Постанова
Іменем України
20 січня 2020 року
м. Київ
справа № 362/5535/17
провадження № 61-10118св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на постанову Київського апеляційного суду від 16 квітня 2019 року в складі колегії суддів: Приходька К. П., Таргоній Д. О., Журби С. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна колишнього подружжя.
Позов мотивувала тим, що 22 квітня 1972 року між нею та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб у виконавчому комітеті Малополовецької сільської ради Фастівського району Київської області, актовий запис № 13.
У 1991 році вони побудували житловий будинок, який перебуває у спільній власності та розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Загальна площа будинку 185 кв. м, житлова площа -
113,8 кв. м. Спірний будинок розташований на земельній ділянці площею 0,1735 га.
Звертала увагу на те, що її чоловік під впливом невідомих їй осіб оформив право власності на спірне майно на своє ім`я та звернувся до суду з позовом до неї про розірвання шлюбу. Зазначає, що відповідач людина похилого віку, має інвалідність та хронічні захворювання, а тому позивач вважає, що такі його дії вчинені під впливом невідомих їй осіб.
Посилаючись на те, що вона має право на проділ спільного майна подружжя до ухвалення рішення про розірвання шлюбу та певні сумніви щодо стабільності емоційного стану відповідача, ОСОБА_1 , з урахуванням уточнених позовних вимог, просила поділити спільне майно колишнього подружжя, що є об`єктом спільної сумісної власності, а саме: житловий будинок та земельну ділянку, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати за нею право власності на 1/2 частини зазначеної вище земельної ділянки та розташованого на ній житлового будинку.
У січні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю.
В обґрунтування зустрічних позовних вимог зазначав, що він перебував зі
ОСОБА_1 в зареєстрованому шлюбі з 22 квітня 1972 року, проте протягом останніх 17 років, вони фактично не мали шлюбних стосунків, не вели спільне господарство.
Зазначав, що факт окремого проживання був встановлений у судовому засіданні за його позовом про розірвання шлюбу, за результатами розгляду якого шлюб між ними було розірвано. Фактично, представник ОСОБА_1 визнала факт того, що сторони з 2000 року не проживають разом і не ведуть спільного господарства.
Звертав увагу на те, що у листопаді 2016 року, остаточно закінчивши будівництво будинку, на підставі рішення Путрівської сільської ради Васильківського району Київської області від 07 жовтня 2016 року та довідки Путрівської сільської ради Васильківського району Київської області від 16 листопада 2016 року, він став власником житлового будинку загальною площею 185,5 кв. м, житловою площею
113,8 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Переконував, що незважаючи на виникнення у листопаді 2016 року права власності на спірний житловий будинок, тобто в період перебування у шлюбі, цей будинок є його особистою приватною власністю, оскільки був побудований ним за рахунок його сил, допомоги друзів та родичів та за його особисті кошти.
Посилаючись на те, що ОСОБА_1 участі в будівництві та утриманні спірного будинку не приймала, позивач за зустрічним позовом просив визнати за ним право особистої приватної власності на житловий будинок загальною площею 185,5 кв. м, житловою площею 113,8 кв. м, що розташований за адресою:
АДРЕСА_1 .
Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 17 грудня
2018 року в задоволенні первісного позову відмовлено. Зустрічний позов задоволено. Визнано за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами на АДРЕСА_1 , загальною площею 185,5 кв. м, житловою площею
113,8 кв. м.
Відмовляючи в задоволенні первісного позову та задовольняючи зустрічні позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази на підтвердження факту співучасті позивача за первісним позовом, в період фактичного припинення шлюбних відносин з відповідачем, грошовими коштами для будівництва спірного житлового будинку, не надано доказів про наявність у неї таких коштів та джерел їх походження, у зв`язку з чим, жодним чином не спростовані доказі надані позивачем за зустрічним позовом. Судом також зазначено, що позивачем за зустрічним позовом доведене його окреме проживання зі ОСОБА_1 з 2000 року та особисте будівництво спірного житлового будинку за його власні кошти, за відсутності участі в цьому його колишньої дружини.
Постановою Київського апеляційного суду від 16 квітня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 17 грудня 2018 року скасовано та прийнято нову постанову. Первісний позов задоволено частково. Визнано житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що розташований за адресою:
АДРЕСА_1 об`єктом спільної сумісної власності подружжя. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частини житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що розташований за адресою:
АДРЕСА_1 . Визнано земельну ділянку площею 0,1735 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 об`єктом спільної сумісної власності подружжя. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини зазначеної вище земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_2 право власності на
1/2 частини зазначеної вище земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
В задоволенні зустрічного позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні первісного позову та задоволення зустрічних позовних вимог суперечить нормам матеріального права та спростовується доказами, які наявні в матеріалах справи. Встановивши, що спірна земельна ділянка та збудований на ній житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами набуті ОСОБА_2 під час перебування сторін у шлюбі, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції та поділу спільного майна колишнього подружжя.
Апеляційним судом відхилено доводи відповідача за первісним позовом про те, що спірна земельна ділянка придбана ним за особисті кошти, а також, що будівництво спірного будинку фінансувалось лише ним особисто, оскільки зазначені обставини не підтверджені належними та допустимими доказами в суді першої інстанції, не надано таких доказів і під час апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги та інших учасників справи
У травні 2019 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 16 квітня 2019 року, у якій просить скасувати судове рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Зазначає, що рішення суду першої інстанції було помилково скасовано апеляційним судом, оскільки міськрайонним судом правильно встановлено відсутність участі позивача за первісним позовом в будівництві та утриманні спірного будинку. При цьому рішенням суду про розірвання шлюбу між сторонами встановлено, що сторони не проживають разом та не ведуть спільного господарства з 2000 року, а факт реєстрації права власності за заявником у 2016 році підтверджують його право особистої власності на спірний будинок. Зазначений факт також підтверджується різною адресою реєстрації місця проживання сторін, оскільки ОСОБА_1 проживала в належній їй квартирі та не мала відношення до будівництва будинку і, як вважав відповідач за первісним позовом, не претендувала на його 1/2 частини.
Заявник також вважає помилковим висновок апеляційного суду про визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частини спірної земельної ділянки, оскільки матеріали справи містять докази набуття ОСОБА_2 права власності на неї після розірвання шлюбу між сторонами.
У касаційній скарзі також зазначено про порушення апеляційним судом норм процесуального права в частині позбавлення відповідача за первісним позовом бути присутнім в судовому засіданні суду апеляційної інстанції в особі свого представника, оскільки незважаючи на подане клопотання про відкладення розгляду справи, вона була розглянута апеляційним судом.
Відзиву на касаційну скаргу не надходило.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 01 липня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на постанову Київського апеляційного суду від 16 квітня 2019 року, витребувано цивільну справу та надано строк на подання відзивів на касаційну скаргу.
Фактичні обставини справи та позиція Верхового Суду
Згідно з частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження є неправильне застосуван