Постанова
Іменем України
27 січня 2020 року
м. Київ
справа № 761/29649/19
провадження № 61-17775св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Курило В. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення грошових коштів,
за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Ягічева Сергія Олексійовича на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 30 липня 2019 року у складі судді Осаулова А. А. та постанову Київського апеляційного суду від 18 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Болотова Є. В., Лапчевської О. Ф., Музичко С. Г.,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом, в якому просила: стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - ФГВФО, онд) на свою користь грошові кошти в розмірі 200 000 грн, які були внесені за договором банківського вкладу (депозиту) від 07 липня 2014 року № 45024 «Платер» (далі - договір банківського вкладу), укладеного між нею та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Український фінансовий світ» (далі - ПАТ «КБ «Український фінансовий світ», банк) та 4 000 на відшкодування витрат на правову допомогу.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилалася на те, що 07 липня 2014 року між нею та ПАТ «КБ «Український фінансовий світ» був укладений договір строкового банківського вкладу, за яким банк відкрив їй вкладний (депозитний) рахунок та прийняв від неї грошові кошти в сумі 187 000 грн строком до 11 серпня 2014 року зі сплатою процентів у розмірі 19,75 річних. 02 грудня 2014 року листом її було повідомлено про прийняття рішення про нікчемність договору банківського вкладу. Проте, постановою Вищого адміністративного суду України від 12 грудня 2017 року у справі № 826/3773/15 за її позовом до Уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ «КБ «Український фінансовий світ» Гончарова Сергія Івановича, ФГВФО про визнання протиправними та скасування рішення скасував постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 квітня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2015 року та ухвалив у справі нову постанову, якою її позов задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував наказ уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ «КБ «Український фінансовий світ» Гончарова С. І. від 18 листопада 2014 року № 6 «Про визнання нікчемними трансакцій та правочинів» в частині визнання нікчемним договору банківського вкладу. Зобов`язав уповноважену особу ФГВФО на ліквідацію ПАТ «КБ «Український фінансовий світ» включити її до переліку вкладників ПАТ «КБ «Український фінансовий світ», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок ФГВФО, та подати до ФГВФОзазначену інформацію. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив. Незважаючи на вказану постанову, уповноваженою особою фонду, яка є її працівником, вказане судове рішення не було виконане, через що вона змушена звертатися до суду з цим позовом.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Шевченківський районний суд міста Києва ухвалою від 30 липня 2019 року відмовив у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини другої статті 186 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заявлені ОСОБА_1 вимоги до відповідача виникли з публічно-правових правовідносин, тому ця справа підлягає розгляду в порядку адміністративного, а не цивільного судочинства.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Київський апеляційний суд постановою від 18 вересня 2019 року ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 30 липня 2019 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у відкритті провадження у цій справі, оскільки ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про стягнення гарантованої суми вкладу, а тому Фонд, здійснюючи організацію повернення таких сум, виконує владну функцію, відтак спір є публічно-правовим. Доводи позивача про те, що адміністративний спір вже вирішено, неправомірні дії Фонду вже встановлено постановою Вищого адміністративного суду України від 12 грудня 2017 року, є безпідставними, оскільки предметом розгляду в адміністративному суді було визнання протиправним та скасування рішень, а в спірному випадку позивач звертається до суду з вимогами про стягнення з Фонду гарантованої суми вкладу у розмірі 200 000 грн.
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи
У вересні 2019 року представник ОСОБА_1 - адвокат Ягічев С. О. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 30 липня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 вересня 2019 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди дійшли висновку про те, що заявлений у цій справі спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки неправомірні дії уповноваженої особи ФГВФО вже встановлені постановою адміністративного суду, яка набрала законної сили, а тому ці обставини не підлягають доведенню. Суди безпідставно посилалися на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду наведений в постанові від 12 квітня 2018 року у справі № 820/11591/16, оскільки адміністративний спір вже вирішено. При цьому, суди не взяли до уваги висновок Великої Палати Верховного Суду наведений в постанові від 07 листопада 2018 року у справі № 757/56680/16-ц, згідно з яким спір з ФГВФО щодо стягнення вкладу підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства, так як спір про захист прав споживача про захист банківських послуг виник через укладання цивільно-правової угоди - договору банківського вкладу.
У жовтні 2019 року ФГВФО подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив відмовити в її задоволенні, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін, посилаючись на те, що ці судові рішення є законними і обґрунтованими. Зазначила, що спір стосовно права на відшкодування вкладів фізичних осіб за рахунок коштів Фонду в межах гарантованого державою відшкодування за вкладами є публічно-правовим, а тому повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства.
У листопаді 2019 року представник ОСОБА_1 - адвокат Ягічев С. О. подав відповідь на відзив в якому просив задовольнити касаційну скаргу, посилаючись на те, що в даній справі відсутній спір щодо права фізичної особи на відшкодування, оскільки такий спір вже вирішений судом, а Фонд не виконав свою владну управлінську функцію з виплати відшкодування та виконання рішення суду.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 11 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
24 жовтня 2019 року справа № 761/29649/19 надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи
Судами встановлено, що 07 липня 2014 року ОСОБА_1 та ПАТ «КБ «Український фінансовий світ» був укладений договір строкового банківського вкладу, за яким банк відкрив їй вкладний (депозитний) рахунок та прийняв від вкладника грошові кошти в сумі 187 000 грн строком до 11 серпня 2014 року зі сплатою процентів у розмірі 19,75 річних.
02 грудня 2014 року ОСОБА_1 листом було повідомлено про прийняття рішення про нікчемність договору банківського вкладу.
Постановою Вищого адміністративного суду України від 12 грудня 2017 року в справі № 826/3773/15 задоволено частково позов ОСОБА_1 до Уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ «КБ «Український фінансовий світ» Гончарова С. І., ФГВФО про визнання протиправними та скасування рішення. Визнано протиправним та скасовано наказ уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ «КБ «Український фінансовий світ» Гончарова С. І. від 18 листопада 2014 року № 6 «Про визнання нікчемними трансакцій та правочинів» в частині визнання нікчемним договору банківського вкладу. Зобов`язано уповноважену особу ФГВФО на ліквідацію ПАТ «КБ «Український фінансовий світ» включити ОСОБА_1 до переліку вкладників ПАТ «КБ «Український фінансовий світ», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок ФГВФО, та подати до ФГВФО зазначену інформацію. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
2.Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК Українипідставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.
У справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій, встановивши, що позивачем у цій справі заявлено вимоги про стягнення з ФГВФОгарантованої суми вкладу, тобто Фонд, здійснюючи організацію повернення таких сум, виконує владну функцію, а тому заявлений у цій справі спір є публічно-правовим.
Верховний Суд погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, виходячи з такого.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Згідно зі статтею 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Статтею 125 Конституції України визначено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм мож