Постанова
Іменем України
20 січня 2020 року
м. Київ
справа № 666/4130/15-ц
провадження № 61-21294св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 14 березня 2016 року у складі судді Стамбули М. І. та постанову Херсонського апеляційного суду від 22 жовтня
2019 року у складі колегії суддів: Орловської Н. В., Кутурланової О. В., Майданіка В. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
У липні 2015 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 19 вересня 2005 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір, за умовами якого позичальник отримав кредитні кошти у сумі 36 705,00 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 1,75 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, зі строком погашення до 16 вересня 2021 року включно.
Відповідач належним чином взятих на себе зобов`язань за кредитним договором не виконує, та станом на 12 травня 2015 року має заборгованість у сумі 43 360,96 грн, із яких: заборгованість за тілом кредиту - 25 503,94 грн, за відсотками за користування кредитом 16 697,76 грн, за комісією - 249,60 грн, пеня - 909,66 грн.
Посилаючись на вказані обставини, ПАТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути з відповідача на свою користь вказану заборгованість.
У жовтні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживача.
Зустрічний позов мотивований тим, що у порушення умов кредитного договору
від 19 вересня 2005 року ПАТ КБ «ПриватБанк» у односторонньому порядку
із 01 лютого 2009 року збільшив встановлену договором відсоткову ставку за користування кредитом із 21 % до 27,95 % річних. Повідомлення про підвищення ставки він не отримував та згоди на таке підвищення не надавав.
Посилаючись на вказані обставини ОСОБА_1 просив визнати неправомірними дії банку щодо підвищення ставки за користування кредитом із 01 лютого 2009 року, як такі, що здійсненні з порушенням умов та порядку, встановленому кредитним договором від 19 вересня 2005 року. Зобов`язати ПАТ КБ «ПриватБанк» здійснити перерахунок сплачених ним коштів за весь період неправомірного підвищення ставки з 19 вересня 2005 року до дня ухвалення судом рішення із визначеною договором ставкою 21 %. Зобов`язати банк надати розрахунок сплачених ним коштів на виконання кредитного договору без урахування неправомірно підвищених відсотків та пов`язаних із таким підвищенням пені 0,15 % та збільшених відсотків за користування кредитом у розмірі 3,8 % на місяць від суми непогашеної заборгованості.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Херсона від 20 жовтня 2015 року зустрічний позов ОСОБА_1 об`єднаний із позовом ПАТ КБ «ПриватБанк».
Рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 14 березня 2016 року у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано дії ПАТ КБ «ПриватБанк» щодо підвищення із 01 лютого
2009 року процентної ставки за кредитним договором від 19 вересня 2005 року, укладеним між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 незаконними і вчиненими з порушенням умов кредитного договору від 19 вересня 2005 року № HET0GK00001572.
Зобов`язано ПАТ КБ «ПриватБанк» здійснити перерахунок сплачених ОСОБА_1 коштів за кредитним договором за період із 19 вересня 2005 року до дня ухвалення рішення у справі за процентною ставкою 21 %, що діяла на момент укладення договору. Зобов`язано ПАТ КБ «ПриватБанк» надати ОСОБА_1 належним чином засвідчений розрахунок сплачених коштів за кредитним договором від 19 вересня 2005 року № HET0GK00001572 без урахування збільшеної із 01 лютого 2009 року процентної ставки; пов`язаної із підвищенням процентної ставки пені у розмірі 0,15 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочки, підвищених відсотків за користування кредитом у розмірі 3,84 % на місяць від суми непогашеної у строк заборгованості за кредитом.
Рішення мотивовано тим, що банк 01 лютого 2009 року в односторонньому порядку збільшив відсоткову ставку за користування кредитом без належного повідомлення позичальника про її збільшення, тоді як ОСОБА_1 згоди на такі дії не надавав, чим порушив умови договору і права позичальника. При цьому строк позовної давності ОСОБА_1 не пропущений, оскільки останній дізнався про порушення своїх прав лише із виписки від 13 березня 2015 року.
Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 18 липня 2016 року апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» відхилено, рішення Дніпровського районного суду
м. Херсона від 14 березня 2016 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 17 липня 2019 року касаційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 18 липня 2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постановою Херсонського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» залишено без задоволення. Рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 14 березня 2016 року залишено без змін.
Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, який всебічно та повно з`ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази та ухвалив законне і обґрунтоване рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У листопаді 2019 року АТ КБ «ПриватБанк» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 14 березня 2016 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення первісного позову та відмову у задоволенні зустрічного позову, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що позивач за зустрічним позовом пропустив строк позовної давності, оскільки підвищення процентної ставки відбулося
з 01 лютого 2009 року, а отже, строк звернення до суду сплинув 01 лютого 2012 року. Крім того, у банку не зберіглося документів щодо повідомлення відповідача про підвищення відсоткової ставки, адже це відбулося 7 років тому, а відповідно до постанови правління Національного банку України зберігання документів у банку здійснюється протягом 5 років. До того ж, продовжуючи сплачувати кредит за новою процентною ставкою, позичальник такими діями підтвердив отримання повідомлення й погодився на підвищення розміру процентної ставки.
У січні 2020 року від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надійшов відзив на касаційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк», у якому заявник просить відмовити у задоволенні вказаної касаційної скарги та залишити без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Встановлені судами обставини
19 вересня 2005 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № НЕТ0GК 00001572, відповідно до пункту 1.1 якого банк зобов`язався надати позичальнику кредитні кошти у вигляді непоновлювальної кредитної лінії у розмірі 36 705,00 грн, із яких: 31 200,00 грн - на придбання житла, 5 505,00 грн - на сплату страхових платежів, а позичальник зобов`язався повернути борг частинами у строк до 16 вересня 2021 року та сплатити проценти за користування кредитними коштами у розмірі 1,75 % на місяць на суму залишку заборгованості і комісію за розрахунково-касове обслуговування 0,16 % від суми виданого кредиту щомісяця у період сплати, комісії за дострокове повернення кредиту згідно з пунктом 3.11 договору. Періодом сплати вважається з 19 по 29 число кожного місяця. Щомісяця позичальник повинен сплачувати суму 623,08 грн.
Відповідно до пункту 1.2 договору, банк відкрив позичальнику рахунки:
№ НОМЕР_1 - для зарахування коштів, спрямованих на погашення заборгованості; № 22136032300759 - кредитний рахунок; № НОМЕР_2 - рахунок за відсотками, № НОМЕР_3 - рахунок для обліку комісії.
Пунктом 2.3.1 кредитного договору передбачено, що банк має право збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом, при зміні кон`юнктури ринку грошових ресурсів в України, а саме: зміні курсу долара США до гривні більше ніж на 10 % у порівняні з курсом долара США до гривні