ПОСТАНОВА
Іменем України
28 січня 2020 року
Київ
справа №135/1669/16-а
адміністративне провадження №К/9901/20564/18 (К/9901/20566/18)
колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду:
головуючого - Шишова О.О.,
суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 , що діє у своїх інтересах та інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , до виконавчого комітету Ладижинської міської ради Вінницької області, начальника відділу ведення реєстру Ладижинської територіальної громади Збрицької-Браславець Віталіни Вікторівни, третя особа - Управління міграційної служби у Вінницькій області, про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито
за касаційними скаргами виконавчого комітету Ладижинської міської ради Вінницької області та начальника відділу ведення реєстру Ладижинської територіальної громади Збрицької-Браславець В.В. на постанову Ладижинського міського суду Вінницької області від 07.12.2016, прийняту у складі головуючого судді Корнієнка О.М., та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01.02.2017, прийняту у складі колегії суддів: Грабар Л.С. (головуючий), Білої Л.М., Гонтарука В.М.
І. Суть спору
1. У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Ладижинського міського суду Вінницької області з позовом з позовною заявою в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до виконавчого комітету Ладижинської міської ради Вінницької області, начальника відділу ведення реєстру Ладижинської територіальної громади Збрицької-Браславець Віталіни Вікторівни, третя особа - Управління міграційної служби у Вінницькій області, в якому просив суд:
1.1. - визнати протиправними дії начальника відділу ведення реєстру Ладижинської територіальної громади Збрицької-Браславець В.В. щодо скасування реєстрації місця проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 ;
1.2. - зобов`язати виконавчий комітет Ладижинської міської ради відновити відомості в реєстрі територіальної громади щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 зазначив, що він згідно рішення адміністрації ПАТ «ДТЕК Західенерго» ВП «ДТЕК Ладижинська ТЕС» від 18.09.2013 №27-5240 був зареєстрований в квартирі АДРЕСА_1 від 15.10.2013. На час реєстрації місця проживання житловий будинок перебував на балансі ПАТ «ДТЕК Західенерго» ВП «ДТЕК Ладижинська ТЕС».
3. 16.12.2013 Ладижинська міська рада прийняла рішення № 457 «Про затвердження актів приймання - передачі об`єктів житлового фонду, що перебувають на балансі» за наслідками якого житловий будинок АДРЕСА_1 перейшов на баланс Ладижинської міської ради.
4. 24.04.2014 року його дочка ОСОБА_2 була зареєстрована в квартирі АДРЕСА_1 . Реєстрація місця проживання його та його неповнолітньої дитини здійснювалась співробітниками Ладижинського міського сектору управління ДМС України у Вінницькій області у відповідності до Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» та згідно з «Порядком реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів» затвердженого Наказом МВС України від 18.12.2012 №1077. 28.09.2016 позивач дізнався, що йому та його неповнолітній дитині скасовано реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 на підставі висновку про скасування реєстрації місця проживання наданим начальником відділу ведення реєстру Ладижинської територіальної громади Збрицькою-Браславець В.В. За її висновком від 06.07.2016, правовою підставою скасування реєстрації місця проживання, став пункт 28 «Правил реєстрації до Єдиного державного демографічного реєстру», затверджених постановою КМУ від 02.03.2016 №207, опираючись на який посадова особа органу місцевого самоврядування прийняла рішення про скасування реєстрацій місця проживання фізичних осіб.
5. Такі дії начальника відділу ведення реєстру Ладижинської територіальної громади Липченко С.В. уважає протиправними та такими, що порушують його права та права неповнолітньої дитини.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
6. Судами попередніх інстанцій установлено, що 15.10.2013 ОСОБА_1 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . 24.04.2014 за вказаною адресою була зареєстрована його дочка ОСОБА_2 .
7. Реєстрація позивачів за вказаною адресою проводилась територіальним підрозділом Державної міграційної служби в м.Ладижин. Одним із документів, на підставі яких проводилась реєстрація місця проживання ОСОБА_1 було рішення адміністрації ПАТ «ДТЕК Західенерго» ВП «ДТЕК Ладижинська ТЕС» від 18.09.2013 №27-5240 про надання дозволу на реєстрацію у вказаній квартирі.
8. На час проведення реєстрації ОСОБА_1 та його дочки ОСОБА_2 у спірній квартирі, будинок АДРЕСА_1 був у державній власності та перебував на балансі ПАТ «ДТЕК Західенерго». У подальшому будинок було передано в комунальну власність територіальної громади.
9. Згідно висновку відділу ведення реєстру Ладижинської територіальної громади Ладижинської міської ради Вінницької області про скасування реєстрації місця проживання від 06.07.2016 начальником відділу ведення реєстру Ладижинської територіальної громади Збрицькою-Браславець В .В. , відповідно до пункту 28 «Правил реєстрації місця проживання та порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру» затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 №207, було скасовано реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 та неповнолітньої ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 14).
10. У висновку зазначено, що реєстрація була вчинена в порушення норм Житлового Кодексу УРСР та Порядку реєстрації проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів, затвердженого наказом МВС України від 22.11.2012 № 1077, оскільки проведена без відповідного ордеру що давав ОСОБА_1 право на проживання, який повинен був бути виданий за рішенням профспілкового комітету та адміністрації підприємства.
11. Непогоджуючись з діями відповідача щодо скасування реєстрації місця проживання ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом своїх прав.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
12. Постановою Ладижинського міського суду Вінницької області від 07.12.2016, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01.02.2017, позов задовольнив частково. Визнав протиправними дії начальника відділу ведення реєстру Ладижинської територіальної громади Збрицької-Браславець В.В. щодо скасування реєстрації місця проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 . В задоволенні решти позовних вимог відмовив.
13. При цьому суди обох інстанцій виходили з того, що цей спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
IV. Касаційне оскарження
14. У касаційних скаргах відповідачі, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, неповного з`ясування обставин справи, просять скасувати їх рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
15. У запереченнях на касаційні скарги позивач та представник третьої особи вказують, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій винесені законно та обґрунтовано, на підставі всебічного та повного дослідження матеріалів та обставин справи, доводи ж касаційних скарг висновків цих судів не спростовують.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
16. Приписами частин першої-другої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
17. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
18. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
19. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
20. За змістом пункту 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делего