ПОСТАНОВА
Іменем України
29 січня 2020 року
Київ
справа №819/120/17
касаційне провадження №К/9901/38653/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Єзерова А.А., Саприкіної І.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «ІМЕКСБАНК» Матвієнка Андрія Анатолійовича на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 23.03.2017 (головуючий суддя: Ходачкевич Н.І.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2017 (головуючий суддя: Багрій В.М., судді: Рибачук А.І., Старунський Д.М.) у справі №819/120/17 за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «ІМЕКСБАНК» Матвієнка Андрія Анатолійовича, третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В:
У січні 2017 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивачка) звернулася до суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «ІМЕКСБАНК» Матвієнка Андрія Анатолійовича (далі - Уповноважена особа Фонду або відповідач), третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - третя особа або ФГВФО), в якому просила зобов`язати Уповноважену особи Фонду надати до ФГВФО додаткову інформацію щодо відшкодування ОСОБА_1 , як вкладнику, яка має право на відшкодування коштів за вкладами у АТ «ІМЕКСБАНК» за рахунок Фонду, в порядку передбаченому частиною першою статті 26 Закону України від 23.02.2012 №4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №4452-VI), у сумі 150 000 грн.
На обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що вона є вкладником АТ «ІМЕКСБАНК» в розумінні положень Закону №4452-VI, а тому набула право бути включеною до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в неплатоспроможному банку за рахунок ФГВФО.
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 23.03.2017, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2017, адміністративний позов задоволено.
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що право перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних не є абсолютним, а кореспондується з обов`язком встановити перед прийняттям рішення обставини, з якими Закон пов`язує нікчемність правочину. Самого твердження про нікчемність правочину недостатньо для визнання його таким, оскільки воно нівелюється протилежним твердженням вкладника про дійсність вкладу. У спірному випадку Уповноваженою особою Фонду не доведено наявності, визначених частиною третьою статті 38 Закону №4452-VI підстав для визначання правочинів з укладення договору та перерахування грошових коштів нікчемними. Позивачка є вкладником у розумінні статті 2 Закону №4452-VI, а тому набула право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, у якій з посиланням на порушення судами норм матеріального права просить суд касаційної інстанції скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Касаційна скарга обґрунтована тим, що кошти на рахунок позивачки надійшли внаслідок так званого «дроблення» (розподілу) коштів з рахунку іншого клієнта банку, внаслідок чого власник вкладу отримала перевагу перед іншими кредиторами банку, що є порушенням пункту 7 частини третьої статті 38 Закону №4452-VI. Також скаржник відзначив, що правочини та операції із перерахування коштів з поточних рахунків інших фізичних осіб на вкладні (депозитні) рахунки позивачки були здійснені з порушенням встановлених постановою НБУ від 15.01.2015 №16/БТ «Про віднесення АТ «ІМЕКСБАНК» до категорії проблемних» (далі - постанова НБУ №16/БТ) обмежень.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10.07.2017 відкрито касаційне провадження у справі.
15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон №2147-VIII), яким КАС України викладено в новій редакції.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У березні 2018 року цю справу передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
В порядку статті 31 КАС України, пункту 15 Перехідних положень КАС України за результатами повторного автоматизованого розподілу від 19.06.2019 визначений новий склад суду.
Ухвалою Верховного Суду від 27.01.2020 справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статті 345 КАС України.
Від третьої особи на адресу суду касаційної інстанції надійшли письмові пояснення, у яких останній підтримав доводи та вимоги касаційної скарги Уповноваженої особи Фонду і просив суд задовольнити касаційну скаргу.
Позивачка правом на подачу відзиву на касаційну скаргу не скористалася.
Верховний Суд переглянув оскаржувані судові рішення у межах доводів касаційної скарги, з урахуванням вимог статті 341 КАС України з`ясував повноту фактичних обставин справи, встановлених судами, перевірив правильність застосування норм матеріального і процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 16.01.2015 між ОСОБА_1 та АТ «ІМЕКСБАНК» укладено договір банківського рахунку у національній валюті №660046256. Цього ж дня між сторонами додатково було укладено договір №660046257 про приєднання до публічного договору №1 банківського вкладу (депозиту) від 20.01.2014 (вклад «Постійний клієнт»), на виконання якого на рахунок було внесено кошти у сумі 150 000 грн строком на 94 дні, з відсотковою ставкою 17.00% річних. Датою повернення вкладу визначено 20.04.2015.
Правлінням Національного банку України 26.01.2015 прийнята постанова №50 «Про віднесення АТ «ІМЕКСБАНК» до категорії неплатоспроможних».
На підставі даної постанови, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 26.01.2015 прийнято рішення «Про запровадження тимчасової адміністрації у АТ «ІМЕКСБАНК» № 16, згідно з яким з 27.01.2015 розпочато процедуру виведення АТ «ІМЕКСБАНК» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації та призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у АТ «ІМЕКСБАНК» - Северина Юрія Петровича. Тимчасову адміністрацію в АТ «ІМЕКСБАНК» запроваджено строком на три місяці з 27.01.2015 по 26.04.2015 включно.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 23.04.2015 № 84 строк проведення тимчасової адміністрації в АТ «ІМЕКСБАНК» та повноваження уповноваженої особи Фонду було продовжено до 26.05.2015 включно.
На підставі постанови Правління Національного банку України «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ «ІМЕКСБАНК» від 21.05.2015 № 330, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 27.05.2015 прийнято рішення «Про початок процедури ліквідації АТ «ІМЕКСБАНК» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку» № 105, згідно з яким з 27.05.2015 розпочато процедуру ліквідації АТ «ІМЕКСБАНК» з відшкодуванням з боку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами фізичних осіб, відповідно до Плану врегулювання; уповноваженою особою Фонду на ліквідацію АТ «ІМЕКСБАНК» призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Северина Ю.П. строком на 1 рік з 27.05.2015 по 26.05.2016 включно.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №189 від 19.10.2015 Уповноважену особу Фонду змінено на ОСОБА_2
Позивачка неодноразово зверталася до Уповноваженої особи Фонду про видачу їй гарантованої суми відшкодування за вкладом, проте у задоволенні її вимог відмовлено з посиланням на те, що укладені між банком та ОСОБА_1 правочини, а також операції з внесення та перерахування грошових коштів по рахунку, за попередніми висновками, містять ознаки нікчемності та підпадають під критерії нікчемності, передбачені пунктом 7 частини третьої статті 38 Закону №4452-VI та статті 228 Цивільного кодексу України.
Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивачка звернулася з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд зазначає таке.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені Законом №4452-VI.
Пунктом 3 та 4 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI визначено, що вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти;
вкладник - фізична особа (крім фізичних осіб - суб`єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.
Частиною першою статті 3 Закону №4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону №4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000,00 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Виконання зобов`язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов`язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.
Згідно з положеннями статті 27 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.
Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур`єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що держава гарантує фізичним особам, які на момент прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, мали у такому банку вклад (від 10 грн.), відшкодування суми коштів, розміщених на цьому вкладі, включаючи нараховані відсотки, за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у межах суми, встановленої адміністративною радою Фонду, яка не може бути меншою 200000,00 грн. Фактична виплата гарантованої суми відшкодування здійснюється Фондом гарантування вкладів фізичних осіб відповідно до затверджених виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, сформованих на підставі переліку вкладників з визначенням суми відшкодування для кожного з них, що складаються уповноваженою особою Фонду.
Суд касаційної інстанції зауважує, що підставою для поширення на особу гарантій, передбачених Законом №4452-VI щодо відшкодування вкладу, є наявність у такої особи залишку коштів на банківському рахунку, що відкритий на її ім`я, тобто наявність вкладу та статусу вкладника у особи. При цьому положення чинного законодавства не пов`язують визначення статусу вкладника банку та виникнення у нього права на отримання гарантованої суми відшкодування вкладу із походженням на відповідному вкладному (депозитному, поточному) рахунку коштів.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачка 16.01.2015 уклала із банком правочини, на виконання яких на рахунку ОСОБА_1 були розміщені грошові кошти на загальну суму 150 000 грн.
Укладення правочинів (16.01.2015) та зарахування коштів на рахунок (16.01.2015) відбулося до початку віднесення АТ «ІМЕКСБАНК» до категорії неплатоспроможних та запровадження тимчасової адміністрації (з 27.01.2015).
Відповідно до положень статей 37, 38 Закону №4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають право здійснити перевірку таких правочинів стосовно їх нікчемності, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторін правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.
Частина третя статті 38 Закону №4452-VI визначає, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:
1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;
2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зо