ПОСТАНОВА
Іменем України
29 січня 2020 року
Київ
справа №814/197/15
адміністративне провадження №К/9901/44347/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Уханенка С.А.,
суддів -Кашпур О.В., Радишевської О.Р.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України, Генерального прокурора України про визнання протиправним і скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов`язання вчинити певні дії,
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2016 року (головуючий суддя Гордієнко Т.О., судді Лебедєва Г.В., Марич Є.В.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2017 року (головуючий суддя Запорожан Д.В., судді Романішин В.Л., Шляхтицький О.І.),
У С Т А Н О В И В:
1. У січні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив: визнати протиправним і скасувати наказ Генерального прокурора України від 23.10.2014 №1464к; поновити його на посаді прокурора Снігурівського району Миколаївської області з 24.10.2014; стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу; зобов`язати Генеральну прокуратуру України проінформувати Міністерство юстиції України про відкликання відомостей про застосування до нього заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 Закону України від 16.09.2014 №1682-VII "Про очищення влади" (далі - Закон №1682); зобов`язати Генерального прокурора України звільнити його з посади прокурора Снігурівського району Миколаївської області з 26.12.2014 за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію по інвалідності відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" (стаття 38 КЗпП України).
2. Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2016 року зупинено провадження у справі до вирішення Конституційним Судом України по суті справи за конституційними поданнями Верховного Суду України та 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону №1682.
3. Одеський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 01 лютого 2017 року залишив ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2016 року без змін.
4. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2017 року і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
5. Посилається на безпідставність рішення окружного суду в частині неможливості розгляду цієї адміністративної справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного судочинства, порушення судом розумного строку розгляду справи, а відтак і права позивача на справедливе правосуддя в розумні строки. Зазначає, що апеляційний суд не усунув недоліки, допущенні судом першої інстанції.
6. Відповідачами не подано відзиву на касаційну скаргу.
7. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, колегія суддів виходить з такого.
8. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України, у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.
9. Під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи слід розуміти те, що обставини, які розглядаються в іншій справі, не можуть бути встановлені адміністративним судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, певної черговості розгляду вимог тощо.
10. Предметом цього позову є вимоги про скасування наказу Генерального прокурора України від 23.10.2014 №1464к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Снігурівського району Миколаївської області відповідно до пункту 72 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України (з підстав, передбачених Законом України "Про очищення влади") та зобов?язання звільнити його за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію по інвалідності відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" (стаття 38 КЗпП України), а також вимоги, похідні від зазначених.
11. При цьому, як убачається з позовної заяви і заперечень на неї, ОСОБА_1 звільнено з органів прокуратури через те, що з 01.04.2011 по 21.06.2013 він обіймав посаду заступника прокурора Миколаївської області, у зв?язку з чим до нього застосовано заборону, зазначену в частині третій статті 1 Закону №1682, та звільнено з посади відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону.
12. Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався, зокрема на те, що йому було відмовлено у звільненні з органів прокуратури у зв?язку з виходом на пенсію по інвалідності згідно з поданим 26.12.2014 рапортом та звільнено оскаржуваним наказ