Постанова
Іменем України
23 січня 2020 року
м. Київ
справа № 355/1214/16-ц
провадження № 61-25331св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Курило В. П. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Рантьє»,
третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Миколайовича
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Рантьє» на рішення Баришівського районного суду Київської області від 08 грудня 2016 року у складі судді Литвиненко О. Л. та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 16 березня 2017 року у складі колегії суддів: Волохова Л. А., Мельника Я. С., Матвієнко Ю. О.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ:
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Рантьє» (далі - ТОВ «ФК «Рантьє»), третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов О. М. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Позовна заява мотивована тим, що вчинений приватним нотаріусом виконавчий напис від 05 серпня 2016 року № 556 про стягнення з ОСОБА_1 на користь
ТОВ «ФК «Рантьє» заборгованості у сумі 66 480,07 грн не підлягає виконанню, у зв`язку з тим, що нотаріусом не перевірено факту безспірності заборгованості та не повідомлено про наміри вчинення нотаріальних дій. Крім того позивач посилається на те, що одержувачем платежу у виконавчому написі є публічне акціонерне товариство «Ідея Банк» (далі - ПАТ «Ідея Банк»), а не ТОВ «ФК «Рантьє» згідно договору факторингу від 30 вересня 2015 року № 30/09-1.
Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанцій:
Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 08 грудня
2016 року позовні вимоги задоволено.
Визнано виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О. М. від 05 серпня 2016 року № 556, таким, що не підлягає виконанню.
Стягнуто з ТОВ «ФК «Рантьє» на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 551,21 грн.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позову, оскільки під час вчинення виконавчого напису нотаріусом не було дотримано норми частини першої статті 88 Закону України «Про нотаріат».
Ухвалою апеляційного суду Київської області від 16 березня 2017 року апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Рантьє» відхилено.
Рішення Баришівського районного суду Київської області від 08 грудня 2016 року залишено без змін.
Відхилюючи апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Рантьє», апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:
У квітні 2017 року ТОВ «ФК «Рантьє» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Баришівського районного суду Київської області від 08 грудня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 16 березня 2017 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог
відмовити.
Касаційна скарга мотивована тим, що нотаріусом було дотримано умови вчинення виконавчих написів, оскільки ним було подано всі необхідні документи на підтвердження безспірності заборгованості позивача.
Заявник також зазначає, що задовольняючи позовні вимоги, судами було взято до уваги невідповідність сум зазначених у довідках-розрахунках заборгованості за кредитним договором від 15 січня 2014 року № Р.20.179.71541, від 30 вересня 2015 року (65 180,07 грн) та від 26 травня 2016 року (65 179,42 грн), які були подані позивачем. Однак це не відповідає дійсності, що скаржник підтвердив відповідними документами, яким суди не надали жодної оцінки.
Доводи інших учасників справи:
У червні 2017 року ОСОБА_1 до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ подано заперечення, у якому просить касаційну скаргу ТОВ «ФК «Рантьє» відхилити, а рішення Баришівського районного суду Київської області від 08 грудня 2016 року залишити без змін.
Рух касаційної скарги:
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 травня 2017 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Баришівського районного суду Київської області.
У червні 2017 року матеріали цивільної справи надійшли до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення»
ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Статтею 388 ЦПК України встановлено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року касаційну скаргу разом з матеріалами цивільної справи передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 19 листопада 2018 року справу призначено до судового розгляду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:
Частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у заперечені на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першої статті 400 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішення чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Короткий зміст встановлених фактичних обставин справи:
У справі, що переглядається судами встановлено, що 15 січня 2014 року між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № Р.20.179.71541, згідно умов якого банк надав позичальнику кредит (грошові кошти) на поточні потреби у сумі 43 319,00 грн.
30 вересня 2015 року між ТОВ «ФК «Рантьє» та ПАТ «Ідея Банк» укладено договір факторингу № 30/09-1, за умовами якого банк відступив, а факторингова компанія набула право грошової вимоги за кредитним договором від 15 січня 2014 року № Р.20.179.71541.
26 травня 2016 року ТОВ «ФК «Рантьє» надіслало позивачу письмову вимогу
№ Р.20.179.71541, де вказано, що станом на 26 травня 2016 року у позивача існує заборгованість за вказаним кредитним договором у сумі 65 180,07 грн, з яких:
42 647,93 грн - заборгованість за тілом кредиту; 22 532,14 грн - заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками та комісіями.
ТОВ «ФК «Рантьє» звернулось до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу із заявою про вчинення виконавчого напису, до якої були долучені: копія кредитного договору від 15 січня 2014 року № Р.20.179.71541; виписки з рахунку боржника станом на 26 травня 2016 року та 21 липня 2016 року; довідка-розрахунок заборгованості за кредитним договором від 15 січня
2014 року № Р.20.1790.71541; реєстр відправлень ДП «Укрпошта» вимоги про усунення порушення кредитних зобов`язань від 26 травня 2016 року та повідомлення про відступлення права вимоги; вимога про усунення порушення кредитних зобов`язань від 26 травня 2016 року; довідка про ненадходження платежів станом на 21 липня 2016 року; копія повідомлення ТОВ «ФК «Рантьє» про відступлення права вимоги.
05 серпня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О. М. вчинено виконавчий напис за № 556, згідно з яким запропоновано стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Рантьє» заборгованість у сумі 66 480,07 грн, з яких: 42 647,93 грн - заборгованість за тілом кредиту; 22 532,14 грн - заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками та комісіями; 1 300,00 грн - плата за вчинення виконавчого напису.
Постановою заступника начальника Баришівського районного відділу державної виконавчої служби від 19 вересня 2016 року відкрито виконавче провадження
№ 52274742 про примусове виконання виконавчого напису від 05 серпня
2016 року за № 556.
Задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що під час вчинення виконавчого напису нотаріусом не перевірено відсутність безспірності заборгованості.
Проте колегія суддів Верховного Суду не може погодитися з висновком апеляційного суду, оскільки такий зроблений з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення необґрунтованого судового рішення.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
О