Постанова
іменем України
22 січня 2020 року
м. Київ
справа № 464/7111/14-к
провадження № 51-3242км19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Ковтуновича М. І.,
суддів Луганського Ю. М., Фоміна С. Б.,
за участю:
секретаря судового засідання Лагоди І. О.,
прокурора Руденко О. П.,
захисника Шевчука О. М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 та касаційну скаргу зі змінами і доповненнями його захисника - адвоката Шевчука О. М. на вирок Сихівського районного суду м. Львова від 21 грудня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 03 квітня 2019 року у кримінальному провадженні за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львова, жителя АДРЕСА_1 ),
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 199, ч. 2 ст. 199, ч. 1 ст. 121, ч. 1 ст. 289 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Сихівського районного суду м. Львова від 21 грудня 2016 року ОСОБА_1 засуджено до покарання у виді: за ч. 1 ст. 199 КК - позбавлення волі на строк 3 роки; за ч. 2 ст. 199 КК - позбавлення волі на строк 5 років з конфіскацією майна; за ч. 1 ст. 121 КК - позбавлення волі на строк 6 років; за ч. 1 ст. 289 КК - обмеження волі на строк 3 роки.
На підставі ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з конфіскацією майна.
ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 199, ч. 2 ст. 199 КК за епізодами щодо ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 виправдано.
Постановлено строк відбування покарання обчислювати з часу набрання вироком законної сили та звернення вироку до виконання.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК зараховано у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 06 червня 2014 року до 25 вересня 2015 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Цивільні позови ОСОБА_8 , ОСОБА_9 - залишено без розгляду.
Відмовлено у задоволенні цивільного позову ОСОБА_10 .
Вирішено питання щодо процесуальних витрат і речових доказів.
Згідно з вироком ОСОБА_1 у не встановлені досудовим розслідуванням час та місці незаконно придбав велику кількість підроблених банкнот номіналом 500 грн, які зберігав за місцем свого проживання у квартирі АДРЕСА_2 з метою збуту і збував на території цього ж міста.
Так, ОСОБА_1 на початку травня 2014 року в період з 07 години 00 хвилин до 13 години 00 хвилин, перебуваючи на ринку «Шувар», що на вул. Хуторівка, 4-Б у м. Львові, придбав у ОСОБА_8 огірків та розрахувався за них підробленою національною валютою України - грошовою банкнотою номіналом 500 грн. Отримавши решту, ОСОБА_1 з місця вчинення правопорушення втік, спричинивши потерпілому ОСОБА_8 майнову шкоду в сумі 500 грн.
Крім цього, ОСОБА_1 повторно 28 травня 2014 року о 08 годині 10 хвилин, на тому ж ринку придбав у ОСОБА_8 полуницю та розрахувався за неї підробленою національною валютою України - грошовою банкнотою номіналом 500 грн. Проте надалі, будучи викритий потерпілим, з місця вчинення правопорушення втік.
Також, ОСОБА_1 того ж дня о 08 годині 15 хвилин у тому ж місці, будучи викритий у збуті підроблених грошових банкнот, втікаючи з місця події, вступив у конфлікт з ОСОБА_10 , ОСОБА_9 та ОСОБА_11 , які намагались його затримати і яким під час конфлікту він заподіяв тяжких тілесних ушкоджень, а саме:
ОСОБА_10 , завдавши одного удару ножем у груди справа, спричинив одне проникаюче поранення грудної клітки справа з пошкодженням діафрагми та проникненням у черевну порожнину, з ушкодженням печінки;
ОСОБА_9 , завдавши одного удару ножем у живіт, спричинив одне проникаюче поранення черевної стінки з наскрізним ушкодженням шлунку, тонкого кишківника та його брижі;
ОСОБА_11 , завдавши одного удару ножем у руку, спричинив одне наскрізне поранення лівого плеча з пошкодженням дво- і триголового м`язів, повним пересіченням плечової артерії та вени, серединного нерву і гілки ліктьового нерву, котре супроводжувалося значною втратою крові і травматичним шоком.
Також ОСОБА_1 28 травня 2014 року о 08 годині 50 хвилин, після заподіяння потерпілим тілесних ушкоджень, втікаючи з місця вчинення злочину та маючи умисел на незаконне заволодіння автомобілем, підбіг до автомобіля «Део Ланос», (державний номерний знак НОМЕР_1 ), припаркованого біля будинку № 62 на вул. Хоткевича в м. Львові, і скориставшись тим, що власник автомобіля - потерпілий ОСОБА_12 , залишив ключі в замку запалювання та перебував неподалік, шляхом вільного доступу проник до салону автомобіля, завів двигун і на вказаному автомобілі втік з місця вчинення кримінального правопорушення.
Крім цього, ОСОБА_1 06 червня 2014 року під час обшуку за місцем його проживання намагався знищити підроблені банкноти номіналом 500 грн. Проте під час огляду місця події в квартирі АДРЕСА_3 , що належить ОСОБА_13 , було виявлено велику кількість фрагментів банкнот номіналом 500 грн, які ОСОБА_1 рвав та спускав у каналізацію. Також в ході обшуку у квартирі ОСОБА_1 АДРЕСА_2 було виявлено і вилучено значну кількість фрагментів банкнот номіналом 500 грн, які ОСОБА_1 намагався знищити.
Львівський апеляційний суд ухвалою від 03 квітня 2019 року вирок районного суду залишив без змін.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
Як убачається зі змісту касаційної скарги, засудженийОСОБА_1 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати вирок районного суду та ухвалу суду апеляційної інстанції щодо нього і закрити кримінальне провадження у зв`язку з тим, що не встановлено достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпано можливості їх отримати відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
У свою чергу, захисник Шевчук О. М. у касаційній скарзі зі змінами та доповненнями ставить питання про скасуванняу зв`язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону судових рішень щодо ОСОБА_1 і призначення нового розгляду в суді першої інстанції.
Доводи ОСОБА_14 обґрунтовує тим, що під час апеляційного розгляду щодо ОСОБА_1 . Львівським апеляційним судом було вчинено дії, що свідчать, на думку захисника, про можливе порушення принципу автоматизованого розподілу. Зазначає, що першою ознакою порушення такого принципу є те, що після ліквідації Апеляційного суду Львівської області і створення Львівського апеляційного суду автоматизованою системою визначено колегію в тому ж складі, що розглядала справу у складі ліквідованого апеляційного суду, за виключенням головуючого Белени А. В.
Згідно зі звітом про автоматизований розподіл справи від 19 жовтня 2018 року цей розподіл відбувся у неробочий час, а саме о 19:07. Було обрано суддів Гончарук Л. Я. (головуюючого), Березюка О. Г. та Партику І. В. Зазначає, що йому не відома підстава проведення автоматизованого розподілу в неробочий час.
Другий розподіл було проведено 25 лютого 2019 року о 09:51, тобто в робочий час. Важливою особливістю є те, що ухвалою від 18 січня 2019 року апеляційний розгляд справи було призначено на цей день 25 лютого 2019 року, на 12:00. Тобто склад суду змінився за 02 години 09 хвилин до визначеного ухвалою суду часу проведення судового розгляду. Однак розгляд не відбувся і склад судової колегії знову змінився. Апеляційний розгляд було призначено на 03 квітня 2019 року. Автоматизований розподіл для визначення складу колегії, а точніше - заміни одного судді зі складу відбувся о 17:06 02 квітня 2019 року. Захисник зазначає, що цього разу до складу колегії було включено суддю Гуцала І. П., який до 17:06 зі справою знайомий не був. Чи була зміна колегії суддів викликана об`єктивними обставинами захиснику не повідомляли.
Крім того, на думку захисника, істотним порушенням, що вплинуло на прийняття судового рішення є відсутність можливості у судді Гуцула І. П., який до складу колегії був включений напередодні ввечері, ознайомитися з матеріалами кримінального провадження, або з текстами апеляційних скарг.
До того ж засуджений і його захисник вказують на те, що обвинувальний акт не був вручений ОСОБА_1 у передбаченому законом порядку, оскільки прокурор у кримінальному провадженні не відвідував ОСОБА_1 у слідчому ізоляторі та не вручав йому обвинувального акта. ОСОБА_14 зазначає, що, таким чином, у справі вимог стосовно вручення обвинувального акта прокурором не було дотримано і відповідно суд першої інстанції розглянув справу та прийняв рішення на підставі обвинувального акта, який не було вручено підзахисному.
Захисник у доводах скарги посилається, що рішення про об`єднання кримінальних проваджень від 03 липня 2014 року приймав прокурор, який не був включений до групи прокурорів.
Разом із тим, сторона захисту зазначає про порушення вимог ст. 290 КПК щодо невідкриття матеріалів кримінального провадження. Звертає увагу на те, що згідно з протоколом відкриття матеріалів досудового розслідування ОСОБА_1 було їх відкрито у двох томах. Відповідно до розписки ознайомлення підозрюваного « ОСОБА_16 .» з матеріалами досудового розслідування проводилось у приміщенні Сихівського РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області. Крім того, у розписках про відкриття матеріалів кримінального провадження стороні захисту наявний номер кримінального провадження, що не відповідає номеру кримінального провадження, яке розглядав Сихівський районний суд м. Львова.
Зауважує захисник, що обвинувальний акт не відповідає вимогам закону, зокрема він містить виклад лише тих обставин, які встановлені досудовим розслідуванням, але не містить тих, які прокурор вважає встановленими на стадії затвердження обвинувального акта. В обвинувальному акті немає формулювання обвинувачення.
Також, на думку скаржників, ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК, оскільки не містить відповідей на доводи, викладені в апеляційних скаргах сторони захисту. Засуджений ОСОБА_1 зазначає про те, що під час апеляційного розгляду Львівським апеляційним судом не було враховано фактів порушення його права на захист у зв`язку з вищевикладеним.
Позиції учасників судового провадження
Захисник у судовому засіданні висловив доводи на підтримання своєї та засудженого касаційних скарг.
Прокурор заперечувала проти задоволення зазначених касаційних скарг, вважаючи судові рішення законними і обгрунтованими.
Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, заперечень або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до суду касаційної інстанції від них не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені у касаційних скаргах, суд касаційної інстанції дійшов таких висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
За вимогами п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК підставою для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення кримінального процесуального закону.
З положень ст. 94 КПК видно, що оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок і який оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Як убачається з вироку, висновок районного суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень зроблено з додержанням вимог ст. 23 КПК на підставі всіх з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до ст. 94 вказаного Кодексу.
Виконуючи законодавчі приписи, суд першої інстанції допитав ОСОБА_1 , з`ясував його позицію щодо пред`явленого обвинувачення, відповідно до якої останній своєї винуватості в інкримінованих йому діяннях за ч. 1 ст. 199, ч. 2 ст. 199, ч. 1 ст. 121, ч. 1 ст. 289 КК не визнав.
Суд, перевіривши висунуту Калінченковим В. В . на свій захист версію, переконливо її спростував у вироку, пославшись на зібрані у справі докази.
Так, висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень суд дійшов на підставі аналізу:
показань допитаних у судовому засіданні потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та свідків ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_13 , ОСОБА_24 ;
фактичних даних, що містяться у протоколах огляду місця події від 28 травня 2014 року та фототаблицях до них (т. 1, а.п. 25-37, 43-54, 67-68, 83-89, 108-120), протоколі огляду місця події від 06 червня 2014 року та фототаблиці до нього (т. 2, а.п. 2-8), протоколі обшуку від 06 червня 2014 року (т. 2, а.п. 12-15), протоколах впізнання від 07 червня 2014 року (т. 2, а.п. 37-45), заяві потерпілого ОСОБА_8 (т. 2, а.п. 49), протоколах вп