Постанова
Іменем України
22 січня 2020 року
м. Київ
справа №127/22372/17
провадження № 51-2619 км19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
головуючого Святської О.В.,
суддів Вус С.М., Чистика А.О.,
за участю секретаря
судового засідання Нестеренка Ю.Є.,
прокурора Піх Ю.Г.,
захисника Хоміча О.О.,
розглянувши касаційну скаргу захисника Хоміча Олександра Олександровича в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 26 жовтня 2018 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 20 лютого 2019 року у кримінальному провадження відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Дачне, Біляївського району, Одеської області, українця, громадянина України, офіційно не працюючого, не одруженого, проживаючого без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 Кримінального кодексу України (далі -КК ).
встановив:
За вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 26 жовтня 2018 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років. Ухвалено обчислювати ОСОБА_1 початок строку відбуття покарання з 26 жовтня 2018 року. На підставі ч. 5 ст. 72 КК ОСОБА_1 строк попереднього ув`язнення зараховано у строк покарання з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі з 24 серпня 2017 року по 25 жовтня 2018 року включно. Запобіжний захід, йому у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили, залишено без змін.
Вирішено питання про відшкодування вартості проведення криміналістичних досліджень та долю речових доказів у провадженні.
Так, відповідно до вироку суду першої інстанції 24 серпння 2017 року близько 14:00 ОСОБА_1 , перебуваючи навпроти будинку № 2 на вул. Київській у м. Вінниці, під час розмови з потерпілою ОСОБА_2 , з метою відкритого викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, умисно, діючи повторно, усвідомлюючи, що його дії мають відкритий характер, діючи всупереч волі ОСОБА_2 , застосовуючи фізичну силу, шляхом ривка зірвав із шиї ОСОБА_2 належний їй золотий ланцюжок, вартістю 10 885,94 грн, із золотою підвіскою з зображенням «Божої матері та немовлям на руках» вартістю 1502,82 грн.
Після чого ОСОБА_1 з місця вчинення злочину зник, викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим завдав ОСОБА_2 матеріальної шкоди на загальну суму 12388,76 грн.
Згідно з ухвалою Вінницького апеляційного суду від 20 лютого 2019 року апеляційні скарги адвоката Хоміча О.О. та обвинуваченого ОСОБА_1 з доповненнями залишено без задоволення, апеляційну скаргу прокурора задоволено, вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 змінено. Постановлено початок строку покарання обчислювати з моменту його затримання - з 24 серпня 2017 року. Ухвалено на підставі ч. 5 ст. 72 КК ОСОБА_1 у строк покарання зарахувати строк попереднього ув`язнення з 24 серпня 2017 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
Вимоги та узагальнені доводи особи, які подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 26 жовтня 2018 року й ухвалу Вінницького апеляційного суду від 20 лютого 2019 року та призначити новий розгляд справи в суді першої інстанції. На обґрунтування вимог зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій не було досліджено речового доказу -золотого ланцюжка з підвіскою, зазначає про невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, порушення апеляційним судом вимог ст. 23 Кримінального процесуального кодексу України (далі -КПК).
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник Хоміч О.О. підтримав свою касаційну скаргу в повному обсязі.
Прокурор, що підтримував державне обвинувачення під час касаційного розгляду, заперечив проти задоволення касаційної скарги.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, думку захисника, прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла такого висновку.
Відповідно до вимог ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
У частині 1 ст. 412 КПК визначено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
За статтею 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ст. 94 КПК оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок. Колегія суддів під час перевірки матеріалів кримінального провадження встановила, що суди дотрималися вимог зазначеного закону.
Так, обґрунтовуючи свої висновки щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, суд першої інстанції надав належну оцінку як показанням потерпілих, свідченням самого засудженого, свідків, іншим доказам у їх сукупності.
Встановивши фактичні обставини справи, дослідивши та проаналізувавши зібрані у справі докази в їх сукупності, надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК.
При цьому суд у вироку навів мотиви неврахування показань обви