Постанова
Іменем України
27 січня 2020 року
м. Київ
справа № 715/2692/18
провадження № 61-14863св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Курило В. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , Карапчівська сільська рада Глибоцького району Чернівецької області,
третя особа - Йорданештська сільська рада Глибоцького району Чернівецької області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Карапчівської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області, третя особа - Йорданештська сільська рада Глибоцького району Чернівецької області про визнання недійсним та скасування рішення органу місцевого самоврядування,
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 17 травня 2019 року у складі судді Маковійчук Ю. В. та постанову Чернівецького апеляційного суду від 11 липня 2019 року у складі колегії суддів: Половінкіної Н. Ю., Височанської Н. К., Литвинюк І. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом та просив визнати недійсним та скасувати рішення виконавчого комітету Карапчівської сільської ради народних депутатів Глибоцького району Чернівецької області від 14 березня 1994 року № 2/1 «Про приватизацію присадибних ділянок громадян сіл Карапчів і Підлісна» в частині надання ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , дозволу на приватизацію присадибної ділянки розміром 0,46 га.
Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 посилався на те, що рішенням Х сесії V скликання Йорданештської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області (далі - Йорданештська сільська рада) від 22 вересня 2016 року № 85-10/2016 йому надано дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 0,20 га в межах населеного пункту села Йорданешти Глибоцького району Чернівецької області (далі село - Йорданешти). Крім того, рішенням 29 сесії 5 скликання Йорданештської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області від 27 квітня 2018 року № 40-29/2018 затверджено проект землеустрою щодо відведення йому земельної ділянки площею 0,2 га та безоплатно передано у власність для ведення особистого селянського господарства. Вказана земельна ділянка знаходиться біля належного йому будинку по АДРЕСА_1 . Разом з цим, його дядько ОСОБА_2 , звернувся до суду з позовом про визнання вищевказаного рішення протиправним та просив суд визнати за ним право на завершення приватизації в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , посилаючись на рішення виконавчого комітету Карапчівської сільської ради народних депутатів від 14 березня 1994 року № 2/1, яким надано останньому дозвіл на приватизацію земельної ділянки площею 0,46 га. На його думку, вказане рішення виконавчого комітету, яким надано його діду ОСОБА_3 дозвіл на приватизацію земельної ділянки площею 0,46 га є незаконним та таким, що порушує його права на володіння та розпорядження земельною ділянкою, площею 0,20 га. Зокрема, вказує на те, що при прийнятті даного рішення орган місцевого самоврядування не врахував, що домоволодіння по АДРЕСА_2 відносився до колгоспного двору, членами якого окрім ОСОБА_3 були ОСОБА_4 та його батько ОСОБА_5 , спадкоємцем якого є він. При цьому посилається на те, що питання про приватизацію земельної ділянки, яка закріплена за колгоспним двором, повинна вирішуватися за згодою всіх співвласників будинку (членів колгоспного двору), приватизація ділянки повинна була здійснюватися всіма співвласниками домоволодіння, а не одноосібно ОСОБА_3 . Надаючи дозвіл на приватизацію присадибної ділянки площею 0,46 га сільська рада вийшла за межі встановлених законом норм, що свідчить про неправомірність такого рішення. Земельна ділянка площею 0,46 га вже розділена і приватизована ним в розмірі 0,20 га під селянське господарство та відповідачем ОСОБА_3 в розмірі 0,25 га під будівництво та обслуговування житлового будинку.
ОСОБА_2 у відзиві на позовну заяву позовні вимоги не визнав посилаючись на те, що домогосподарство по АДРЕСА_2 не було колгоспним двором, оскільки голова господарства ОСОБА_3 не був членом колгоспу, так як з 01 листопада1963 року по 10 лютого 1983 року працював каменярем в КП «Глибоцький райагробуд» (міжколгоспбуд). До 1997 року за вказаним домоволодінням в селі Йорданешти обліковувалася земельна ділянка площею 0,50 га, а тому сільською радою правомірно прийнято оскаржуване рішення, зокрема, щодо передачі у власність 0,46 га. Зазначив, що він є власником житлового будинку по АДРЕСА_2 на підставі договору дарування від 23 жовтня 2007 року, а тому до нього перейшло право користування земельною ділянкою, яка була у користуванні у попереднього власника домоволодіння. Він є єдиним спадкоємцем за заповітом після смерті свого батька ОСОБА_3 , а тому отримав право на завершення розпочатої ним приватизації земельної ділянки.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Глибоцький районний суд Чернівецької області рішенням від 17 травня 2019 року відмовив у задоволенні позову.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 не доведено порушення його прав оскаржуваним рішенням органу місцевого самоврядування. При цьому суд виходив з того, що господарство по АДРЕСА_2 станом на січень 1991 року не належало до суспільної групи господарств - колгоспний двір, спадкодавець ОСОБА_5 не набув право власності на частку в майні господарства, тому право спадкоємця ОСОБА_1 на частку в майні господарства рішенням виконавчого комітету Карапчівської сільської ради народних депутатів Глибоцького району Чернівецької області від 14 березня 1994 року № 2/1 не порушується, а недотримання норм при визначенні розміру земельної ділянки, яка може бути приватизована, не має правового значення.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Чернівецький апеляційний суд постановою від 11 липня 2019 року рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 17 травня 2019 року залишив без змін.
Мотивував рішення апеляційний суд тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому зазначив, що рішенням виконавчого комітету Карапчівської сільської ради народних депутатів Глибоцького району Чернівецької області від 14 березня 1994 року № 2/1 «Про приватизацію присадибних ділянок громадян сіл Карапчів і Підлісна» не порушено право ОСОБА_1 на володіння та розпорядження земельною ділянкою, оскільки позивачем набуто право власності на земельну ділянку на підставі рішення 29 сесії 5 скликання Йорданештської сільської ради від 27 квітня 2018 року № 40-29/2018, тобто після прийняття оспорюваного рішення сільської ради.
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи
У серпні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просив скасувати рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 17 травня 2019 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 11 липня 2019 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що оспорюваним рішенням не порушуються його права, оскільки земельна ділянка площею 0,2000 га яка ним приватизована на підставі рішення 29 сесії 5 скликання Йорданештської сільської ради від 27 квітня 2018 року № 40-29/2018 є складовою земельної ділянки площею 0,46 га яка передана у власність ОСОБА_3 . При цьому, ОСОБА_2 в іншому судовому провадженні оспорюється його право на належу йому земельну ділянку площею 0,2000 га. Судами невраховано того, що він має право на звернення з цим позовом, оскільки звернувся до суду за захистом свого оспорюваного права на земельну ділянку. Незаконність рішення виконавчого комітету Карапчівської сільської ради народних депутатів Глибоцького району Чернівецької області від 14 березня 1994 року № 2/1 полягає в тому, що надаючи дозвіл на приватизацію присадибної земельної ділянки ОСОБА_3 площею 0,46 га, було порушено законодавство в частині перевищення норми приватизації землі за вказаним цільовим призначенням. Суди не надали належної оцінки цим доводам та дійшли передчасного висновку про відмову в позові.
У вересні 2019 року представник ОСОБА_2 - адвокат Герегова Наталія Іванівна подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, посилаючись на те, що вони є законними і обґрунтованими. Доводи наведені в касаційній скарзі не відповідають дійсним обставинам справи, не ґрунтуються на вимогах закону, не спростовують доведені обставини і не обґрунтовують порушення судами норм матеріального та процесуального права, які б давали підстави для скасування оскаржуваних судових рішень. При цьому, зазначила, що оскаржуване рішення сільської ради прийняте відповідно до вимог чинного на той час законодавства, оскільки громадяни, які мали в користуванні земельні ділянки, надані їм до введення в дію Земельного кодексу України 1990 року, зберігали свої права на користування до оформлення ними у встановленому порядку права власності на землю або землекористування. У позовній заяві позивач посилався на перевищення норм безоплатної приватизації, які встановлені для колгоспного двору, а в апеляційній та касаційній скаргах, погодившись з тим, що господарство не відносилося до колгоспного двору вказував на перевищення норм безоплатної приватизації, які встановлені для господарств робітників і службовців, тобто вказував на правові норми та підстави позову, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Станом на 1990 рік за домоволодінням по АДРЕСА_2 обліковувалася земельна ділянка площею 0,50 га, а чинним на той час законодавством не передбачалося можливість розмежування цільового призначення земельної ділянки, а в погосподарській книзі не було чи це земельна ділянка для ведення особистого підсобного господарства чи для будівництва.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 12 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
19 серпня 2019 року справа № 715/2692/18 надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням виконавчого комітету Карапчівської сільської ради народних депутатів Глибоцького району Чернівецької області від 14 березня 1994 року № 2/1 «Про приватизацію присадибних ділянок громадян сіл Карапчів і Підлісна» вирішено приватизувати ОСОБА_3 присадибну ділянку площею 0,46 га.
ОСОБА_3 належав житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розміщеними по АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Йорданештської сільської ради 5 жовтня 2007 року на підставі рішення виконавчого комітету Йорданештської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області від 26 квітня 2007 року № 26.
23 жовтня 2007 року ОСОБА_3 передав у дар ОСОБА_2 зазначений вище будинок, що підтверджується договором дарування житлового будинку, посвідченого приватним нотаріусом Глибоцького районного нотаріального округу Чернівецької області Кінащук Н. М.
За життя ОСОБА_3 склав заповіт, посвідчений секретарем виконавчого комітету Йорданештської сільської ради Савюк М. М. 23 червня 2006 року, яким заповів все належне йому майно ОСОБА_2
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.
ОСОБА_2 прийняв спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_3 та 03 липня 2018 року отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане приватним нотаріусом Глибоцького районного нотаріального округу Чернівецької області Бреславською-Григорчак С. О., на право на земельну частку (пай) площею 1,43 умовних кадастрових гектарів без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) із земель, які перебувають у колективній власності агрофірми «Сірет» в селі Карапчів Глибоцького району Чернівецької області.
ОСОБА_3 як голова господарства по АДРЕСА_2 не був членом колгоспу, а з 01 листопада 1963 по 10 лютого 1983 роки, працював каменярем в КП «Глибоцький райагробуд», що підтверджується записами його трудової книжки та інформацією, наданою трудовим архівом Глибоцького району.
В господарстві по АДРЕСА_2 згідно з особовим рахунком № НОМЕР_1 станом на 1991-1996 роки проживали ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , за господарством рахувалося 0,50 га, в тому числі 0,01 га під будівлями, чагарниками, тощо.
Крім того, з особового рахунку № НОМЕР_1 встановлено, що станом на 1991-1995 роки у вказаному господар