Постанова
Іменем України
21 січня 2020 року
м. Київ
справа № 452/1541/16-к
провадження № 51-8326км18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Матієк Т.В.,
суддів Мазура М.В., Могильного О.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Миколюка Я.О.,
прокурора Кулаківського К.О.,
захисників Бухтоярова Р.О., Мацепури В.С.,
засуджених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
засудженого
(в режимі відеоконференції) ОСОБА_3 ,
перекладача Ніколаєнка А.Ф.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисників Бухтоярова Р.О., Коломієць В.Р., Мацепури В.С., засуджених ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на вирок Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 20 червня 2018 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 06 березня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016140000000087, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Чарджоу, Туркменістан, жителя АДРЕСА_1 ), судимого за вироком Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 20 червня 2017 року за ч. 1 ст. 393, ст. 69 КК (з урахуванням ухвали Апеляційного суду Львівської області від 27 жовтня 2017 року) до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 3 місяці,
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця та жителя АДРЕСА_2 ), такого, що не має судимостей,
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця та жителя АДРЕСА_3 ), такого, що не має судимостей,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 187 КК.
Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і встановлені обставини
За вищезазначеним вироком місцевого суду до покарання у виді позбавлення волі засуджено:
- ОСОБА_1 : за ч. 2 ст. 146 КК - на строк 2 роки; за ч. 1 ст. 263 КК - на строк 3 роки; за ч. 3 ст. 187 КК - на строк 7 років 6 місяців з конфіскацією майна; на підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань - до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років із конфіскацією майна; на підставі ч. 4 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарань, призначених за цим вироком та вироком від 20 червня 2017 року, - до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк на 8 років 3 місяців із конфіскацією майна;
- ОСОБА_3 : за ч. 2 ст. 146 КК - на строк 2 роки; за ч. 1 ст. 263 КК - на строк 3 роки; за ч. 3 ст. 187 КК - на строк 7 років 6 місяців з конфіскацією майна; на підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань - до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років із конфіскацією майна;
- ОСОБА_2 : за ч. 2 ст. 146 КК - на строк 2 роки; за ч. 1 ст. 263 КК - на строк 3 роки; за ч. 3 ст. 187 КК - на строк 7 років; на підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим - до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років із конфіскацією майна.
Строк покарання ОСОБА_1 , ОСОБА_3 ухвалено обчислювати із 16 січня 2016 року, а ОСОБА_2 - з моменту взяття його під варту в порядку виконання вироку, і на підставі ч. 5 ст. 72 КК зараховано строк попереднього ув`язнення у строк покарання: ОСОБА_1 - із 16 січня 2016 року по 15 жовтня 2016 року та з 26 жовтня 2016 року по 20 червня 2017 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, а з 21 червня 2017 року - день за день відповідно; ОСОБА_3 - із 16 січня 2016 року по 20 червня 2017 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, а з 21 червня 2017 року - день за день відповідно; ОСОБА_2 із 16 січня 2016 року по 20 червня 2017 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, а з 21 червня 2017 року по 24 листопада 2017 року - день за день відповідно.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів у кримінальному провадженні.
За вироком суду ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 визнано винуватими у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 187 КК, які вони скоїли за наступних обставин.
Так, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 за невстановлених обставин придбали автомат моделі АКС-74 (калібр 5,45 мм), магазин якого був споряджений 23 патронами, зберігали та носили його без передбаченого законом дозволу, зокрема й при вчиненні злочинів 15 та 16 січня 2016 року, а саме:
15 січня 2016 року о 17:50, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 за попередньою змовою групою осіб з метою заволодіння чужим майном заздалегідь підготували балаклави для маскування зовнішності та вищезазначений автомат із набоями, проникли на огороджену територію домоволодіння АДРЕСА_4 і здійснили напад на ОСОБА_4 , якому погрожували застосуванням насильства, небезпечного для життя і здоров`я, силоміць затягнули його до будівлі господарського призначення, зв`язали руки та ноги клейкою стрічкою, натягнули на голову поліетиленовий пакет і почали завдавати потерпілому ударів у обличчя та по інших частинах тіла, вимагаючи повідомити паролі для відключення сигналізації будинку та місце зберігання його власником ОСОБА_5 грошових коштів, завдавши ОСОБА_4 легких тілесних ушкоджень.
Позбавивши ОСОБА_4 волі, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , діючи за попередньою змовою групою осіб, незаконно утримували його протягом тривалого часу - до 11:00 16 січня 2016 року, коли до вказаної будівлі зайшли ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , на яких вони з метою заволодіння чужим майном напали, завдали потерпілим ударів вищезазначеним автоматом, кулаками та ногами по різних часинах тіла, спричинивши ОСОБА_5 та ОСОБА_6 легких тілесних ушкоджень.
Апеляційний суд залишив без задоволення скарги прокурора та представника потерпілих Юхименко Р.І., а скарги захисників Бухтоярова Р.О., Мацепури В.С., обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 задовольнив частково, вирок місцевого суду змінив у частині визначення порядку зарахування обвинуваченим строку відбування покарання, додатково зарахував їм у цей строк попереднє ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, зокрема: ОСОБА_1 та ОСОБА_3 - із 21 червня 2017 року по 06 березня 2019 року, ОСОБА_2 - з 21 червня 2017 року по 24 листопада 2017 року, а в решті вирок місцевого суду залишив без змін.
Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі захисник Мацепура В.С., посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, порушує питання про скасування вищезазначених судових рішень та закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_1 на підставі, передбаченій п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК. Обґрунтовуючи таке прохання, захисник стверджує, що всупереч вимогам ст. 290 КПК сторона обвинувачення не надала стороні захисту доступу до місць, де проводився огляд місця події. Захисник наводить доводи щодо, на його думку, порушень норм процесуального права при проведенні процесуальних дій та складанні процесуальних документів органом досудового розслідування (протоколи огляду місця події склала неуповноважена особа, а фототаблиці до цих протоколів підписав слідчий, який не був присутній під час огляду та не входив до групи слідчих, спеціаліст брав участь одночасно у проведенні двох оглядів місць події, протокол огляду житла нечитабельний, акт застосування службового собаки заповнено не повністю і не перекладено ОСОБА_1 на російську мову). Зазначає, що всупереч вимогам ст. 237 КПК огляд житла потерпілого проведено без дозволу слідчого судді, а одяг у обвинувачених вилучено без понятих. Тому місцевий суд мав визнати недопустимими всі вищезазначені докази, а в останньому випадку - ще й похідні від них висновки експертиз, постанови про призначення яких сторона обвинувачення не надала. На думку захисника, недопустимими доказами є і протоколи пред`явлення осіб для впізнання за фотознімками, оскільки суд не допитав понятих щодо обставин проведення вказаної слідчої дії. Крім того, розглядаючи кримінальне провадження 04 січня 2017 року, суд самостійно скасував свою ж ухвалу від 06 грудня 2016 року, якою відмовив прокурору в дослідженні доказів та у подальшому безпідставно дослідив речові докази (зокрема, й наданий потерпілим відеозапис із реєстратора), невмотивовано відхилив заперечення сторони захисту на ухвалу слідчого судді від 26 травня 2016 року, якою останній було встановлено строк для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження після закінчення досудового розслідування. На думку захисника, місцевий суд провів розгляд незаконним складом, оскільки залишив без задоволення відводи колегії суддів, 06 грудня 2016 року необґрунтовано видалив ОСОБА_1 із зали засідань за розпорядженням головуючого, а не за ухвалою суду, відмовив у повторному виклику свідків 08 травня 2018 року, безпідставно продовжив запобіжний захід обвинуваченим більше ніж на 60 діб - із 17 січня 2017 року по 14 квітня 2017 року, і неправильно призначив ОСОБА_1 покарання із застосуванням ч. 4 ст. 70 КК, не врахувавши того, що покарання за попереднім вироком обвинувачений повністю відбув. Апеляційний суд не звернув уваги на вказані порушення, не виправив їх і не надав вичерпних відповідей на всі доводи апеляційних скарг сторони захисту.
Доводи касаційної скарги захисника Коломієць В.Р. аналогічні наведеним у скарзі захисника Мацепури В.С., однак за результатом касаційного розгляду вона просить скасувати вищезазначені судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції у зв`язку з допущеними судами істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.
У касаційних скаргах захисник Бухтояров Р.О., засуджені ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, порушують питання про скасування вищезазначених судових рішень та призначення нового розгляду в суді першої інстанції.
Ці касатори, як і автори попередніх скарг, наводять доводи щодо, на їх думку, порушень норм процесуального права при проведенні процесуальних дій та складанні процесуальних документів органом досудового розслідування, а сторона обвинувачення порушила вимоги ст. 290 КПК. Крім наведеного, зазначають, що впізнання під час досудового розслідування проведено з порушенням вимог ст. 228 КПК. Вказують, що у вироку суд не послався на показання експертів, якими доводиться невинуватість засуджених, не навів показань свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , не дослідив відеозаписів камер із подвір`я потерпілого, порушив вимоги ст. 337 КПК, оскільки визнав обвинувачених винуватими у вчиненні розбою за попередньою змовою групою осіб, хоча в обвинувальному акті ця обставина не ставилась їм у вину. Вказують на неправильне застосування судами закону України про кримінальну відповідальність, при цьому зазначають про недоведеність обвинувачення у вчиненні інкримінованих злочинів: за ч. 3 ст. 187 КК (у обвинувачених не було наміру та корисливого мотиву заволодіти чужим майном), за ст. 263 КК (оскільки відсутній спеціальний закон про зброю) та ст. 146 КК з підстав виключення апеляційним судом кваліфікуючої ознаки - застосування зброї. Апеляційний суд не звернув уваги на вказані порушення, не усунув їх, безпідставно відмовив захиснику в задоволенні клопотання про повторне дослідження доказів, не надав вичерпних відповідей на доводи скарг, через що рішення цього суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК.
Позиції учасників судового провадження
Захисники та засуджені підтримали подані касаційні скарги, а прокурор підтримав касаційні скарги частково, вважав за