ПОСТАНОВА
Іменем України
29 січня 2020 року
Київ
справа №820/5422/17
провадження №К/9901/24671/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Бевзенка В. М., Данилевич Н. А.
розглянув у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом Державного підприємства "Сільськогосподарського підприємства Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 109)" до Міжрайонного відділу Державної виконавчої служби по Дергачівському та Золочівському районах Головного територіального управління юстиції Харківської області про скасування постанови, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Міжрайонного відділу Державної виконавчої служби по Дергачівському та Золочівському районах Головного територіального управління юстиції Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року, прийняту у складі головуючого судді Супруна Ю. О., та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2018 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого - Подобайло З. Г., суддів: Тацій Л. В., Григорова А. М.
І. Суть спору
1. У листопаді 2017 року Державне підприємство "Сільськогосподарського підприємства Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 109)" (далі - ДП "СГП ДКВС України (№ 109)") звернулось до суду з адміністративним позовом Міжрайонного відділу Державної виконавчої служби по Дергачівському та Золочівському районах Головного територіального управління юстиції Харківської області (далі - Міжрайонний ВДВС по Дергачівському та Золочівському районах) про скасування постанови ВП № 52114748 від 01 листопада 2017 року.
2. В обґрунтування позову позивач зазначає, що у рамках зведеного виконавчого провадження Міжрайонним ВДВС по Дергачівському та Золочівському районах прийнято постанову ВП № 52114748 від 01 листопада 2017 року, якою накладено арешт на основний рахунок позивача № НОМЕР_1, який призначений для виплати заробітної плати працівникам підприємства.
2.1. Стверджує, що арешт зазначеного рахунка не дає змоги своєчасно проводити виплату заробітної плати, а також заборгованості по заробітній платі працівникам підприємства, що є першочерговими платежами.
2.2. Вважаючи, що постанова про арешт коштів боржника унеможливлює проведення обов`язкових платежів, а відтак призводить до збільшення боргових зобов`язань, ДП "СГП ДКВС України (№ 109)" звернулось до суду з вимогою про її скасування з метою відновлення платоспроможності підприємства щодо виплати заробітної плати працівникам.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
3. На виконанні у Міжрайонного ВДВС по Дергачівському та Золочівському районах перебуває зведене виконавче провадження з примусового виконання виконавчих документів про стягнення грошових коштів з ДП "СГП ДКВС України (№ 109)" на користь юридичних та фізичних осіб.
4. Заступником начальника відділу Міжрайонного ВДВС по Дергачівському та Золочівському районах прийнято постанову від 01 листопада 2017 року про арешт грошових коштів боржника ВП № 52114748, якою накладено арешт на спеціальні рахунки ДП "СГП ДКВС України (№ 109)".
5. Підставою для прийняття наведеної постанови слугувала наявність зведеного виконавчого провадження з виконання судового наказу № 922/2086/16, виданого 19 серпня 2016 року Господарським судом Харківської області щодо стягнення з ДП "СГП ДКВС України (№ 109)", код ЄДРПОУ 08680945 грошової суми на користь ФО-П ОСОБА_1 у розмірі 245901,36 грн., сума боргу по зведеному виконавчому провадження складає 1468994,55 грн., виконавчий збір 150964,51 грн., витрати виконавчого провадження 681,95 грн.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
6. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2018 року, задоволено в повному обсязі.
7. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана позивачем постанова в частині накладення арешту на основний рахунок НОМЕР_1 ДП "СГП ДКВС України (№ 109)" не відповідає вимогам закону, що є підставою для її скасування в цій частині.
8. Зазначена позиція підтримана Харківським апеляційним адміністративним судом, який за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.
IV. Касаційне оскарження
9. У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та ухвалити нове, яким відмовити в позові.
10. Свою касаційну скаргу мотивує неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, оскільки з реєстрів руху грошових коштів по рахункам за період з 01 лютого 2017 року по 01 грудня 2017 року вбачається, що рахунок НОМЕР_1 використовується не лише для виплат заробітної плати, але і проходять інші розрахунки не пов`язані з трудовими відносинами.
10.1. Наголошує, що боржник має право відкрити розрахунковий рахунок виключно для виплати заробітної плати, але він умисно цього не робить, використовуючи рахунок у своїй господарській діяльності.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
11. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
12. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
13. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
14. Відповідно до статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
15. Згідно з частиною першою статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
16. Відповідно до статті 10 Закону № 1404-VIII, заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
17. Частиною першою статті 13 Закону № 1404-VIII встановлено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
18. Відповідно до пункту 7 частини другої статті 18 Закону 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейська обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціал