Постанова
іменем України
21 січня 2020 року
м. Київ
справа № 315/793/16-к
провадження № 51-3062 км 19
Верховний Суд колегією суддів Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Щепоткіної В. В.,
суддів Марчук Н. О., Чистика А. О.,
за участю:
секретаря судового засідання Ткаченка М. С.,
прокурора Гошовської Ю. М.,
захисника Усової О. В., в режимі відеоконференції засудженого ОСОБА_1 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та захисника Усової О. В. на ухвалу Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 6 грудня 2018 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 6 травня 2019 року.
Зміст оскаржених судових рішень
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 6 грудня 2018 року заяву засудженого ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Апеляційного суду Полтавської області від 7 грудня 2004 року та ухвали Верховного Суду України від 14 липня 2005 року в частині визнання ОСОБА_1 винуватим за пунктами «а», «и», «і» ст. 93 Кримінального кодексу України 1960 року залишено без задоволення.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 6 травня 2019 року ухвалу суду першої інстанції залишено без зміни.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі захисник Усова О. В., посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить ухвали місцевого та апеляційного судів скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. В якості нововиявленої обставини вказує на підроблення доказів та завідомо неправдиві показання свідка. Зокрема, посилається на наявність розбіжностей між показаннями допитаного у судовому засіданні в якості свідка лікаря-стоматолога ОСОБА_2 з висновками судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_3 № 2479 від 23 жовтня 2000 року в частині стоматологічного статусу. Вказує, що такі розбіжності підтверджуються висновками експертизи № 5/к від 29 лютого 2016 року та комісійної судово-медичної експертизи № 63 від 9 квітня 2019 року. Таким чином, на думку захисника, існують сумніви щодо того, що труп, який було виявлено в ході протоколу огляду від 21 жовтня 2000 року, належить потерпілому ОСОБА_3 , натомість висновки суду у цій частині ґрунтуються на припущеннях та неправдивих доказах. Також, захисник посилається на порушення під час досудового розслідування права ОСОБА_1 на захист та застосування щодо нього недозволених методів слідства. Вказані обставини не отримали належної оцінки місцевого суду, який суперечностей у доказах не усунув та безпідставно залишив заяву засудженого про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами без задоволення. Апеляційний суд доводів апеляційних скарг сторони захисту не перевірив, підстав, з яких їх визнано необґрунтованими не навів, чим порушив вимоги ст. 419 КПК. Крім того, на думку захисника, ухвалу апеляційного суду постановлено незаконним складом суду, оскільки судді Рассуждай В. Я. та Тютюник М. С. 22 листопада 2017 року брали участь у розгляді апеляційних скарг засудженого ОСОБА_1 та захисника Пузіна Д. М. на ухвалу Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 16 травня 2017 року про відмову в задоволенні заяви про перегляд вироку Апеляційного суду Полтавської області від 7 грудня 2004 року та ухвали Верховного Суду України від 14 липня 2005 року за нововиявленими обставинами.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить ухвали місцевого та апеляційного судів за результатами розгляду його заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. При цьому наводить доводи, аналогічні доводам касаційної скарги захисника.
Позиції інших учасників судового провадження
В судовому засіданні засуджений та захисник підтримали касаційні скарги, прокурор заперечив проти їх задоволення.
Мотиви суду
Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Залишаючи без задоволення заяву засудженого ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Апеляційного суду Полтавської області від 7 грудня 2004 року та ухвали Верховного Суду України від 14 липня 2005 року вказаних вимог закону суд дотримався.
Так, згідно з ч. 2 ст. 459 КПК нововиявленими обставинами визнається, зокрема, штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок, а також інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність судового рішення, що належить переглянути.
Тобто, обставини, що не були відомі суду на час судового розгляду, повинні бути настільки суттєвими та неспростовними, щоб мати можливість вплинути на законність прийнятого судом рішення по суті.
Необхідним при цьому є дотримання принципу юридичної визначеності, про що неодноразово наголошував у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, зокрема у справі «Желтяков проти України», який вимагає щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їх рішення не ставилось під сумнів. Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного й обов`язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру.
Процедура перегляду судових рішень за нововиявленим обставинами за своєю правовою природою не є