ПОСТАНОВА
Іменем України
29 січня 2020 року
Київ
справа №344/8417/17
адміністративне провадження №К/9901/57565/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Тацій Л.В.,
суддів: Шарапи В.М., Стеценка С.Г.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2018 року (ухвалену судом у складі: головуючого судді: Сапіги В.П., суддів: Довгої О.І., Матковської З.М.) по справі №344/8417/17 за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської міської ради, третя особа - ОСОБА_2 , про скасування рішення в частині, -
в с т а н о в и в:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з адміністративним позовом до Івано-Франківської міської ради третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 , третя особа), в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення Івано-Франківської міської ради від 20.01.2017 № 365-9 в частині п. 9 додатку № 1, яким ОСОБА_2 надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 площею 0,0086 га для влаштування входу до власного нежитлового приміщення.
Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що йому на праві приватної власності належить земельна ділянка загальною площею 0,0128 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 2610100000:04:003:0167. Цільове призначення даної земельної ділянки - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна земельна ділянка). Єдиним заїздом і доступом до вказаної земельної ділянки є заїзд від АДРЕСА_1 біля автобусної зупинки розміром 3 метри, який знаходиться зліва від будинку по АДРЕСА_1 (відносно фасаду цього будинку). На підставі прийнятого 20 січня 2017 року Івано-Франківською міською радою рішення № 365-9, пунктом 9 додатку №1 якого, ОСОБА_2 надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 площею 0,086 га для влаштування входу до власного нежитлового приміщення.
Вважає, що відведення земельної ділянки для облаштування входу у підвальне приміщення третьої особи повністю обмежить доступ до земельної ділянки, що належить йому на праві власності.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 02 квітня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним та скасовано оскаржуване рішення відповідача в частині п.9 додатку №1, яким ОСОБА_2 надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 площею 0,086 га для влаштування входу до власного нежитлового приміщення.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що з графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, вбачається, що земельна ділянка площею 0,086 га розташована в місці, в якому просить відвести третя особа, повністю унеможливлює заїзд і прохід до земельної ділянки, яка належить суміжному землевласнику ОСОБА_1 на праві приватної власності. Івано-Франківська міська рада, приймаючи прийняла спірне рішення, що суперечить чинному законодавству, а саме ст. 103 Земельного кодексу України, оскільки розташування земельної ділянки, на що надано згоду щодо складання проекту землеустрою, повністю перешкоджає сусідньому землевласнику використовувати свою земельну ділянку за цільовим призначенням і в такий спосіб взагалі позбавляє останнього можливості користуватися нею (створює негативний неприпустимий вплив).
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2018 року скасовано рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 02 квітня 2018 року та у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що Івано-Франківська міська рада не мала жодної підстави, передбаченої ч. 3 ст. 123 ЗК України, для відмови ОСОБА_3 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, а тому правомірно, згідно чинного законодавства та в межах повноважень, прийняла оскаржуване рішення. Також суд апеляційної інстанції дослідив питання погодження проекту меж спірної земельної ділянки суміжними землекористувачами, зазначивши про наявність таких погоджень. Водночас, дійшовши висновку, що непогодження окремими суміжними землекористувачами, зокрема ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , не впливає на правомірність оскаржуваного рішення, позаяк вказані правовідносини були предметом розгляду на засіданні узгоджувальної комісії виконавчого комітету міської ради по розгляду земельних спорів, на якій вирішено погодити ОСОБА_2 непогоджену межу земельної ділянки.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в якій позивач просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2018 року та залишити в силі рішення Івано- Франківського міського суду від 02.04.2018. У касаційній скарзі, серед іншого, ОСОБА_1 посилається на те, що Івано - Франківська міська рада як власник земельних ділянок комунальної власності, приймаючи оскаржуване рішення порушила ст. 103 ЗК України, оскільки розташування земельної ділянки, на яку надано згоду на розроблення проекту землеустрою, перешкоджає позивачу, як сусідньому землевласнику використовувати свою земельну ділянку.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Верховний Суд ухвалою від 16 серпня 2018 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
Відповідач та третя особа надіслали до Суду відзиви на касаційну скаргу. Відповідно до яких висловили незгоду з доводами скарги, просили відмовити у її задоволенні, посилаючись на те, що ухвалена судом апеляційної інстанції постанова є законною та обґрунтованою, ухвалена за результатами повного та всебічного вивчення фактичних обставин по справі та дослідження належних і допустимих доказів судом.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 липня 2019 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Тацій Л.В., судді: Стеценко С.Г., Шарапа В.М., справу передано головуючому судді.
Ухвалою Верховного Суду від 28.01.2020 справа прийнята до провадження та її розгляд призначено до касаційного розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 19 жовтня 2016 року ОСОБА_2 звернулася до Івано-Франківської міської ради з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки - для облаштування входу в нежитлове приміщення. До вказаного клопотання надала документи: кадастровий план земельної ділянки; довідку з містобудівного кадастру №11983 - в яких зазначено, що дана земельна ділянка згідно генерального плану міста знаходиться на території малоповерхової житлової забудови, та перебуває у розпорядженні територіальної громади міста; графічні матеріали реконструкції нежитлових приміщень з влаштуванням окремо входу.
За результатами розгляду вказаного клопотання рішенням Івано-Франківської міської ради від 20.01.2017 за № 365-9, пунктом 9 додатку № 1 ОСОБА_2 надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 площею 0,086 га для влаштування входу до власного нежитлового приміщення. Власником сусідньої земельної ділянки загальною площею 0,0128 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , є позивач ОСОБА_1 Цільове призначення даної земельної ділянки: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна земельна ділянка).
Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Розглядаючи справу по суті заявлених позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій керувалися тим, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.
З такими висновками судів колегія не погоджується з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
У справі, що розглядається, предметом спору є правомірність рішення про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки третій особі, що пов`язано з порушенням права користування позивача.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Позивач звернувся до суду з позовом в липні 2017 року.
Згідно із частиною другою статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
За визначенням пункту 7 частини першої статті 3 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини другої статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом д