ПОСТАНОВА
Іменем України
21 січня 2020 року
Київ
справа №820/1730/17
адміністративне провадження №К/9901/3373/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління державної фіскальної служби у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.07.2017 (суддя Заічко О.В.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2017 (головуючи суддя Григоров А.М., судді: Тацій Л.В., Подобайло З.Г.) у справі №820/1730/17 за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про накладення арешту на кошти,
ВСТАНОВИВ:
ГУ ДФС у Харківській області вернулося до суду з адміністративним позовом до ФОП ОСОБА_1 , в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, податковий орган просив суд накласти арешт на кошти, які перебувають на рахунках ФОП ОСОБА_1 шляхом зупинення видаткових операцій на таких рахунках.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.07.2017, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2017, у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України. У касаційній скарзі податковий орган просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, прийняти у справі нове рішення, яким позов задовольнити.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.11.2017 касаційну скаргу залишено без руху у зв`язку з невідповідністю вимогам статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали адміністративної справи №820/1730/17 згідно правил підпункту 4 частини першої Розділу VІІ Перехідних положень цього кодексу.
Ухвалою Верховного Суду від 04.01.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДФС у Харківській області у справі №820/1730/17.
Ухвалою від 20.01.2020 розгляд справи призначено у порядку письмового провадження на 21.01.2020.
В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач посилається на те, що у зв`язку з відмовою платника податків в реалізації контролюючим органом права на проведення фактичної перевірки - відмовою у допуску відповідних посадових (службових) осіб до проведення перевірки, податковим органом прийнято рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків, яке надіслано на адресу відповідача. Також, позивач наголошує, що відповідач не допустив перевіряючих до проведення документальної позапланової виїзної перевірки, призначеної згідно наказу, за наявності законних підстав для її проведення. Позивач звертає увагу, що судовим рішенням у справі №820/1757/17, яке набрало законної сили, відмовлено у задоволенні позову ФОП ОСОБА_1 про визнання протиправними дій податкового органу та скасування наказу.
Відповідач у відзиві на касаційну скаргу вказує, що у зв`язку з тим, що наказ на проведення перевірки вже вичерпано у часі, вважав, що такий не породжує правових наслідків для платника податків, як і обов`язку допустити посадових осіб контролюючого органу до перевірки. Крім того, відповідач вважає, що в силу приписів ПК України, арешт коштів на рахунках платника податків є у якості складової загального арешту майна, що відрізняється виключно процедурою застосування та зазначає, що застосування арешту коштів є можливим лише у разі існування арешту майна.
Крім іншого, на адресу суду надійшло клопотання позивача про заміну сторони його правонаступником.
Керуючись положеннями частини першої статті 52 КАС України згідно якої, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив, суд вважає достатніми підстави для задоволення клопотання податкового органу про заміну сторони її правонаступником.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до наказу в.о. начальника ГУ ДФС у Харківській області від 31.03.2017 №1289 призначено з 04.04.2017 провести фактичну перевірку господарського об`єкту, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , в якому здійснює діяльність ФОП ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п НОМЕР_1 ).
На підставі наказу видані направлення на перевірку від 31.03.2017 №1966 та №1967.
Зазначений наказ та відповідні дії контролюючого органу оскаржено платником податків у судовому порядку.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.05.2017 у справі №820/1757/17, яка без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2017, у задоволенні адміністративного позову ФОП ОСОБА_1 до ГУ ДФС у Харківській області про визнання протиправними дій та скасування наказу відмовлено.
Відповідно до частини першої статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Так, в рамках розгляду справи №820/1757/17, судом було встановлено, що посадові особи відповідача не були допущені до проведення перевірки, про що ними було складено акт недопуску до проведення фактичної перевірки від 13.04.2017 №626/20/40-14-10.
Позивач відмовився від отримання акту недопуску до проведення фактичної перевірки та надання пояснень, від отримання копії наказу, від підпису в направленнях на перевірку, про що свідчить акт відмови від отримання акту недопуску до проведення фактичної перевірки та надання пояснень від 13.04.2017 №633/20-40-14-10.
На підставі звернення та доданих до нього матеріалів відділу перевірок платників податків ризикових категорій управління податкового аудиту ГУ ДФС у Харківській області про застосування адміністративного арешту майна платника податків ФО-П ОСОБА_1 , зважаючи на недопуск посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки, заступником начальника ГУ ДФС у Харківській області 24.04.2017 прийнято рішення №4371/10/20-40-14-10 про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків ФОП ОСОБА_1 .
ГУ ДФС у Харківській області звернулось до суду з поданням про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків ФОП ОСОБА_1 . Згідно ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 27.04.2017, яка міститься в матеріалах справи, закрито провадження по справі №820/1718/17 за поданням ГУ ДФС у Харківській області про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна, за наявності на час розгляду справи №820/1718/17 в провадженні Харківського окружного адміністративного суду справи № 20/1757/17 за позовом ФОП ОСОБА_1 до ГУ ДФС у Харківській області про визнання протиправними дій та скасування наказу.
Суди вказали, що в рамках розгляду справи №820/1718/17 за поданням ГУ ДФС у Харківській області про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків суд дійшов висновку про наявність у спірних правовідносинах спору про право, тобто предметом спору були правовідносини, існування яких стало передумовою виникнення підстав для застосування спеціальних заходів, а саме: платник податків заперечував не лише щодо накладення адміністративного арешту, а й висловлював сумнів законності проведення перевірки взагалі.
Підставою подання позовної заяви про накладення арешту на кошти, які перебувають на рахунках ФОП ОСОБА_1 НОМЕР_6 (українська гривня), № НОМЕР_2 (українська гривня) відкритих в ПАТ МЕГАБАНК", МФО 351629, № НОМЕР_3 (українська гривня); № НОМЕР_4 (українська гривня), № НОМЕР_5 (українська гривня) відкритих в Харківському ГРУ ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", МФО 351533, шляхом зупинення видаткових операцій на таких рахунках, слугувала відмова платника податків від допуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що враховуючи вимоги статті 94 Податкового кодексу України, які визначають арешт коштів на рахунках платника податків у якості складової загального арешту майна, застосування арешту коштів є можливим лише у разі існування арешту майна, застосованого згідно з пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України. З урахуванням того, що арешт майна відповідача, застосованого на підставі рішення заступника начальника ГУ ДФС у Харківській області про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків ФОП ОСОБА_1 , не підтверджено судом, у даних спірних правовідносинах суди вважали відсутніми підстави для застосування арешту коштів на рахунках відповідача, оскільки такий арешт є складовою загального арешту майна, що відрізняється виключно процедурою застосування.
Суд касаційної інстанції не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, надаючи оцінку, Верховний Суд виходить з неповного з`ясування судами попередніх інстанції усіх обставин справи та неправильного застосування норм матеріального права.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що