ПОСТАНОВА
Іменем України
29 січня 2020 року
Київ
справа №815/4924/16
адміністративне провадження №К/9901/33813/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,
суддів - Бевзенка В.М.,
Шевцової Н.В.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Державної служби України з питань праці на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2016 року (головуючий суддя - Бжассо Н.В., судді - Бутенко А.В., Завальнюк І.В.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2017 року (головуючий суддя - Джабурія О.В., судді - Вербицька Н.В., Крусян А.В.) у справі
за позовом ОСОБА_1
до Державної служби України з питань праці
про визнання протиправним та скасування наказу,
у с т а н о в и в :
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
23 вересня 2016 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної служби України з питань праці (далі - Держпраця України), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати наказ від 20.09.2016 №4-к голови комісії з реорганізації Держгірпромнагляду України.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказ № 4-к було винесено з порушенням вимог чинного законодавства. На думку позивача, винесення наказу від 20.09.2016 №4-к про його звільнення за, нібито, прогули є незаконним, оскільки у жовтні 2015 року позивач повинен був бути звільнений за власним бажанням. Вказував, що його звільнення повинно було відбуватися за наявності відповідного погодження від Міністра енергетики та вугільної промисловості України та Голови Одеської обласної державної адміністрації. Крім того, посилався на те, що складання актів та табелів відносно нього було неможливим, оскільки відповідач не визначив нове робоче місце позивача та його функціональні обов`язки.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2016 року задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної служби України з питань праці про визнання протиправним та скасування наказу.
Визнано протиправним та скасовано наказ від 20.09.2016 №4-к голови комісії з реорганізації Держгірпромнагляду.
Ухвалюючи рішення у справі, суд зазначив, що згідно актів, наданих відповідачем, позивач 5, 6, 7, 9 жовтня 2015 року, з 21 по 30 жовтня 2015 року, з 01 по 13 листопада був відсутній в територіальному управлінні. Згідно акту від 19.10.2015 позивач повідомив територіальне управління Держгірпромнагляду про те, що вважає себе звільненим та здав службове посвідчення. Проте, позивача не було звільнено зі служби за власним бажанням, навпаки, працівники територіального управління Держгірпромнагляду в Одеській області продовжували складати акти про відсутність позивача на службі. Оскільки лист Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 23.07.2014 №01/16-133П був направлений більше ніж за рік до написання 02.10.2015 позивачем заяви про звільнення за власним бажанням та стосувався листа Держгірпромнагляду України від 21.07.2014 №5635/0/9.2-20а/6/14 щодо погодження звільнення ОСОБА_1 з посади начальника територіального управління Держгірпромнагляду в Одеській області та призначення на цю посаду ОСОБА_2 , суд визнав вказаний документ таким, що взагалі не стосувався звільнення позивача через прогул. 22.03.2016 на адресу Держгірпромнагляду було направлено лист, з якого вбачається, що Голова Одеської обласна державної адміністрації не погодив звільнення позивача за прогул, проте листом від 21.06.2016 Голова Одеської обласної державної адміністрації погодив звільнення позивача без зазначення причини такого звільнення, з огляду на те, що зазначене погодження взагалі не було підставою для припинення державної служби ОСОБА_1
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2017 року апеляційну скаргу Державної служби України з питань праці залишено без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2016 року без змін.
Суд апеляційної інстанції визнав наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)
28 квітня 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Державної служби України з питань праці на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2017 року, в якій відповідач просив скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
На обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник зазначає, що судами при розгляді справи зроблено висновки, що позивач не перебував на роботі з жовтня 2015 року по вересень 2016 року, що, на думку скаржника, свідчить про вчинення ОСОБА_1 на протязі 11 місяців систематичного прогулу. Скаржник посилається на обставини виходу позивача на роботу, встановлені при розгляді справи №815/6925/15, у зв`язку з чим вважає необґрунтованими висновки судів, зроблені у цій справі, щодо необхідності врахування поданої позивачем заяви від 02.10.2015 стосовно його звільнення за власним бажанням. Зазначає, що в разі встановлення судами обставин неналежного формулювання причин звільнення, діючим законодавством передбачена можливість зміни формулювання причин звільнення, а не скасування самого наказу про звільнення. Також скаржник зазначає, що на момент звільнення позивача не було передбачено необхідності погодження звільнення з міністром, який спрямовує і координує діяльність органу виконавчої влади, водночас, Головою обласної державної адміністрації було погоджено звільнення позивача із займаної посади.
Ухвалою Верховного Суду від 28 січня 2020 року зазначену адміністративну справу прийнято до провадження та призначено до розгляду.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 02.10.2015 ОСОБА_1 звернувся із заявою до керівника Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України, згідно якої позивач зазначив, що розриває трудовий договір, який існує між ним та Державною службою гірничого нагляду та промислової безпеки України, як роботодавцем в порядку, визначеному ст. 38 КЗпП України, та просить здійснити усі необхідні дії з боку роботодавця, пов`язані із звільненням позивача з посади за власним бажанням.
Зазначену заяву керівник Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України отримав 05.10.2015, про що свідчить поштове повідомлення, наявне в матеріалах справи.
Позивач 19.10.2015 згідно заяви, що зареєстрована в Державній службі гірничого нагляду та промислової безпеки України за вх.№578В, повернув службове посвідчення № 355, видане 14.02.2014.
Відповідно до листа Держпраці України №568/1/11-зв-16, відповідач повідомив позивача про те, що після отримання відповідних погоджень щодо його звільнення від Міністра енергетики та вугільної промисловості України та Голови Одеської обласної державної адміністрації, його буде звільнено з посади начальника Територіального управління Держгірпромнагляду в Одеській області. Додатково відповідач повідомив, що наказом Держгірпромнагляду України від 09.03.2016 №2 розпорядження Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №130-р було оголошене та припинено виконання повноважень ОСОБА_3 , як першого заступника Голови Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України 09.03.2016.
Відповідно до листа голови обласної державної адміністрації №1410/02-41/01/1228 від 22.03.2016, обласна державна адміністрація не погоджує звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Територіального управління Держгірпромнагляду України в Одеській області згідно з пунктом 4 статті 40 КЗпП, за прогул.
Відповідно до листа від 21.06.2016 Голови обласної державної адміністрації №3696/02-41/01/2967, обласна державна адміністрація погодила звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Територіального управління Держгірпромнагляду України в Одеській області.
Згідно листа від 23.07.2014 Міністерства енергетики та вугільної промисловості України № 01/16-133П, Міністерство енергетики та вугільної промисловості України погоджує звільнення з посади начальника територіального управління Держгірпромнагляду в Одеській області та призначення на цю посаду ОСОБА_2 .
З доповідної записки Трахтенберг І.М., головного спеціаліста з питань управління персоналом від 17.07.2015 та в.о. начальника теруправління Держгірпромнагляду в Одеській області Булгакова І.М. від 31.07.2015, вбачається, що ним видана ОСОБА_1 трудова книжка 17.07.2015.
Відповідно до листа від 23.10.2015 №2232/01, територіальне управління Держгірпромнагляду України в Одеській області повідомило позивача, що у зв`язку з тим, що наказ про його звільнення видає Державна служба гірничого нагляду та промислової безпеки України, розрахунок належних сум для виплати за два останні місяця здійснені станом на дату поданої заяви: вересень - 3837,96, жовтень - 1580,01.
Відповідно до наказу №4-к від 20.09.2016 «Про звільнення ОСОБА_1 », відповідно до пп.12 п.2 ст.65 та п.5 ст.66 Закону України «Про державну службу», припинено ОСОБА_1 державну службу у зв`язку із вчиненням систематичного дисциплінарного проступку, а саме: за прогули без поважних причин, згідно пп.4 п.1 ст.87 Закону України «Про державну службу» шляхом звільнення з посади начальника Територіального управління Держгурпромнагляду в Одеській області 20.09.2016. Підстави: лист Міністра енергетики та вугільної промисловості України від 23.07.2014 №01/16-133П, лист ОСОБА_1 від 12.08.2016, табелі обліку використання робочого часу за жовтень-грудень 2015 року, січень-вересень 2016 року, акти про відсутність на робочому місці за жовтень 2015 року - вересень 2016 року.
Представником відповідача надано до суду першої інстанції акти, складені співробітниками Територіального управління Держгірпромнагляду України, згідно яких вбачається відсутність позивача на робочому місці з жовтня по грудень 2015 року та з січня по вересень 2016 року.
Також, представником відповідача надано табелі обліку використання робочого часу з яких вбачається, що позивач з жовтня 2015 по вересень 2016 не з`являвся на роботі з нез`ясованих причин.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
Відповідно до положень ч.1 ст.7 Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889-VIII (у редакції, чинній на час звільнення позивача оскаржуваним наказом), державний службовець має право, у тому числі, на повагу до своєї особистості, честі та гідності, справедливе і шанобливе ставлення з боку керівників, колег та інших осіб; чітке визначення посадових обов`язків; оплату праці залежно від займаної посади, результатів службової діяльності, стажу державної служби та рангу; відпустки, соціальне та пенсійне забезпечення відповідно до закону; оскарження в установленому законом порядку рішень про накладення дисциплінарного стягнення, звільнення з посади державної служби, а також висновку, що містить негативну оцінку за результатами оцінювання його службової діяльності.
Статтею 8 Закону України «Про державну службу» передбачено, що державний службовець зобов`язаний, у тому числі, сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов`язки.
Відповідно до вимог ч.1 ст.83 Закону України «Про державну службу України», державна служба припиняється: у разі втрати права на державну службу або його обмеження (стаття 84 цього Закону);у разі закінчення строку призначення на посаду державної служби (стаття 85 цього Закону);за ініціативою державного службовця або за угодою сторін (стаття 86 цього Закону);за ініціативою суб`єкта призначення (стаття 87 цього Закону); у разі настання обставин, що склалися незалежно від волі сторін (стаття 88 цього Закону);у разі незгоди державного службовця на проходження державної служби у зв`язку із зміною її істотних умов (стаття 43 цього Закону);у разі досягнення державним службовцем 65-річного віку, якщо інше не передбачено законом;у разі застосування заборони, передбаченої Законом України «Про очищення влади».
Приписами ч.1 ст.87 Закону України «Про державну службу» встановлено, що підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є: скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного орган