Постанова
Іменем України
27 січня 2020 року
м. Київ
справа № 2-1774/2010
провадження № 61-5384св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю.,
Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Гадяцька територіальна громада,
третя особа - Гадяцька державна нотаріальна контора,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 26 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Абрамова П. С., Прядкіної О. В., Хіль Л. М.,
Короткий зміст позовних вимог:
У серпні 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Гадяцької територіальної громади, третя особа ? Гадяцька державна нотаріальна контора, про визнання права власності.
Позовна заява мотивована тим, що її чоловікові, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , була надана в безстрокове користування земельна ділянка для будівництва будинку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.
У 1977 році було побудовано будинок за цією адресою. В 1985 році з дозволу міської ради побудовано гараж. Земельна ділянка біля будинку не була приватизована. В грудні 2003 року з дозволу міської ради була побудована і господарська будівля.
Позивач вказувала, що заповіт померлим ОСОБА_2 не посвідчувався. Так як вона на момент смерті проживала з чоловіком за вказаною вище адресою, вела господарство, позивач фактично прийняла спадщину.
Вирішивши оформити спадкове майно, позивач виявила, що не може цього зробити, оскільки не було отримано дозвіл на будівництво та схему прив`язки в КП «Контур», не погоджено будівництво з головним архітектором району. Також в технічному паспорті зазначено, що будівля Д-сарай, побудована самовільно, але згідно технічного звіту - придатна до експлуатації.
Просила визнати право власності на спадкове майно, яке складається з 1/ 2 частини житлового будинку «А-1», літньої кухні «Б», вбиральні «В», гаражу «Г», огорожі № 1 та самовільно збудованого сараю «Д», розташовані в АДРЕСА_1 , що залишилося після смерті чоловіка ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також на 1/2 частину цього ж будинковолодіння, яке їй належить, але відсутні правовстановлюючі документи на неї.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 10 вересня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно, яке складається з 1/2 частини житлового будинку «А-1», літньої кухні «Б», вбиральні «В», гаражу «Г», огорожі № 1 та самовільно збудованого сараю «Д», розташовані в АДРЕСА_1 , що залишилося після смерті чоловіка ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину зазначеного будинковолодіння, яке їй належить, але на яку відсутні правовстановлюючі документи.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач є спадкоємцем першої черги після померлого ОСОБА_2 , як подружжя, який його пережив, судом здобуто достатньо доказів, які підтверджують, що 1/2 частина будинковолодіння, розташована в АДРЕСА_1 , є спадковим майном після смерті ОСОБА_2 , а позивач ОСОБА_1 є також і власницею іншої 1/2 частини зазначеного будинковолодіння.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 26 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задоволено.
Рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 10 вересня 2010 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 775, 28 грн сплаченого судового збору в апеляційній інстанції.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції апеляційний суд виходив з того, що судом першої інстанції не було залучено до розгляду у справі належного відповідача, а саме спадкоємця першої черги - ОСОБА_5 , що призвело до порушення прав ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , як спадкоємців першої черги після ОСОБА_5 .
Короткий зміст вимог та доводів касаційних скарг:
11 березня 2019 року через засоби поштового зв`язку ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Полтавського апеляційного суду від 26 лютого 2019 року та залишити в силі рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 10 вересня 2010 року.
Касаційна скарга обґрунтована порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме судом протиправно прийнято та розглянуто апеляційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , яка була подана без усіх додатків до неї. До апеляційної скарги не додано копії апеляційних скарг для усіх учасників справи, не додано свідоцтво про народження ОСОБА_5 .
Позивачу не було направлено копії апеляційної скарги, та ухвали про відкриття апеляційного провадження.
Заявниками в апеляційній інстанції не надано належних доказів на підтвердження порушення їх прав. Судом апеляційної інстанції протиправно з порушенням норм статті 83 ЦПК України прийнято як доказ лист виконавчого комітету Гадяцької міської ради від 13 лютого 2019 року № 03-77/407, що призвело до постановлення протиправного рішення.
Судом апеляційної інстанції не вірно визначено розмір судового збору, який стягнено з позивачки на користь ОСОБА_3 у розмірі 775,28 грн.
Доводи інших учасників справи:
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух касаційної скарги:
Ухвалою Верховного Суду від 19 березня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі.
Витребувано матеріали цивільної справи з Гадяцького районного суду Полтавської області.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Короткий зміст фактичних обставин справи:
У справі, яка переглядається, судами встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 з 6 грудня 1969 року і по день смерті чо