь-які документи, в тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо, мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України.
Так, згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
За змістом пункту 198.3 цієї ж статті Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) т