ПОСТАНОВА
Іменем України
21 січня 2020 року
Київ
справа №826/6170/16
адміністративне провадження №К/9901/2234/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,
розглянувши в судовому засіданні без повідомлення сторін касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2017 (головуючий суддя - Оксененко О.М., судді: Губська Л.В., Федотов І.В.) у справі № 826/6170/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ваік» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Ваік» (далі - ТОВ «Ваік») звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві) від 16.10.2015 №0006582204 та №0006572204.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.08.2017 в позові відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2017 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено.
Не погодившись з висновками суду апеляційної інстанції, ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві оскаржила його у касаційному порядку.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2017 та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.08.2017.
В обґрунтування своїх вимог ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, та зазначає, що враховуючи податкову інформацію щодо контрагента позивача, ТОВ «Ваік» не підтверджено правомірність формування даних податкового обліку за оспорюваними господарськими операціями з огляду на нелегітимність контрагента позивача та порушення ним податкової дисципліни, що свідчить про відсутність реального вчинення господарської операції та її зв`язок з господарською діяльністю.
В письмових запереченнях на касаційну скаргу ТОВ «Ваік» зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судом надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як з`ясовано судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Ваік» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Екстрабренд» за період з 01.01.2014 по 31.12.2014.
За результатами зазначеної перевірки складено акт від 28.09.2015 №862/26-54-22-04/38832908, в якому відображено висновок про порушення позивачем вимог пункту 138.2, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження ТОВ «Ваік» суми податку на прибуток 65048,00 грн., в т.ч. за 2014 рік на 65048,00 грн.; пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198, статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження ТОВ «Ваік» суми податку на додану вартість на 72275,00 грн., в т.ч. за листопад 2014 року на 72275,00 грн.
В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що згідно з даними АІС «Податковий блок», ТОВ «Екстрабренд» зареєстровано у ДПІ Шевченківському районі ГУ ДФС У м. Києві. Стан платника - 0 платник податків за основним місцем обліку. Основним видом діяльності підприємства є 46.38-оптова торгівля іншими продуктам-харчування, у тому числі рибою, ракоподібними і молюсками. ТОВ «Екстрабренд» звіти 1-ДФ не подавало, що робить неможливим встановлення кількості робітників. Дані щодо наявності основних фондів також відсутні, Свідоцтво платника ПДВ від 01.10.2014 - анульовано 12.02.2015, до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей. Крім того, в ході проведеної перевірки встановлено, що при аналізі ЄРПН на рівні ДФС України встановлено підміну товарно-матеріальних цінностей «отриманих від постачальників» та в подальшому реалізованих, а саме за період з 01.11.2014 по 31.11.2014 ТОВ «Екстрабренд не формувало свій податковий кредит із ТОВ «Ваік».
Також зазначає, що в ході досудового розслідування в межах кримінального провадження №32014100100000099 встановлено, що до транзитно-конвертаційної групи належить ТОВ «Екстрабренд». Допитана ОСОБА_1 , яка значиться директором та засновником ТОВ «Екстрабренд», показала, що немає фактичного відношення до реєстрації та фінансово-господарської діяльності вказаного товариства, та зареєструвала його за грошову винагороду на прохання свого знайомого.
На підставі висновків вказаного акту перевірки, 16.10.2015 ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у місті Києві прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:
№0006582204 , згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додано вартість в розмірі 72275,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 36137,50 грн.; №0006572204, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 65048,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції 32524,00 грн.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.
Так, пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.
При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.
Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
Слід зазначити, що обов`я