Постанова
Іменем України
27 січня 2020 року
м. Київ
справа № 761/46153/17
провадження № 61-5380св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», подану адвокатом Кононець Станіславом Петровичем, на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 20 вересня 2018 року у складі судді Рибака М. А. та постанову Київського апеляційного суду від 14 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Мережко М. В., Верланова С. М., Савченка С. І.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ:
Короткий зміст позовних вимог:
У грудні 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (далі - ТОВ «ОТП Факторинг Україна») звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про звернення стягнення на майно.
В обґрунтування своїх вимог позивач вказував, що 24 вересня 2007 року між ОСОБА_2 та ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є позивач, був укладений кредитний договір № ML-006/1637/2007, за умовами якого банк надав позичальнику кредит в розмірі 98 970,00 доларів США зі сплатою плаваючої процентної ставки, що складається з фіксованого відсотка у розмірі 4,99 % річних та FIDR.
На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 24 вересня 2007 року між ОСОБА_1 та банком було укладено договір наступної іпотеки № PCL-006/1637/2007, за умовами якого відповідачем було передано в іпотеку належну їй квартиру АДРЕСА_1 (далі - квартира).
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 02 квітня 2012 року у справі 2-2293/11 та рішенням апеляційного суду міста Києва від 12 липня 2012 року позов ТОВ «ОТП Факторинг» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 солідарно на користь ТОВ «ОТП Факторинг» заборгованість за кредитним договором в розмірі 111 740,62 доларів США, що в перерахунку на гривню по курсу НБУ станом на 02 квітня 2012 року становило 892 438,81 грн та 100 000,00 грн пені, судовий збір в розмірі 405,73 грн, витрати на ІТЗ розгляду справи в розмірі 28,64 грн. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ТОВ «ОТП Факторинг», треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , про визнання кредитного договору, договору поруки, договору наступної іпотеки недійсними відмовлено.
Посилаючись на те, що станом на час подання позову сума заборгованості в розмірі 991 943,89 грн залишається непогашеною, позивач просив суд звернути стягнення на заставлене майно за договором наступної іпотеки № PCL-006/1637/2007, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 , на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № ML-006/1637/2007 від 24 вересня 2007 року в розмірі 991 943,89 грн шляхом проведення прилюдних торгів, встановивши початкову ціну на рівні не нижчому за звичайні ціні на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 20 вересня 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 14 лютого 2019 року, у задоволенні позову ТОВ «ОТП Факторинг Україна» відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ТОВ «ОТП Факторинг Україна», суди виходили з того, що позивач набув право вимоги до відповідача за договором іпотеки, однак ТОВ «ОТП Факторинг Україна» пропустив строк позовної давності для звернення до суду із цим позовом, перебіг якого, розпочався з 2011 року, оскільки ТОВ «ОТП Факторинг Україна», отримавши право вимоги до відповідача в 2010 році та пред`явивши позов про дострокове стягнення усього розміру заборгованості, змінив строк виконання зобов`язання та одночасно змінив момент початку перебігу позовної давності за його вимогами.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:
13 березня 2019 року адвокат ТОВ «ОТП Факторинг Україна» - Кононець С. П. через засоби поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 20 вересня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 14 листопада 2019 року та ухвалити нове рішення про задоволення позову ТОВ «ОТП Факторинг Україна» про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Касаційна скарга мотивована порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на те, що заборгованість не погашена, іпотека не припинена. Судами не враховано норми пункту 2 частини 1 статті 263 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України), відповідно до якої перебіг позовної давності зупиняється у разі відстрочення виконання зобов`язання (мораторій) на підставах, встановлених законом, тому підстави для застосування наслідків спливу строку позовної давності відсутні, оскільки 03 червня 2014 року набрав чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».
Доводи інших учасників справи:
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух касаційної скарги:
Ухвалою Верховного Суду від 19 березня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Шевченківського районного суду міста Києва.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Короткий зміст фактичних обставин справи:
У справі, яка переглядається, судами встановлено, що 04 вересня 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № МL-006/1637/2007, відповідно до умов якого банк надав кредитні кошти в розмірі 98 970 доларів США зі сплатою фіксованого відсотку, який становить 4,49 відсотків річних та FIDR, строком до 24 вересня 2037 року.
На забезпечення належного виконання зобов`язання за кредитним договором того самого дня між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено договір наступної іпотеки № PCL-006/1637/2007, за умовами якого ОСОБА_1 , як майновий поручитель по кредитному договору, передала у заставу банку нерухоме майно - квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до умов даного іпотечного договору, кредитор має право задовольнити свої грошові вимоги до боржника (позичальника), шляхом звернення стягнення на вказане нерухоме майно, яке є предметом договору іпотеки.
05 листопада 2010 року між ПАТ «ОТП Банк», який є правонаступником ЗАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфеля (факторингу), відповідно до якого до ТОВ «ОТП Факторинг Україна» перейшли усі права ПАТ «ОТП Банк» щодо стягнення заборгованості по кредитним договорам з боржників, зокрема і майнові права вимоги щодо стягнення боргу по кредитному договору № МL-006/1637/2007 з позичальника ОСОБА_2 та поручителів по даному договору. а саме: право вимоги основної суми боргу, нарахованих до сплати відсотків та інших витрат, на користь фактора. В зв`язку зі здійсненням відступлення прав за вищевказаним договором кредиту до ТОВ «ОТП Факторинг Україна» перейшли всі права кредитора як сторони за договором кредиту, які виникли на підставі даного кредитного договору в обсязі і на умовах, що існували на момент набрання чинності договором купівлі-продажу кредитного портфелю.
Про укладення даного договору, відповідач та треті особи було повідомленні належним чином, шляхом надіслання на їх адреси проживання відповідних листів-повідомлень.
Вказані обставини встановлені рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 02 квітня 2012 року у справі 2-2293/11 та рішенням Апеляційного суду міста Києва від 12 липня 2012 року, які набрали законної сили.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 02 квітня 2012 року у справі 2-2293/11 та рішенням Апеляційного суду міста Києва від 12 липня 2012 року позов ТОВ «ОТП Факторинг» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 солідарно на користь ТОВ «ОТП Факторинг» заборгованість за кредитним договором в розмірі 111 740,62 доларів США, що в перерахунку на гривню по курсу НБУ станом на 02 квітня 2012 року становила 892 438,81 грн та 100 000,00 грн пені, судовий збір в розмірі 405,73 грн, витрати на ІТЗ розгляду справи в розмірі 28,64 грн. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ТОВ «ОТП Факторинг», треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , про визнання кредитного договору, договору поруки, договору наступної іпотеки недійсними відмовлено.
Відповідно до пункту 1.9. частини № 2 кредитного договору банк має право вимагати дострокового виконання боржником своїх зобов`язань щодо погашення кредиту та сплати відсотків у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником та/або поручителем умов цього договору.
Встановлено, що позивач, який набув право вимоги за кредитним договором, користуючись своїм правом на дострокове виконання зобов`язань за договором, в 2011 році звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, яку судом було стягнуто із боржника ОСОБА_2 та поручителя ОСОБА_3 .
У зв`язку з тим, що сума заборгованості в розмірі 991 943, 89 грн боржниками не погашена, ТОВ «ОТП Факторинг Україна» у грудні 2017 року звернувся до суду з позовом, про звернення стягнення на предмет іпотеки.
ОСОБА_1 подала заяву про застосування строку позовної давності.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд:
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.