Постанова
Іменем України
27 січня 2020 року
м. Київ
справа № 577/3791/18
провадження № 61-12910св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Курило В. П.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
відповідач - Державна казначейська служба України,
третя особа - Прокуратура Сумської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Державної казначейської служби України, третя особа - Прокуратура Сумської області, про відшкодування моральної шкоди,
за касаційною скаргою заступника прокурора Сумської області на рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 06 лютого 2019 року у складі судді Семенюк І. М. та постанову Сумського апеляційного суду від 04 червня 2019 року у складі колегії суддів: Левченко Т. А., Криворотенко В. І., Хвостик С. Г.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2018 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з указаним позовом, який уточнили в процесі розгляду справи та просили стягнути з Державної казначейської служби України (далі - ДКСУ) за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на відшкодування моральної шкоди по 350 000 грн кожному.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 посилалися на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер їх син ОСОБА_3 за наступних обставин: ІНФОРМАЦІЯ_1 року близько 22 год. 30 хв. біля службового приміщення лінійного пункту міліції, розташованого на території залізничної станції міста Шостка по вулиці Привокзальна , 2 було виявлено тіла двох: інспектора патрульної служби 1-ї роти батальйону патрульної служби при Управлінні МВС України на Південно-Західній залізниці ОСОБА_3 , а також інспектора патрульної служби 2-ї роти батальйону патрульної служби при Управлінні МВС України на Південно-Західній залізниці сержанта міліції ОСОБА_5 . 28 листопада 2010 року постановою Шосткинського міжрайонного прокурора Мироненко О. В. була порушена кримінальна справа, за фактом вчинення злочину, передбаченого частиною першою статті 115 Кримінального кодексу України (далі - КК України), у відповідності до якої вже розроблена та висунута одна єдина версія про те, що смерть молодшого сержанта міліції ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 року настала в результаті самогубства, а смерть сержанта міліції ОСОБА_5 настала в результаті гострої крововтрати, наскрізного вогнепального поранення грудної клітини з пошкодженням серця та обох легенів. 16 лютого 2011 року своєю постановою слідчий Конотопської транспортної прокуратури Рудой А. В. перекваліфікував кримінальну справу за фактом вчинення ОСОБА_3 вбивства ОСОБА_5 з частини першої статті 115 на частину першу статті 119 КК України. Після нетривалого розслідування такої тяжкої та резонансної справи, що пов`язана зі смертю працівників правоохоронних органів, вже 25 лютого 2011 року слідчий Конотопської транспортної прокуратури Рудой А. В. закрив кримінальну справу відносно ОСОБА_3 у зв`язку з його смертю. Не погодившись з такою постановою слідчого, вони оскаржили її до суду. При скасуванні постанови слідчого, судами було зроблено основний акцент на тому, що слідчим не доведено досудове розслідування до кінця, не виконано вимог законодавства в частині того, що близькі родичі наполягають на реабілітації особи, яка померла, тому досудове розслідування закрито незаконно, до справи не залучені батьки померлого, котрого посмертно звинуватили у вчиненні злочину. Намагання прокуратури закрити справу продовжувалися 9 разів. Всі постанови про закриття кримінальної справи були винесені за однією й тією самою обставиною - у зв`язку зі смертю підозрюваного. Всі ці постанови були скасовані в судовому порядку. У судових рішеннях неодноразово наголошувалось на тому, що кримінальна справа повинна бути спрямована до суду для вирішення обвинувачення по суті та реалізації права особи на реабілітацію, якщо на цьому наполягають близькі родичі. Лише 18 липня 2012 року слідчим винесено постанову про притягнення як обвинуваченого ОСОБА_3 , а 01 серпня 2012 року винесено постанову про допуск до участі у кримінальній справі їх як захисників обвинуваченого. 26 червня 2014 року на ім`я ОСОБА_3 було складено обвинувальний акт, кримінальне провадження завершено. За наслідками судового розгляду обвинувального акту відносно ОСОБА_3 11 серпня 2016 року Шосткинським міськрайонним судом Сумської області ухвалено виправдовувальний вирок за відсутністю в діях ОСОБА_3 складу злочину. Вказаний вирок залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 25 березня 2017 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 грудня 2017 року. Намагання органу прокуратури спотворити обставини вбивства ОСОБА_3 та ОСОБА_5 шляхом звинувачення у вбивстві ОСОБА_3 розпалося у суді. Органи прокуратури, замість того, щоб з`ясувати особу злочинця та покарати його за вбивство ОСОБА_3 та ОСОБА_5 вдалися до протиправних та незаконних дій, спотворення істини, звинувативши невинувату особу - ОСОБА_3 Така протиправна поведінка державного органу завдала їм болю та страждань, при цьому ці події ще були пов`язані з страшною трагедією - вбивством їх сина. Відновлення честі та гідності сина на протязі цих років було сенсом їх життя. Починаючи з 28 листопада 2010 року (порушення кримінальної справи) по 26 червня 2014 року (складення обвинувального акта) вони вели щоденну боротьбу проти всього складу прокуратури Сумської області, яка не хотіла відступати від своєї єдиної версії щодо обвинувачення ОСОБА_3 і не направляла справу до суду, хоча вони на цьому наполягали. Розгляд вказаного кримінального провадження не був типовим, усі права та обов`язки обвинуваченого фактично здійснювали лише вони та відстоювали права свого сина на реабілітацію. З врахуванням наведеного, приймаючи до уваги тривалість часу необхідного для реабілітації ОСОБА_3 , захворювання, що вони отримали в результаті систематичних хвилювань, просили стягнути на свою користь зазначені вище суми на відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Конотопський міськрайонний суд Сумської області рішенням від 06 лютого 2019 року позов задовольнив. Стягнув з ДКСУ за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 по 350 000 грн кожному на відшкодування моральної шкоди.
Мотивував рішення суд першої інстанції тим, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 довели, що їх сина було безпідставно обвинувачено у вчиненні вбивства з необережності і вони з ІНФОРМАЦІЯ_1 року по 14 грудня 2017 року перебували у постійному стресовому стані та зазнали сильних душевних та моральних страждань не тільки через смерть їх дитини, а й через постійні намагання встановити істину у справі, добиваючись від працівників правоохоронних органів проведення процесуальних дій, направлених на повне і всебічне з`ясування обставин справи, пройшовши через багаторазові судові розгляди їх заяв і скарг, про правомірність яких свідчить низка судових рішень, якими скасовувалися рішення слідчих про закриття з нереабілітуючих їх сина обставин справи, а тому вимоги позивачів про відшкодування моральної шкоди у заявленому ними розмірі є обґрунтованими.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Сумський апеляційний суд постановою від 04 червня 2019 року рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 06 лютого 2019 року змінив в частині мотивів задоволення позову.
Мотивував судове рішення апеляційний суд тим, що місцевий суд врахувавши тривалість та глибину душевних страждань позивачів дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог про відшкодування моральної шкоди в заявленому розмірі. При цьому, виходив з того, що обґрунтування позову позивачі помилково посилалися на статті 1167, 1176 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», якими спірні правовідносини не регулюються. Суд першої інстанції неправильно визначив матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, керуючись вказаними нормами матеріального права. Крім того, суд помилково послався на статтю 1168 ЦК України, яка регулює питання відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи, яку не зазначали позивачі у своїй заяві з посиланням на відповідні обставини.
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи
У липні 2019 року заступник прокурора Сумської області подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 06 лютого 2019 року та постанову Сумського апеляційного суду від 04 червня 2019 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга заступника прокурора Сумської області мотивована тим, що апеляційний суд дійшов правильного висновку, що за фактичних обставин справи та підстав позову положення статті 1176 ЦК України та Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» не підлягають застосуванню, оскільки право на відшкодування моральної шкоди на підставі вказаних норм має лише особа, стосовно якої вчинялися зазначені дії. Разом з цим, апеляційний суд безпідставно застосував до вказаних правовідносин загальні правила про відшкодування шкоди, завданої органами державної влади незалежно від їх вини та стягнув на користь відповідачів грошові кошти на відшкодування такої шкоди. Позивачами не доведено, а судами не встановлено факт заподіяння моральної шкоди органами прокуратури саме незаконним притягненням їх загиблого сина до кримінальної відповідальності та не доведено причинний зв`язок між спричиненою шкодою та вказаними діями. Сама по собі наявність судових рішень про скасування постанов слідчого про закриття кримінальної справи у зв`язку зі смертю обвинуваченого та не виконання вказівок апеляційного суду за результатами перегляду цих ухвал, на які посилається апеляційний суд в обґрунтування своїх висновків як на підставу завдання шкоди позивачам, свідчить про реалізацію останніми права оскарження процесуальної діяльності прокурора і не є безумовним доказом щодо доведеності усіх обов`язкових складових цивільно-правової відповідальності. Факт скасування постанов слідчого місцевим судом та залишення в силі цих ухвал апеляційним судом не свідчить про протиправність дій прокуратури та завдання моральної шкоди позивачам. Суди безпідставно та необґрунтовано стягнули по 350 000 грн кожному з позивачів, оскільки останніми не доведено та не надано доказів про завдання шкоди в зазначеному розмірі.
У серпні 2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 подаливідзив на касаційну скаргу, в якому просили залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, посилаючись на те, що вони є законними і обґрунтованими. Доводи наведені в касаційній скарзі не відповідають дійсним обставинам справи, не ґрунтуються на вимогах закону, не спростовують доведені обставини і не обґрунтовують порушення судами норм матеріального та процесуального права, які б давали підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 06 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
22 серпня 2019 року справа № 577/3791/18 надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи
Судами встановлено, що син позивачів ОСОБА_3 працював інспектором патрульної служби при УМВС України. ІНФОРМАЦІЯ_1 року близько 22 год. 30 хв. біля службового приміщення лінійного пункту міліції на території залізничної станції міста Шостка було виявлено тіла двох інспекторів патрульної служби - ОСОБА_3 та ОСОБА_5 .
Шосткинським міжрайонним прокурором 28 листопада 2010 року була порушена кримінальна справа № 10690087 за фактом вчинення злочину, передбаченого частиною першою статті 115 КК України. В постанові про порушення кримінальної справи зазначено, що смерть сержанта міліції ОСОБА_5 настала в результаті гострої крововтрати, наскрізного вогнепального поранення грудної клітини з пошкодженням серця та обох легенів. Смерть молодшого сержанта міліції ОСОБА_3 настала в результаті вчинення самогубства шляхом здійснення пострілу у голову в область правої скроні.
16 лютого 2011 року слідчим Конотопської транспортної прокуратури кримінальна справа № 10690087, порушена за фактом виявлення трупів ОСОБА_5 та ОСОБА_3 за ознаками злочину, передбаченого частиною першою статті 115 КК України перекваліфіковано за фактом вчинення ОСОБА_3 вбивства ОСОБА_5 через необережність за ознаками складу злочину, передбаченого частиною першою статті 119 КК України.
Постановою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 06 травня 2011 року, яка залишена без змін ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 14 червня 2011 року, скасовано постанову слідчого Конотопської транспортної прокуратури від 25 лютого 2011 року про закриття кримінальної справи № 10690087 щодо ОСОБА_3 у зв`язку з його смертю.
Постановою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 14 грудня 2011 року, яка залишена без змін ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 24 січня 2012 року, скасовано постанову слідчого Конотопської транспортної прокуратури від 31 жовтня 2011 року про закриття кримінальної справи № 10690087 щодо ОСОБА_3 у зв`язку з його смертю.
Постановою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 22 травня 2012 року, яка залишена без змін ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 14 червня 2012 року, скасовано постанову слідчого Конотопської транспортної прокуратури від 26 квітня 2012 року про закриття кримінальної справи № 10690087 щодо ОСОБА_3 у зв`язку з його смертю.
Постановою слідчого Конотопської транспортної прокуратури від 18 липня 2012 року ОСОБА_3 притягнуто як обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 119 КК України.
01 серпня 2012 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були допущені до участі у кримінальній справі № 10690087 як захисники обвинуваченого ОСОБА_3 .
Постановою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 12 грудня 2012 року, яка залишена без змін ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 14 лютого 2013 року, слідчому Конотопської транспортної прокуратури відмовлено у вирішенні питання про закриття кримінальної справи № 10690087 у зв`язку зі смертю обвинуваченого ОСОБА_7 .
Ухвалою слідчого судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 18 травня 2013 року скасовано постанову прокурора Конотопської прокуратури від 29 квітня 2013 року про закриття кримінального провадження № 42013200370000003 щодо ОСОБА_3 у зв`язку з його смертю.
Ухвалою слідчого судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 14 червня 2013 року скасовано постанову прокурора Конотопської прокуратури від 31 травня 2013 року про закриття кримінального провадження № 42013200370000003 щодо ОСОБА_3 у зв`язку з його смертю.
Ухвалою слідчого судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 16 липня 2013 року скасовано постанову прокурора Конотопської прокуратури від 26 червня 2013 року про закриття кримінального провадження № 42013200370000003 щодо ОСОБА_3 у зв`язку з його смертю.
Ухвалою слідчого судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 27 вересня 2013 року скасовано постанову прокурора Конотопської прокуратури від 11 вересня 2013 року про