Постанова
Іменем України
27 січня 2020 року
м. Київ
справа № 136/748/18
провадження № 61-1324св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю.,
Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Марусич Максимом Сергійовичем, на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 04 вересня 2018 року у складі судді Кривенка Д. Т. та постанову апеляційного суду Вінницької області від 06 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Махасішина І. В., Войтка Ю. Б., Копаничук С. Г.,
Короткий зміст позовних вимог:
У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 являється власником житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (далі - житловий будинок). 06 жовтня 2007 року між позивачем та ОСОБА_2 укладено шлюб, після якого відповідач була зареєстрована у спірному будинку, як член його сім`ї. Після розірвання шлюбу 26 січня 2015 року відповідач у житловому будинку не проживає, будинком не користується.
Оскільки відповідач відсутня у житловому будинку понад три роки, відповідно до статей 71, 72 Житлового Кодексу України, статті 405 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України) є такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а її реєстрація у спірному будинку створює перешкоди позивачу у володінні, користуванні та розпорядженні своїм майном.
З цих підстав ОСОБА_1 просив визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим будинком.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 04 вересня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що оскаржуваний житловий будинок придбаний сторонами у період шлюбу і є спільною сумісною власністю сторін, а доказів того що даний будинок є особистою власністю позивача надано не було. Тому вимоги позивача є недоведеними та необґрунтованими.
Постановою апеляційного суду Вінницької області від 06 листопада 2018 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Марусича М. С. залишено без задоволення. Рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 04 вересня 2018 року залишено без змін.
Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , а також зазначив, що розписка від 13 лютого 2015 року, на яку посилається представник позивача в апеляційній скарзі, яка складена ОСОБА_2 про те, що вона не претендує на будинок і зобов`язується знятися з реєстрації, не є належним доказом, оскільки не містить інформації щодо предмета доказування у вказаній справі.
Короткий зміст вимог та доводів касаційних скарг:
09 січня 2019 року представник ОСОБА_1 - адвокат Марусич М. С. через засоби поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 04 вересня 2018 року та постанову апеляційного суду Вінницької області від 06 листопада 2018 року та ухвалити нове рішення, яким задовільнити позовні вимоги в повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована аналогічними доводами з позовною заявою, а також зазначено, що вирішуючи вимоги щодо наявності підстав для визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням суди не вірно застосували норми матеріального права, а саме статті 319, 321 ЦК України, та не врахували норми статті 405 ЦК України, тому дійшли помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Також судом апеляційної інстанції не враховано, що усі питання щодо поділу майна було вирішено добровільно між сторонами, що підтверджується розпискою, наданою позивачем під час розгляду справи в апеляційній інстанції, яка засвідчена підписом сільського голови та скріплена печаткою, відповідно до якої відповідач власноручно написала, що на будинок не претендує, і зобов`язувалась виписатись з нього. Отже право власності на будинок у ОСОБА_2 було припинено, шляхом відмови власника від права власності відповідно до статті 346 ЦК України.
Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що позовна давність щодо поділу спільного майна подружжя після розірвання шлюбу закінчилась.
Доводи інших учасників справи:
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух касаційної скарги:
Ухвалою Верховного Суду від 18 лютого 2019 року задоволено клопотання ОСОБА_1 , подане адвокатом Марусич М. С., про поновлення строку на касаційне оскарження.
Поновлено строк на касаційне оскарження рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 04 вересня 2018 року та постанову апеляційного суду Вінницької області від 06 листопада 2018 року.
Відкрито провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , подану адвокатом Марусич М. С.
Витребувано матеріали цивільної справи з Липовецького районного суду Вінницької області.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Короткий зміст фактичних обставин справи:
У справі, яка переглядається, судами встановлено, що 06 жовтня 2007 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 зареєстровано шлюб.
Згідно з договором купівлі-продажу від 22 травня 2008 року ОСОБА_1 придбав спірний житловий будинок з господарськими буді