Постанова
Іменем України
23 січня 2020 року
м. Київ
справа № 1326/8772/2012
провадження № 61-6441св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач/третя особа - ОСОБА_1 ,
відповідач 1 - ОСОБА_2 ,
відповідач 2 - ОСОБА_3 ,
відповідач 3 - товариство з обмеженою відповідальністю «Ресторан Беркут»,
третя особа 1 - ОСОБА_4 ,
третя особа 2/позивач - ОСОБА_5 ,
третя особа 3 - товариство з обмеженою відповідальністю «Біля Універмагу»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та товариства з обмеженою відповідальністю «Біля Універмагу» на рішення Франківського районного суду м. Львова в складі судді Гулієва М. І. від 02 березня 2017 року та постанову Львівського апеляційного суду в складі колегії суддів: Цяцяка Р. П., Крайник Н. П., Шеремети Н. О. від 08 лютого 2019 року,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2012 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та товариства з обмеженою відповідальністю «Ресторан Беркут» (далі - ТОВ «Ресторан Беркут»), треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та товариство з обмеженою відповідальністю «Біля Універмагу» (далі - ТОВ «Біля Універмагу»), про визнання недійсним договору купівлі-продажу.
У квітні 2016 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ТОВ «Ресторан Баркут», треті особи: ОСОБА_1 і ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу недійсним.
Позовні вимоги мотивовані тим, що договір купівлі-продажу площадки (споруди), площею 1379 кв.м. на АДРЕСА_1 , який було укладено 26 лютого 2003 року між ТОВ «Ресторан Беркут» та ОСОБА_3 , є незаконним, оскільки на дату його укладення площадка (споруда) не була передана у володіння ТОВ «Ресторан Беркут», що підтверджується рішенням Господарського суду Львівської області, площадка (споруда) була зайнята іншими юридичними особами, майно перебувало у заставі, угода укладена без згоди заставодержателя та дружини ОСОБА_3
Договір підписано неуповноваженою на те особою - співзасновником ОСОБА_2 , а згідно з положеннями Статуту товариства представництво товариства перед третіми особами є компетенцією директора.
Відповідно до висновку експерта у договорі купівлі-продажу площадки (споруди) від 26 лютого 2003 року підпис та рукописні записи від імені нотаріуса вчинено пізніше грудня 2004 року. У витягу з протоколу зборів засновників ТОВ «Ресторан Беркут» від 26 лютого 2003 року № 4 відтиск печатки ТОВ «Ресторан Беркут» нанесений не у період, яким датовані документи, а в інший час (жовтень 2003 року - січень-лютий 2004 року).
Щодо пропуску позовної давності ОСОБА_1 та ОСОБА_5 вказували, що позовна давність ними не пропущена, оскільки право звернення до суду за захистом своїх порушених прав у них виникло з часу прийняття судом рішення про визнання недійсною угоди про розірвання договору купівлі-продажу (споруди) від 26 лютого 2003 року, яке набрало законної сили 03 жовтня 2014 року.
Справа судами розглядалась неодноразово.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 02 березня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_5 задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу площадки (споруди) нежитловою площею 1379,3 кв.м. на АДРЕСА_1 , укладений 26 лютого 2003 року між ТОВ «Ресторан Беркут» та ОСОБА_3 .
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що згідно із матеріалами справи, а також відповідними судовими рішеннями, які мають преюдиційне значення, встановлено, що відчужене за спірним договором майно не перебувало у фактичному володінні продавця; датована 26 лютого 2003 року угода фактично була укладена у 2004 році та підписана від імені ТОВ «Ресторан Беркут» не уповноваженою на те особою, оскільки на час укладення цього договору частка ОСОБА_2 була фактично відступлена ОСОБА_5 , який своєї згоди на укладення договору не надавав. З огляду на зазначене місцевий суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання вказаного договору недійсним. Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачем та третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору позовна давність пропущена з поважних причин, оскільки про порушення своїх прав їм стало відомо з часу набрання законної сили рішенням Франківского районного суду м. Львова від 17 грудня 2013 року, яким визнано недійсною угоду про розірвання спірного договору купівлі-продажу.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 08 лютого 2019 року апеляційну скарну ОСОБА_4 , ТОВ «Біля Універмагу» та ОСОБА_3 залишено без задоволення, а рішення Франківського районного суду м. Львова від 02 березня 2017 року - без змін.
Апеляційний суд, погоджуючись з висновками місцевого суду про задоволення позову, зазначив про те, що суд першої інстанції надав належну оцінку всім обставинам і доказам по справі в їх сукупності та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому дійшов висновку про те, що підстави для його скасування відсутні, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Узагальнені доводи касаційних скарг
До Верховного Суду надійшли касаційні скарги ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ТОВ «Біля Універмагу» на рішення Франківського районного суду м. Львова від 02 березня 2017 року та постанову Львівського апеляційного суду від 08 лютого 2019 року, у яких посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, заявники просять скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в позові.
Касаційні скарги мотивовані тим, що факт належності права власності на нерухоме майно, придбаного згідно договору купівлі-продажу площадки (споруди) від 22 лютого 2003 року, неодноразово досліджувався в рамках судових процесів за участю ТОВ «Ресторан Беркут», в ході розгляду яких було встановлено, що вищевказаний договір було укладено - з передачею майна покупцю ОСОБА_3 . Вважають неправомірним обґрунтування судами попередніх інстанцій оскаржуваних судових рішень тим, що предмет договору купівлі-продажу від 26 лютого 2003 року, який оспорюється позивачами, а саме: площадка (споруда) площею 1 379,3 кв.м., був предметом договорів застави від 05 березня 2002 року та від 12 серпня 2003 року. Звертають увагу на те, що на підставі рішення зборів учасників ТОВ «Ресторан Беркут» від 22 жовтня 2003 року відділом реєстрації та ліцензування управління промисловості та підприємства Львівської міської ради 10 листопада 2003 року зареєстровано зміни та доповнення до Статуту ТОВ «Ресторан Беркут», відповідно до яких учасниками згаданого ТОВ є ОСОБА_5 (з часткою в статутному фонді 97,3091%) та ОСОБА_1 (з часткою в статутному фонді 2 6909%), а відтак висновки судів попередніх інстанцій про те, що укладенням 26 лютого 2003 року договору купівлі-продажу було порушено права ОСОБА_5 , як засновника ТОВ «Ресторан Беркут», є необґрунтованими та помилковими. Доводи позивачів про поновлення позовної давності вважають надуманими. Указують, що судами порушені правила юрисдикції, оскільки зазначений спір підвідомчий господарському суду.
Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу
На адресу Верховного Суду від ТОВ «Ресторан Беркут» надійшов відзив на касаційні скарги ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ТОВ «Біля Універмагу», у якому заявник просить зазначені касаційні скарги залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Зазначає, що судами попередніх інстанцій встановлена обставина - укладення оскаржуваного договору після грудня 2004 року, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а саме висновками судово-технічних експертиз № 10254 та № 10253 проведеної в кримінальній справі № 144-6229, а також іншими матеріалами справи.
Узагальнені доводи пояснень на касаційну скаргу
На адресу Верховного Суду надійшли від ОСОБА_5 письмові пояснення з приводу доводів касаційної скарги ОСОБА_3 , у яких заявник зазначає, що порушення правил юрисдикції не призвело до неправильного застосування норм матеріального права та неправильного вирішення спору по суті спору.
На адресу Верховного Суду надійшли додаткові пояснення від ОСОБА_3 , у яких заявник вказує на те, що виниклий спір слід розглядати в порядку господарського судочинства.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 02 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , витребувано цивільну справу № 1326/8772/2012 з Франківського районного суду м. Львова. Зупинено дію рішення Франківського районного суду м. Львова та постанови Львівського апеляційного суду від 08 лютого 2019 року до закінчення касаційного провадження.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11 вересня 2019 року вказану справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25 вересня 2019 року зазначену справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2019 року вказану справу повернуто до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду на підставі частини шостої статті 404 ЦПК України (чинної на час постановлення цієї ухвали).
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що згідно з договором купівлі-продажу нежитлових приміщень площею 2 823 кв.м. та площадки площею 1379,3 кв.м. на АДРЕСА_1 від 11 грудня 2001 року регіональне відділення Фонду державного майна України у Львівській області зобов`язалось передати у власність покупцю ТОВ «Ресторан Беркут» нежитлові приміщення площею 2823 кв.м., у тому числі зал ресторану площею 858,9 кв.м., приміщення їдальні площею 230,1 кв.м, складські приміщення площею 1734 кв.м. та площадку загальною площею 1379,3 кв.м, що знаходяться на АДРЕСА_1 , а покупець зобов`язався прийняти зазначені приміщення та сплатити 761 900,00 грн протягом 30 календарних днів з дня підписання договору. Згідно з пунктом 1.2 договору право власності на нежитлові приміщення і площадку переходить до покупця з моменту нотаріального посвідчення договору.
Зазначений договір посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Стоцко Т. Л. 11 грудня 2001 року та зареєстрований у реєстрі за № 5593.
Згідно з розпорядженням Франківської районної державної адміністрації від 27 березня 2002 року № 364 на виконання рішення господарського суду Львівської області від 07 березня 2002 року, ураховуючи передачу нежитлових приміщень та площадки, що складають комплекс ресторану «Ресторан Беркут», реєстраційне посвідчення ЛМБТІ від 25 грудня 2001 року, нежитловим приміщенням ТОВ «Ресторан Беркут» на АДРЕСА_1 присвоєно поштовий номерний знак АДРЕСА_1.
Рішенням господарського суду Львівської області від 16 травня 2002 року (справа № 1/236-13/182) зобов`язано регіональне відділення Фонду державного майна України у Львівській області виконати умови договору щодо належної передачі ТОВ «Ресторан Беркут» викупленого майна, що знаходиться у АДРЕСА_1 . Зобов`язано ВАТ «Універмаг Львів» усунути перешкоди у користуванні майном, а саме: демонтувати торгівельні кіоски, встановлені на тротуарі, вході до ресторану, на під`їзній дорозі до складських приміщень ресторану; звільнити споруду, яка використовується під міні-ринок, дах споруди, що використовується під автостоянку; звільнити дах кафе ресторану від уже встановлених торгівельних кіосків.
Рішенням господарського суду Львівської області від 06 серпня 2004 року задоволено позовні вимоги ТОВ «Ресторан Беркут» та внесено зміни до пункту 2.1 укладеного між ТОВ «Ресторан Беркут» та регіональним відділенням Фонду державного майн України у Львівській області договору купівлі-продажу від 11 грудня 2001 року, а саме: «Покупець зобов`язується оплатити продавцю наявну станом на 05 квітня 2004 року заборгованість в сумі 118 521 грн за придбаний за договором купівлі-продажу від 11 грудня 2001 року об`єкт протягом 5 банківських днів з дня повного отримання вказаного об`єкта купівлі-продажу в натурі. Факт отримання об`єкта підтверджується відповідним актом приймання-передачі, що підписується повноважними представниками сторін та скріплюється відтиском їх печаток».
Ухвалою господарського суду Львівської області від 10 березня 2005 року затверджено мирову угоду, укладену між ТОВ «Ресторан Беркут» та регіональним відділенням Фонду державного майна України у Львівській області, згідно з якою ТОВ «Ресторан Беркут» зобов`