Постанова
Іменем України
27 січня 2020 року
м. Київ
справа № 469/908/15-ц
провадження № 61-34891св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Алгей-Агро»,
третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Адмірал-Агро»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , на рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 04 квітня 2017 року у складі судді Старчеус О. П. та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 18 травня 2017 року у складі колегії суддів: Прокопчук Л. М., Козаченка В. І., Царюк Л. М.,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алгей-Агро» (далі - ТОВ «Алгей-Агро») про розірвання договору оренди землі.
Позовна заява мотивована тим, що він є власником земельної ділянки площею 8,86 га з кадастровим номером 4820985000:06:000:0064, яка знаходиться на території Ташинської сільської ради Березанського району Миколаївської області.
26 березня 2008 року він та ТОВ «Алгей-Агро» у простій письмовій формі уклали строковий договір оренди землі, за умовами якого він передав товариству в оренду на 10 років земельну ділянку площею 8,86 га з кадастровим номером 4820985000:06:000:0064, яка знаходиться на території Ташинської сільської ради Березанського району Миколаївської області.
За умовами вказаного договору ТОВ «Алгей-Агро» зобов`язалось щорічно сплачувати йому орендну плату у погодженому сторонами розмірі у строк з 15 серпня до 31 грудня після збору урожаю.
23 червня 2008 року договір оренди від 26 березня 2008 року зареєстровано у Березанському реєстраційному окрузі Миколаївської регіональної філії центру Державного земельного кадастру, про що вчинено відповідний запис № 040800700175.
Починаючи з другої половини 2013 року відповідач систематично порушував умови договору оренди, оскільки припинив обробляти земельну ділянку та сплачувати орендну плату. За 2013 рік він сплатив позивачу половину річної орендної плати.
Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_1 просив розірвати договір оренди землі від 26 березня 2008 року у зв`язку з систематичною несплатою орендної плати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 04 квітня 2017 року у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено факт систематичної невиплати орендної плати відповідачем, а тому вважав правові підстави для розірвання договору оренди відсутніми.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 18 травня 2017 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 відхилено.
Рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 04 квітня 2017 року залишено без змін.
Ухвалу суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що при розгляді справи суд першої інстанції належним чином з`ясував та перевірив обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам та обґрунтував висновки, викладені в рішенні, дотримався норм процесуального права, а тому підстави для скасування рішення суду відсутні.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У касаційній скарзі, поданій у червні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій порушено вимоги статей 57-59, 60, 212 ЦПК України 2004 року, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи. Суди помилково вважали, що позивач отримав орендну плату у більшому розмірі, ніж той, який визначений договором. Прийняті судами попередніх інстанцій довідка та відомість складені відповідачем самостійно та не є первинними бухгалтерськими документами, які б підтверджували достовірність розрахунків відповідача з позивачем. Інших доказів добросовісного виконання умов договору відповідач суду не надав.
За таких обставин суди неправильно застосували статтю 651 ЦК України та статтю 32 Закону України «Про оренду землі», якими передбачено можливість розірвання договору за вказаних обставин.
Надходження касаційної скарги до Верховного Суду
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 жовтня 2017 року відкрито провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , на рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 04 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 18 травня 2017 року та витребувано матеріали цивільної справи № 469/908/15-ц із Березанського районного суду Миколаївської області.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу відповідачем та третьою особою до суду не подано.
Позиція Верховного Суду
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Фактичні обставини, встановлені судами
Згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії МК № 019680 ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 8,86 га, кадастровий номер 4820985000:06:000:0064 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Ташинської сільської ради Березанського району Миколаївської області.
26 березня 2008 року ОСОБА_1 та ТОВ «Алгей-Агро» у простій письмовій формі уклали строковий договір оренди земел