Постанова
Іменем України
23 січня 2020 року
м. Київ
справа № 615/587/18
провадження № 61-12561св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - Приватне сільськогосподарське підприємство «Нове життя»,
відповідачі: ОСОБА_1 , Фермерське господарство «Велес-В»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства «Нове життя» на рішення Валківського районного суду Харківської області від 01 листопада 2018 року у складі судді Логвінова А. О. та постанову Харківського апеляційного суду від 10 травня 2019 року у складі колегії суддів: Тичкової О. Ю., Котелевець А. В., Піддубного Р. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У квітні 2018 року Приватне сільськогосподарське підприємство «Нове життя» (далі - ПСП «Нове життя») звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 , Фермерського господарства «Велес-В» (далі - ФГ «Велес-В») про визнання недійсним договору користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб, скасування його державної реєстрації, визнання поновленим договору оренди землі та визнання укладеною додаткової угоди.
Позовна заява мотивована тим, що 01 січня 2006 року між ОСОБА_1 та ПСП «Нове життя» укладено договір оренди земельної ділянки площею 5,74 га, кадастровий номер 6321280300:02:000:0045, який зареєстрований 31 січня 2008 року за № 04086880014. Договір укладено на п`ять років. З урахуванням статті 18 Закону України «Про оренду землі», в редакції чинній на момент укладення договору, відповідно до якої договір набуває чинності з дати його реєстрації. Додатковою угодою до договору від 21 травня 2012 року строк дії вказаного договору продовжено ще на п`ять років, тобто до 21 грудня 2017 року. 01 жовтня 2017 року ПСП «Нове життя» направило лист-повідомлення на адресу ОСОБА_1 про поновлення договору оренди з проектом додаткової угоди. 06 листопада 2017 року ОСОБА_1 надіслано відповідь про відмову у поновленні договору від 01 січня 2006 року, яку було обґрунтовано бажанням самостійно використовувати земельну ділянку. Протягом місяця після закінчення строку дії договору ні одна із сторін не повідомила про розірвання договору, а орендар продовжив використовувати спірну земельну ділянку. 29 березня 2018 року між відповідачами було укладено договір користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) зазначеної земельної ділянки, який 05 квітня 2018 року зареєстровано в Державному реєстрі речових прав.
Позивач стверджував, що укладання договору емфітевзису між відповідачами є грубим порушенням його переважного права як орендаря на поновлення договору оренди, оскільки він скористався правом на поновлення договору на новий строк, виконав всі необхідні для цього дії, а ОСОБА_1 не було дотримано вимоги, передбачені статтею 33 Закону України «Про оренду землі», натомість було укладено договір емфітевзису з іншою юридичною особою.
З урахуванням викладеного, ПСП «Нове життя» просило визнати недійсним договір користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) на земельну ділянку площею 5,74 га, кадастровий номер 6321280300:02:000:0045, укладений між ФГ «Велес-В» та ОСОБА_1 , зареєстрований 05 квітня 2018 року за № 25670246 та скасувати його державну реєстрацію; визнати поновленим договір оренди землі на земельну ділянку 5,74 га, кадастровий номер 6321280300:02:000:0045, від 01 січня 2006 року, зареєстрований 31 січня 2008 року за № 04086880014, та визнати укладеною додаткову угоду в наведеній позивачем редакції від 01 жовтня 2017 року, судові витрати (судовий збір та витрати, пов`язані з розглядом справи) покласти на відповідачів.
Рішенням Валківського районного суду Харківської області від 01 листопада 2018 року у задоволенні позову ПСП «Нове життя» відмовлено.
Рішення мотивоване тим, що оспорюваний договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 29 березня 2018 року, укладений між ОСОБА_1 та ФГ «Велес-В» вже після припинення дії договору оренди землі від 01 січня 2006 року та про відсутність у ПСП «Нове життя» переважного права на поновлення договору оренди землі на новий строк, оскільки останнім не дотримано процедури такого поновлення, встановленої статтею 33 Закону України "Про оренду землі", а продовження користування орендованою земельною ділянкою ПСП «Нове життя»не є підставою для визнання укладеного з ФГ "Велес-В" договору користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) недійсним та скасування його державної реєстрації, оскільки договором емфітевзису не порушено переважне право ПСП "Нове життя" на поновлення договору оренди землі від 01 січня 2016 року на новий строк.
Додатковим рішенням Валківського районного суду Харківської області від 19 листопада 2018 року заяву ФГ «Велес-В» про розподіл судових витрат пов`язаних з розглядом справи залишено без задоволення.
Ухвалюючи додаткове рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив із того, що ФГ «Велес-В» не доведено, що сума сплачена адвокатському об`єднанню «Корт Райдер» є оплатою послуг з професійної правничої допомоги саме по даній справі.
Постановою Харківського апеляційного суду від 10 травня 2019 року апеляційну скаргу ПСП «Нове життя» задоволено частково. Рішення Валківського районного суду Харківської області від 01 листопада 2018 року змінено в частині мотивів відмови в задоволенні позову.
Стягнуто з ПСП «Нове життя» на користь ФГ «Велес-В», в рахунок відшкодування правничої допомоги судові витрати у розмірі 3 000,00 грн.
Частково задовольняючи апеляційну скаргу ПСП «Нове життя» суд апеляційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що додатковою угодою від 21 травня 2012 року строк дії договору змінено не було. Разом з тим, враховуючи положення закону і договору та доведення в суді першої інстанції факту продовження використання спірної земельної ділянки ПСП «Нове життя» на умовах оренди з 31 січня 2013 року, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про те, що з 2013 року договірні відносини між сторонами відсутні і тому встановлені частиною першою - п`ятою статті 33 Закону України «Про оренду землі» підстави для поновлення договору оренди землі також відсутні.
Також апеляційний суд зазначив, що наявність заперечень зі сторони орендодавця щодо поновлення договору з попереднім орендарем дають підстави для висновку, що переважне право орендаря порушено не було.
Крім того, апеляційний суд врахував, що запропоновані позивачем зміни істотних умов договору, а саме розмір орендної плати та строк дії цього договору потребують згоди сторін. Проте між сторонами такої згоди досягнуто не було.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У липні 2019 року ПСП «Нове життя» звернулось засобами поштового зв`язку до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Валківського районного суду Харківської області від 01 листопада 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду від 10 травня 2019 року, в якій, посилаючись на порушеннями судами норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення у справі, яким повністю задовольнити їх позов, а також стягнути усі судові витрати з відповідачів на його користь.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанції помилково зроблений висновок про втрату позивачем переважного права на укладення договору оренди земельної ділянки та не враховано при винесенні рішення по справі, що законодавством України прямо передбачено обмеження права вибору нового наймача наймодавцем при передачі майна у найм.
Касаційна скарга містить посилання на те, що позивачем дотримано вимоги статті 33 Закону України «Про оренду землі», яка, зокрема, передбачає узгодження з орендарем (за необхідності) істотних умов договору. Проте орендодавець не розглянув пропозицію орендаря. Лист про відмову у продовженні орендних відносин орендодавець обґрунтував бажанням самостійно використовувати земельну ділянку, однак уклав новий договір емфітевзису та не повідомив про прийняте рішення орендаря.
У серпні 2019 року ОСОБА_1 та ФГ «Велес-В» надіслали відзив на касаційну скаргу у якому просили касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення залишити без змін, посилаючись на необґрунтованість її доводів та стягнути з ПСП «Нове життя» судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн на користь ФГ «Велес-В».
У вересні 2019 року до Верховного Суду надійшло клопотання ПСП «Нове життя», в якому просило значно зменшити витрати на оплату правничої допомоги адвоката Прокопченка С. В., які підлягають розподілу між сторонами, оскільки останнім не доведено реальність розміру понесених судових витрат для складення відзиву на касаційну скаргу, оскільки у матеріалах справи є аналогічні за змістом документи.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 18 липня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПСП «Нове життя» на рішення Валківського районного суду Харківської області від 01 листопада 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду від 10 травня 2019 року у зазначеній цивільній справі, витребувано матеріали цивільної справи № 615/587/18 із Валківського районного суду Харківської області та встановлено особам, які беруть участь у справі, строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судами встановлено, що ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку від 27 серпня 2002 року серії ІІ-ХР № 084554 належить земельна ділянка кадастровий номер 6321280300:02:000:0045, площею 5,74 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Олександрівської сільської ради Валківського району Харківської області.
01 січня 2006 року між ОСОБА_1 (орендодавець) та ПСП «Нове життя» (орендар) укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець надав, а орендар приймав в строкове платне користування належну ОСОБА_1 земельну ділянку для ведення сільськогосподарського товарного виробництва.
Згідно з пунктом 8 договору оренди договір укладено на п`ять років. Після закінчення строку договору оренди землі, орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
Пунктом 31 договору оренди, зокрема, передбачено, що дія договору землі припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.
Пунктом 38 договору оренди передбачено, що договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.
Укладений між ПСП «Нове життя» та ОСОБА_1 договір оренди зареєстровано у Валківському районному відділі реєстрації Харківської регіональної філії "Центрального державного земельного кадастру", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 31 січня 2008 року № 04086880014.
21 травня 2012 року між ОСОБА_1 та ПСП «Нове життя» укладено додаткову угоду до договору оренди. Згідно угоди пункт восьмий договору оренди викладено в наступній редакції: «Договір укладено сторонами на п`ять років з урахуванням періоду ротації основної сівозміни, договір діє з моменту його державної реєстрації. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У разі поновлення договору на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін». Також сторони погодили, що додаткова угода є невід`ємною частиною договору оренди, набирає чинності після її державної реєстрації та діє у строк, визначений договором.
Додаткова угода зареєстрована в Управлінні Держкомзему у Валківському районі Харківської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 04 грудня 2012 року № 632120004002833. Вказане також підтверджується листом Міжрайонного управління у Валківському та Коломацькому районах Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 23 червня 2018 року № 31?20?0.23, 141-628/121-18.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду та вирішення справи.
Обґрунтовуючи позов, ПСП «Нове життя» посилалось на невизнання орендодавцем його переважного права, передбаченого умовами укладеного між ними договору оренди та статтею 33 Закону України«Про оренду землі», унаслідок чого між відповідачами був укладений договір емфітевзису.
Частиною четвертою статті 124 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.
Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`я