ПОСТАНОВА
Іменем України
21 січня 2020 року
Київ
справа №804/4658/15
адміністративне провадження №К/9901/19903/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.07.2015 (суддя - Коренев А.О.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2015 (головуючий суддя- Шлай А.В., судді: Іванов С.М., Чабаненко С.В.) у справі № 804/4658/15 за позовом Державного підприємства «Придніпровська залізниця» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
встановив:
Державне підприємство «Придніпровська залізниця» (далі - ДП «Придніпровська залізниця») звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - СДПІ з ОВП у м. Дніпропетровську) від 04.03.2015 №0000074803.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.07.2015, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2015, позов задоволено.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, СДПІ з ОВП у м. Дніпропетровську оскаржила їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.07.2015, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2015 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові.
Доводи касаційної скарги дублюють висновки акту перевірки, які були підставою для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення.
Так, відповідач зазначає, що позивачем не підтверджено правомірність формування податкового кредиту за оспорюваними господарськими операціями з огляду на порушення контрагентами позивача податкової дисципліни, відсутність у них необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності, що свідчить про відсутність реального вчинення господарських операцій з придбання послуг та робіт від спірних постачальників та їх подальше використання в господарській діяльності, у зв`язку з чим відсутні підставі для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.
Позивач не скористався своїм правом та не надав відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду даної касаційної скарги.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, СДПІ з ОВП у м. Дніпропетровську проведена документальна планова виїзна перевірка з питань дотримання ДП «Придніпровська залізниця» вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 31.12.2012.
За наслідками проведеної перевірки складено акт від 16.02.2015 № 68/28-01-48-03-01073828, в якому відображено висновок про порушення позивачем вимог пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.14 статті 201 Податкового кодексу України.
На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем 04.03.2015 прийнято податкове повідомлення-рішення №0000074803, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 6102475,63 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) на суму 2312361,64 грн.
Підставою для прийняття вищевказаного податкового повідомлення-рішення були обставини щодо непідтвердження реальності здійснення господарських операцій позивача по взаємовідносинах з його контрагентами-постачальниками з придбання товарно-матеріальних цінностей, послуг з технічного обслуговування, ремонтних робіт у ДП МТЗЗТУ «УКРЗАЛІЗНИЧПОСТАЧ», ТОВ «ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ЗАВОД СПЕЦОБЛАДНАННЯ», ТОВ «Регіон-плюс», ТОВ «ФОТОМАГ КОМ ЮЕЙ», ПП «АЛЬТЕКС ЕКО ГРУП», ПП «ВАЛГА», ПП «АПЛІКАТ», ТОВ «Торгівельно-Промислове Підприємство «Спектр», ТОВ «ДніпроСервісРемонт», ТОВ «Контр-Траст», ТОВ «ПКФ «Стальінвест», ТОВ «Рівс», ТОВ «ДІАВЕСТ-КОМП`ЮТЕРНИЙ СВІТ», ФОП «Фоміних», ТОВ «Електронна компанія «ЕДВАНС», ТОВ «Спецдорбуд-Максима», ТОВ «РББ Групп», ПНТП «Регіон», ДП «ТЕХНО-БУД», ТОВ «Укрбудівниця», ТОВ «Квік-2006».
Обґрунтовуючи свою позицію СДПІ з ОВП у м. Дніпропетровську послалась на податкову інформацію щодо постачальників позивача, де вказано про відсутність у них в достатній кількості майна, основних фондів та трудових ресурсів, необхідних для провадження фактичної господарської діяльності та виконання договірних зобов`язань перед контрагентами; під час проведення аналізу податкової звітності контрагентів по ланцюгу постачання до позивача встановлено невідповідність груп придбаних товарів для подальшої реалізації; зазначено відсутність задекларованих податкових зобов`язань у спірні податкові періоди, що свідчить про відсутність реального вчинення господарських операцій з отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей та послуг від спірних постачальників та їх подальше використання в господарській діяльності.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія апеляційного суду, виходив з того, що наявні в матеріалах справи докази підтверджують, що операції по придбанню позивачем робіт, послуг та товарно-матеріальних цінностей у спірних контрагентів є реальними, фактично відбулися, у зв`язку з чим прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення є неправомірним.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно із статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує ї