ПОСТАНОВА
Іменем України
21 січня 2020 року
Київ
справа №1570/5711/2012
адміністративне провадження №К/9901/25165/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2015 (головуючий суддя Домусчі С.Д., судді: Вербицька Н.В., Кравець О.О.) у справі №1570/5711/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Наталка-Трейд" до Державної податкової інспекції у Приморському районі Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
ТОВ "НАТАЛКА-ТРЕЙД" звернулось до суду з позовом до ДПІ у Приморському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області, у якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.05.2012 №0000372260, №0000382260.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 14.01.2013 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2015 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, ДПІ у Приморському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області звернулося з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2015 та залишити в силі постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14.01.2013.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30.08.2016 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ДПІ у Приморському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області у справі №1570/5711/2012.
Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали адміністративної справи №1570/5711/2012 згідно правил підпункту 4 частини першої Розділу VІІ Перехідних положень цього кодексу.
Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Ухвалою Верховного Суду від 20.01.2020 попередній розгляд справи призначено на 21.01.2020.
В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач посилається на те, що судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального і процесуального права, неповно з`ясовано обставини справи та прийнято необґрунтоване рішення. Як вказує відповідач, філії TOB «Південні традиції» не є платниками податку на додану вартість, не мали право виписувати податкові накладні позивачу, на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит та від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток. Перевіркою встановлена безтоварність угод позивача з TOB «Південні традиції» та недоведена їх реальність.
Позивач правом подання заперечення на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає касаційному розгляду справи.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 13.04.2012 по 20.04.2012 посадовими особами контролюючого органу проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «НАТАЛКА-ТРЕЙД» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків TOB «Південні традиції», їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.04.2011 по 31.12.2011.
За результатами перевірки складений акт від 03.05.2012 №1383/ 22-6/33387136, яким зафіксовано порушення ТОВ «НАТАЛКА-ТРЕЙД»:
пункту 138.2 статті 138 та підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 943650грн.;
статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижений податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 188730грн.
На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 16.05.2012:
№0000372260, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за II-IV кварталах на суму 943650грн.;
№0000382260, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання по податку на додану вартість на суму 257663грн. (188730грн. - за основним платежем та 68933,50грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).
За результатом адміністративного оскарження податкові повідомлення-рішення залишено без змін.
Не погоджуючись з прийнятими рішеннями контролюючого органу, ТОВ «НАТАЛКА-ТРЕЙД» звернулося до суду з позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції посилався на те, що матеріали справи не містять доказів того, що контрагент ТОВ «НАТАЛКА-ТРЕЙД» повідомив ДПІ у Приморському районі м.Одеси про присвоєння окремого числового номера своїм філіям, а тому посилання позивача на відсутність порушень порядку заповнення податкових накладних є безпідставними. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що виписані за господарськими операціями податкові накладні складені з порушенням вимог чинного законодавства, та не можуть бути підставою для формування податкового кредиту. При цьому, суд зауважив, що в зазначеному судовому рішенні не досліджується правомірність формування позивачем податкового кредиту та від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток по господарським операціям з філіями TOB «Південні традиції» на підставі виписаних його філіями податкових накладних.
Апеляційний суд скасував постанову суду першої інстанції. Ухвалюючи нове рішення про задоволення позову, суд вказав, що факт того, що ОФ TOB «Південні традиції» (код ЄДРПОУ 37550648) та ОФ «БОБ» TOB «Південні традиції» (код ЄДРПОУ 37550674) є філіями TOB «Південні традиції» без статусу юридичних осіб, не є предметом розгляду даної справи та не оспорюється сторонами у справі. Разом з тим, отримані позивачем податкові накладні містять інформацію щодо присвоєння податковій накладній у чисельнику порядкового номера податкової, а в знаменнику вказаний числовий номер філії. Також, податкові накладні містять відомості щодо найменування та місцезнаходження продавця у відповідності із вимогами закону. За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку про помилковість доводів суду першої інстанції щодо порушення контрагентами позивача порядку заповнення податкових накладних.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Пунктом 75.1 статті 75 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Положеннями пункту 14.1.36 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, яких відбувається формах, здійснених для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталі (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником.
Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Пунктом 135.4 статті 135 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.
Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат, платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності. Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.
Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської