Постанова
іменем України
22 січня 2020 року
м. Київ
справа № 221/3864/17
провадження № 51-3307км19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Ковтуновича М. І.,
суддів Луганського Ю. М., Фоміна С. Б.,
за участю:
секретаря судового засідання Лагоди І. О.,
прокурора Руденко О. П.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на ухвалу Донецького апеляційного суду від 10 квітня 2019 року у кримінальному провадженні за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Новий Світ Старобешівського р-ну Донецької обл., жителя АДРЕСА_1
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 309 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Волноваського районного суду Донецької області від 20 листопада 2018 року ОСОБА_1 засуджено до покарання у виді позбавлення волі за: ч. 3 ст. 185 КК - на строк 3 роки 6 місяців; ч. 2 ст. 185 КК - на строк 3 роки; ч. 1 ст. 309 КК - на строк 1 рік.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК за сукупністю злочинів до покарання, призначеного цим вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання у виді позбавлення волі за вироком Волноваського районного суду Донецької області від 18 липня 2017 року та остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
Строк відбування покарання постановлено рахувати з моменту затримання, тобто з 15 листопада 2017 року.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою в Державній установі «Маріупольський слідчий ізолятор» продовжено до набрання вироком законної сили.
Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у кримінальному провадженні.
Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 23 квітня 2017 року приблизно о 16 годині 00 хвилин, реалізуючи умисел на таємне викрадення чужого майна, шляхом вільного доступу переліз через паркан на територію домоволодіння АДРЕСА_2 і проник до будинку, звідки умисно з корисливих мотивів та метою таємно, повторно викрав майно ОСОБА_2 , чим заподіяв останньому майнової шкоди на загальну суму 2028,13 грн.
Крім того, 06 червня 2017 року приблизно о 15 годині 00 хвилин ОСОБА_1 , перебуваючи біля Волноваської ЦРЛ, яка розташована за адресою: пров. Матросова, 5, м. Волноваха, Донецька область, повторно умисно з корисливою метою, шляхом вільного доступу, таємно викрав мобільний телефон «НОКІА-5228» вартістю 734,14 грн, який належить ОСОБА_3 , заподіявши йому майнової шкоди на вказану суму.
Також 13 жовтня 2017 року приблизно о 16 годині ОСОБА_1 в лісосмузі біля кладовища у м. Волновасі Донецької області зірвав рослини дикорослих конопель, умисно незаконно виготовив з них наркотичний засіб та зберігав його при собі без мети збуту.
Цього ж дня приблизно о 16 годині 30 хвилин ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції біля будинку № 106 на вул. Каневського у м. Волновасі Донецької області, які виявили та вилучили у нього особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, масою 13,66 г (в перерахунку на суху речовину масою 12,35 г), який ОСОБА_1 умисно незаконно придбав, виготовив та зберігав без мети збуту.
Донецький апеляційний суд ухвалою від 10 квітня 2019 року апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_1 , прокурора Волноваської місцевої прокуратури Донецької області Вербицького Ю. О. задовольнив частково.
Вирок Волноваського районного суду Донецької області від 20 листопада 2018 року щодо ОСОБА_1 у частині призначеного покарання змінив.
Постановив вважати засудженим ОСОБА_1 до покарання у виді позбавлення волі за: ч. 3 ст. 185 КК - на строк 3 роки 6 місяців; ч. 2 ст. 185 КК - на строк 3 роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим постановив вважати засудженим ОСОБА_1 до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців, а на підставі ч. 4 цієї статті шляхом часткового складання покарань за цим вироком та за вироком Волноваського районного суду Донецької області від 18 липня 2017 року - до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 8 місяців.
Постановив вважати засудженим ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 309 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК за сукупністю вироків шляхом часткового складання покарань до призначеного покаранняприєднано невідбуту частину покарання за вироком Волноваського районного суду Донецької області від 18 липня 2017 року і остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
Постановлено строк покарання рахувати з 20 листопада 2018 року та зараховано в строк покарання відбуте покарання за вироком Волноваського районного суду Донецької області від 18 липня 2017 року (з 15 листопада 2017 року до набрання вироком Волноваського районного суду Донецької області від 20 листопада 2018 року законної сили).
У решті вирок залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 , не погоджуючись із постановленим рішенням суду апеляційної інстанції щодо нього через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати рішення і постановити нове рішення, яким зарахувати йому в строк покарання строк попереднього ув`язнення на підставі ч. 5 ст. 72 КК в редакції Закону від 26 листопада 2015 року № 838-VIII «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання» (далі - Закон № 838-VIII), з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі з моменту затримання або з 29 листопада 2017 року до набрання вироком законної сили.
Позиції учасників судового провадження
Під час касаційного розгляду прокурор Руденко О. П. заперечила проти задоволення касаційної скарги, зазначивши про можливість вирішення ініційованого засудженим питання у порядку, визначеному ст. ст. 537, 539 КПК.
Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, заперечень або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до суду касаційної інстанції від них не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, перевіривши матеріали провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, суд касаційної інстанції дійшов такого висновку.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Суд касаційної інстанції вправі вийти за межі касаційних вимог, якщо цим не погіршується становище засудженого, виправданого чи особи, стосовно якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, кваліфікація його дій за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 309 КК, вид та розмір призначеного засудженому покарання у касаційній скарзі не оспорюються.
Що стосується доводів касаційної скарги засудженого про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, то суд касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.
Згідно зі ст. 2 КПК завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї винуватості, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження було застосовано належну правову процедуру.
Як зазначено у ч. 2 ст. 4 КК, злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. А ч. 3 цієї статті встановлено, що часом вчинення злочину визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.
За ч. 3 ст. 5 КК закон про кримінальну відповідальність, що частково пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію в часі лише в тій частині, що пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.
Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК місцевий суд, ухвалюючи обвинувальний вирок, у резолютивній частині зобов`язаний викласти рішення про залік досудового тримання під вартою.
Згідно з правовим висновком, наведеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 серпня 2018 року № 13-31кс18 (справа № 663/537/17), у разі якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 року (включно), то під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК в редакції Закону № 838-VIII, що набрав чинності 24 грудня 2015 року, в силу як прямої, так і зворотної дії кримінального закону в часі. Якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 року (включно) і щодо неї продовжували застосовуватися заходи попереднього ув`язнення після 21 червня 2017 року,