ПОСТАНОВА
Іменем України
29 січня 2020 року
Київ
справа №210/3729/17(2-а/210/204/17)
адміністративне провадження №К/9901/59732/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Стеценка С. Г.,
суддів Тацій Л. В., Шарапи В. М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Криворізької міської ради, треті особи: Управління містобудування, архітектури та земельних відносин виконкому міської ради, ТОВ "ІНСТИТУТ ХАРКІВПРОЕКТ" про визнання протиправним та скасування рішення, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2018 (головуючий суддя Іванов С. М., судді: Панченко О. М., Чередниченко В. Є.),
В С Т А Н О В И В:
І. Короткий зміст позовних вимог
1. У вересні 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до Криворізької міської ради (далі - відповідач), треті особи: Управління містобудування, архітектури та земельних відносин виконкому міської ради, ТОВ "ІНСТИТУТ ХАРКІВПРОЕКТ" (далі - Управління містобудування, Товариство відповідно), в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Криворізької міської ради «Про затвердження плану зонування території м. Кривого Рогу»№2044 від 26.06.2013 (далі - спірне рішення).
2. Обґрунтовуючи вимоги позовної заяви, позивач посилався на те, що оскаржуване рішення перешкоджає йому в погодженні містобудівного розрахунку, отриманні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 та, як наслідок, призводить до порушення його права, як власника нерухомого майна, стосовно розпорядження цим майном.
ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11.04.2018 (головуючий суддя - Лінвіненко Н. А.) у задоволенні позову відмовлено.
4. Не погодившись із таким судовим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.
5. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2018 рішення суду першої інстанції скасовано, а позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.
6. Приймаючи таку постанову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що прийняттю спірного рішення передувало проведення публічних слухань щодо можливості прийняття останнього і відповідна публікація містилась в газеті «Червоний гірник» від 15.01.2013. При цьому, як встановив суд під час розгляду справи, оскаржуване позивачем рішення було опубліковане 01.07.2013, відповідно до даних офіційного веб-сайту виконкому Криворізької міської ради.
7. З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що позивач мав реальну можливість ознайомитися з оскаржуваним рішенням з дати його опублікування на офіційному веб-сайті Криворізької міської ради, а саме з 01.07.2013, однак з даним адміністративним позовом ОСОБА_1 звернувся лише 11.09.2017, тобто з порушенням строку, встановленого процесуальним законом, чинним станом на момент подання цього позову до суду першої інстанції, водночас, клопотання про поновлення строку звернення до суду не заявлялось.
8. Апеляційний суд, окрім іншого, зазначив, що порівняльний аналіз термінів «дізнався» та «повинен дізнатися», що містяться у статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в редакції, чинній до 17.12.2017, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.
9. Зважаючи на вищенаведене, а також ураховуючи відсутність будь-яких обґрунтувань обставин та доказів, які б підтверджували поважність причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом, як і клопотання про поновлення цього строку, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду на підставі приписів статті 100 КАС України (в редакції, чинній до 15.12.2017).
ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги, узагальнені доводи особи, яка її подала, а також узагальнений виклад позиції інших учасників справи
10. На зазначену вище постанову суду апеляційної інстанції позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить її, в частині залишення адміністративного позову без розгляду, скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позов задовольнити. В решті оскаржуване судове рішення позивач просить залишити без змін.
11. Мотивуючи вимоги касаційної скарги, ОСОБА_1 наводить аргументи, зокрема, про те, що апеляційний суд допустив порушення норм процесуального права, а саме - статей 99, 100 КАС України, в редакції, чинній станом на момент його звернення з даним позовом до суду першої інстанції, а також статей 123, 264 цього ж Кодексу в редакції, чинній на час здійснення апеляційного перегляду цієї справи, і не врахував доводи позивача стосовно дотримання ним строків, встановлених у вищевказаних нормах процесуального закону.
12. У касаційній скарзі містяться доводи й стосовно того, що на момент прийняття відповідачем у 2013 році спірного рішення позивач не був учасником правовідносин, на які поширює свою дію названий акт органу місцевого самоврядування, оскільки лише у січні 2015 року придбав нежитлову будівлю (магазин), а у травні 2017 року отримав відповідь Управління містобудування, у якій, з посиланням на план зонування територій м. Кривий Ріг, повідомлялось про неможливість погодження містобудівного розрахунку з техніко-економічними показниками площі земельної ділянки, на якій розташована така будівля.
13. З цих підстав скаржник зазначає, що не знав і не міг знати про порушення свого права у майбутньому, а про порушення своїх прав, як власника придбаної ним нежитлової будівлі, дізнався лише з відповідей органу місцевого самоврядування, наданої у травні 2017 року, за наслідками розгляду відповідних звернень позивача.
14. У відзиві на касаційну скаргу Управління містобудування просить у її задоволенні відмовити, оскільки вважає, що наведені позивачем доводи є безпідставними та необґрунтованими і не зумовлюють скасування оскаржуваного судового рішення.
15. Відзив на касаційну скаргу подано й відповідачем, який проти її вимог заперечує, посилаючись на те, що доводи, вказані скаржником, не спростовують законності спірного рішення і не свідчать про наявність підстав для скасування прийнятої апеляційним судом постанови. Відповідач просить відмовити у задоволення даного позову і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
ІV. Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
16. У серпні 2018 року до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду надійшла зазначена касаційна скарга, для розгляду якої, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, визначено колегію суддів у складі головуючого судді (судді-доповідача) Гриціва М. І., суддів: Берназюка Я. О., Коваленко Н. В.
17. Ухвалою Верховного Суду від 30.08.2018 відкрито касаційне провадження у справі за вказаною касаційною скаргою.
18. У зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Гриціва М. І. (Рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20.05.2019 №13) та на підставі розпорядження в.о. начальника управління забезпечення автоматизованого документообігу суду секретаріату Касаційного адміністративного суду, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено колегію суддів для розгляду касаційної скарги у складі судді-доповідача Стеценка С. Г., суддів: Тацій Л. В., Шарапи В. М.
19. 13.08.2019 до Верховного Суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про розгляд цієї справи у першочерговому порядку.
20. Колегія суддів звертає увагу, що, як зазначено у статті 2 КАС України, однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи судом.
21. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїх рішеннях неодноразово наголошував на важливості вищезгаданого принципу і його роль для дотримання процесуальних прав та інтересів учасників справ. При цьому, у справі «Циммерман і Штайнер проти Швейцарії» (п. 29 рішення ЄСПЛ від 13 липня 1981 року) ЄСПЛ зазначив, що тимчасове нагромадження невирішених справ не призводить до відповідальності Договірної держави, якщо вона оперативно вживає заходів для подолання такої надзвичайної ситуації. До методів, які визнані як тимчасово доцільні, ЄСПЛ відніс встановлення певної черговості розгляду справ, яка залежить не тільки від дати порушення справи в суді, а й ступеня її терміновості, важливості та, зокрема, з`ясування, яке значення для даної особи(осіб)має вирішення справи.
22. Ураховуючи клопотання учасника справи про першочерговий розгляд цієї справи в касаційному порядку, та з метою дотримання основоположних принципів КАС України і правових висновків ЄСПЛ, Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду ухвалою від 17.01.2020 призначив цю справу до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи з 22.01.2020.
V. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
23. Як встановлено судами попередніх інстанцій, листом Управління містобудування від 13.05.2017 №2279 позивача повідомлено про те, що відповідно до плану зонування територій м. Кривого Рогу, затвердженого спірним рішенням відповідача, земельна ділянка для розміщення існуючої одноповерхової нежитлової будівлі магазину за адресою: АДРЕСА_1, розташована в зоні «Ж-1», призначається для розташування одноквартирних житлових будинків до 3-ох поверхів із земельними ділянками та зблокованих одно-двоквартирних житлових будинків на сусідніх земельних ділянках. В переліку допустимих та дозволених видів забудови території відсутня спеціалізація вищезазначеного об`єкту, а саме: магазину. З огляду на вказане, відсутня можливість погодити наданий містобудівний розрахунок за вказаною адресою.
24. Аналогічну відповідь містив і лист Управління містобудування, від 31.05.2017 №364.
25. Також, рішенням Криворізької міської ради від 27.07.2017 №1927 «Про розгляд звернення гр. ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для розміщення існуючої одноповерхової нежитлової будівлі магазину на АДРЕСА_1 » повідомлено позивача, що надані ним документи не дають підстав для ухвалення відповідного рішення міської ради.
26. Вказане вище рішення мотивоване тим, що: розміщення об`єкта не відповідає затвердженій містобудівній документації; розміщення нежитлової будівлі магазину не належить до переліку дозволених та допустимих видів забудови визначеної зони; відповідно до топографічної зйомки до вищевказаної нежитлової будівлі магазину прибудовані дві капітальні нежитлові споруди; відсутні протипожежні відстані та узгодження власників прибудованих споруд, передбачені ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень».
27. Вважаючи, що рішення відповідача «Про затвердження плану зонування території м. Кривого Рогу» №2044 від 26.06.2013, на яке, як на одну з підстав для відмови у погодженні містобудівного розрахунку і надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для розміщення існуючої одноповерхової нежитлової будівлі магазину посилалося Управління містобудування, перешкоджає у реалізації ОСОБА_1 його прав, як власника нерухомого майна, останній звернувся до суду з даним позовом.
VI. Позиція Верховного Суду
28. Так, відповідно до частини першої статті 6 КАС України в редакції, чинній до 15.12.2017, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
29. В свою чергу, за приписами частини першої та абзацу першого частини другої статті 99 КАС України у вищенаведеній редакції, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
30. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа ді