ПОСТАНОВА
Іменем України
29 січня 2020 року
Київ
справа №813/1340/16
провадження №К/9901/45655/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Бевзенка В. М., Данилевич Н. А.
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції у Львівській області, Державної екологічної інспекції України про визнання протиправними і скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Державної екологічної інспекції у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2017 року (судді Брильовський Р.М., Хома О.П., Сакалош В.М.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2018 року (судді Старунський Д.М., Багрій В.М., Рибачук А.І.),
І. Суть спору
1. У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної екологічної інспекції у Львівській області, Державної екологічної інспекції України в якому, з урахуванням уточнень до позовної заяви, просив:
1.1 визнати протиправним і скасувати наказ Державної екологічної інспекції України від 16 березня 2016 року № 90-о про звільнення його з посади начальника Державної екологічної інспекції у Львівській області - головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Львівської області Державної екологічної інспекції України за угодою сторін, згідно з п. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП);
1.2 визнати протиправним і скасувати наказ Державної екологічної інспекції у Львівській області від 16 березня 2016 року № 29-к щодо звільнення його з посади начальника Державної екологічної інспекції у Львівській області - головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Львівської області Державної екологічної інспекції України за угодою сторін, згідно п. 1 ст. 36 КЗпП;
1.3 поновити на посаді начальника Державної екологічної інспекції у Львівській області - головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Львівської області Державної екологічної інспекції України з 17 березня 2016 року та стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 17 березня 2016 року до дати фактичного поновлення на роботі.
2. Позовні вимоги обґрунтовував тим, що його звільнили із займаної посади з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП без досягнення згоди щодо дати припинення трудового договору. На думку позивача, звільнення не може вважатися правомірним, якщо з роботодавцем не було обумовлено дати звільнення.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
3. Відповідно до наказу Державної екологічної інспекції України від 13 червня 2014 року № 168-о ОСОБА_1 призначено на посаду начальника Державної екологічної інспекції у Львівській області - головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Львівської області Державної екологічної інспекції України.
4. 01 березня 2016 року позивач написав заяву на ім`я голови Державної екологічної інспекції України про звільнення із займаної посади за угодою сторін.
5. Наказом Державної екологічної інспекції України від 16 березня 2016 року № 90-о позивача звільнено з посади начальника Державної екологічної інспекції у Львівській області - головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Львівської області Державної екологічної інспекції України за угодою сторін, згідно з п. 1 ст. 36 КЗпП. Зазначений наказ позивачу оголошено наказом Державної екологічної інспекції у Львівській області від 16 березня 2016 року № 29-к.
6. Підставою для звільнення в наказі Державної екологічної інспекції України від 16 березня 2016 року № 90-о зазначено заяву ОСОБА_1 від 01 березня 2016 року, а також погодження Міністерства екології та природних ресурсів України від 14 березня 2016 року та Львівської обласної державної адміністрації від 14 березня 2016 року.
7. Між тим, як зазначили суди попередніх інстанцій, у матеріалах справи є заява ОСОБА_1 від 15 березня 2016 року про відкликання ним заяви про звільнення від 01 березня 2016 року, в якій вказав, що заява про звільнення була ініційована ним одноособово та наступні два тижні він продовжував працювати і не отримав згоди на таке звільнення вищестоящим керівництвом.
ІІІ. Рішення судів попередніх інстанцій та мотиви їх ухвалення.
8. Львівський окружний адміністративний суд постановою від 23 листопада 2017 року позов задовольнив повністю.
8.1. Визнав протиправним та скасував наказ Державної екологічної інспекції України від 16 березня 2016 року № 90-о в частині звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Державної екологічної інспекції у Львівській області - Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Львівської області Державної екологічної інспекції України за угодою сторін, згідно п. 1 ст. 36 КЗпП.
8.2. Визнав протиправним та скасував наказ Державної екологічної інспекції у Львівській області від 16 березня 2016 року № 29-к в частині звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Державної екологічної інспекції у Львівській області - Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Львівської області Державної екологічної інспекції України за угодою сторін, згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України.
8.3. Поновив ОСОБА_1 з 17 березня 2017 року на посаді начальника Державної екологічної інспекції у Львівській області - головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Львівської області Державної екологічної інспекції України.
8.4. Стягнув з Державної екологічної інспекції у Львівській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 63390,78 грн.
8.5. Постанову суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць в розмірі 3297,00 грн суд звернув до негайного виконання.
9. Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 22 лютого 2018 року залишив постанову суду першої інстанції без змін.
10. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, з посиланням на пункт 8 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» зауважив, що однією з основних умов для припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП є досягнення сторонами трудового договору згоди щодо строку припинення трудового договору.
11. Суди попередніх інстанцій зауважили, що в заяві від 01 березня 2016 року позивач просив звільнити його із займаної посади за угодою сторін без зазначення дати звільнення, резолюція відповідача на заяві «погоджено» також не містить вказ