ПОСТАНОВА
Іменем України
28 січня 2020 року
Київ
справа №822/2663/15
адміністративне провадження №К/9901/23752/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого судді Мартинюк Н.М.,
суддів Білак М.В., Жука А.В.
розглянув у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу №822/2663/15
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області
про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди,
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 6 березня 2017 року (прийняте у складі: головуючого судді Ковальчук А.М.)
і ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2017 року (прийняту у складі: головуючого судді Ватаманюка Р.В., суддів Мельник-Томенко Ж.М., Сторчака В.Ю.)
УСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 у липні 2015 року звернувся з адміністративним позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області (далі також- «ГУ ДСНС у Хмельницькій області») в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив стягнути з відповідача: середній заробіток за час затримки розрахунку (при звільненні) за період з 21 травня 2014 року до дня прийняття судового рішення у цій справі; моральну шкоду в розмірі 2000 грн.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що належні йому при звільнені кошти відповідач перерахував частинами, а саме: 20 травня 2014 року в сумі 2076,08 грн і 23 травня 2014 року в сумі 17111,53 грн. Водночас розмір фактично виплачених коштів не відповідав розміру тих коштів, які відповідач зобов`язаний був нарахувати і виплатити позивачу у день звільнення, у зв`язку з чим позивач змушений був стягувати відповідні кошти з ГУ ДСНС у Хмельницькій області в судовому порядку.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Справа розглядалася судами неодноразово.
Хмельницький окружний адміністративний суд постановою від 23 листопада 2015 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2015 року, відмовив у задоволенні позову.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 9 листопада 2016 року скасував судові рішення судів попередніх інстанцій, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.
Хмельницький окружний адміністративний суд постановою від 6 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2017 року (які наразі оскаржуються в касаційному порядку), позов задовольнив частково. Стягнув з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку (при звільненні) за період з 21 травня 2014 року до 22 травня 2014 року в сумі 136,44 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Приймаючи такі судові рішення суди попередніх інстанцій виходили з того, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні необхідно стягнути за період з 21 травня 2014 року до 22 травня 2014 року включно відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю України (далі - «КЗпП України»), оскільки належні позивачу при звільнені кошти відповідач перерахував частинами - 20 і 23 травня 2014 року.
Щодо відшкодування моральної шкоди суди відмовили у задоволенні цієї позовної вимоги, оскільки позивач не надав доказів завдання йому такої шкоди та наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача і такою шкодою.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечення)
У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 6 березня 2017 року і ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2017 року та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Оскаржувані судові рішенні вважає незаконними та необґрунтованими.
Зокрема, скаржник зазначає, що відповідач допустив затримку повного розрахунку з ним при звільненні, провівши такий розрахунок 19 листопада 2015 року, а тому вважає, що з відповідача необхідно стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 21 травня 2014 року до 19 листопада 2015 року включно відповідно до статей 116, 117 КЗпП України. Також зазначає, що суди попередніх інстанцій, відмовивши у задоволенні позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди, не врахували того, що він протягом тривалого часу доводить порушення своїх прав у судовому порядку, що призвело до втрати нормальних життєвих зв`язків, які вимагають від нього додаткових зусиль для організації життя, що призводить до душевних переживань і страждань.
Крім того, скаржник вказує, що суди попередніх інстанцій допустили описку в рішеннях зазначивши про те, що йому було нараховано і виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі в сумі 26524,95 грн за період з 16 травня 2007 року до 14 жовтня 2010 року, оскільки вказана сума і період не зазначені в матеріалах справи та не відповідають її фактичним обставинам. Також, на думку позивача, суди попередніх інстанцій допустили невідповідність в обрахуванні середньої заробітної плати позивача, а саме середня заробітна плата повинна обчислюватись з виплат за попередні 2 місяці 2014 року, а не 2012 року, оскільки його звільнення відбулося у травні 2014 року.
Відповідач надав заперечення на касаційну скаргу, в яких просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення. Зазначає, що позивачу були нараховані і здійснені всі виплати, передбачені чинним законодавством України та судовими рішеннями, порушень щодо виплат на користь позивача зі сторони ГУ ДСНС у Хмельницькій області немає.
Також відповідач зазначив, що суди дійсно в описовій частині оскаржуваних судових рішень допустили описку щодо суми 26524,95 грн та періоду з 16 травня 2007 року до 14 жовтня 2010 року, проте ця описка жодним чином не впливає на виконання рішення, оскільки в резолютивній частині рішення все зазначено вірно.
Щодо неправильного обрахування середньої заробітної плати ОСОБА_1 відповідач зазначив, що таке обчислення здійснюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 8 лютого 1995 року (далі - «Порядок №100»). У цьому Порядку зазначено, що у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Оскільки позивача поновлено на посаді 14 березня 2014 року, а звільнено зі служби за станом здоров`я 20 травня 2014 року, тобто він не відслужив двох повних календарних місяців перед місяцем звільненням, то середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи - травень, червень 2012 року.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами встановлено, що позивач з 15 жовтня 1996 року працював, а надалі з 2 квітня 2003 року проходив службу в органах Міністерства надзвичайних ситуацій України, Державної служби з надзвичайних ситуацій.
Наказом ГУ ДСНС у Хмельницькій області №300 від 20 травня 2014 року старшого сержанта служби цивільного захисту ОСОБА_1 , пожежного-рятувальника 28 державного пожежно-рятувального поста 11 державної пожежно-рятувальної частини ГУ ДСНС у Хмельницькій області звільнено із служби в запас Збройних сил (з постановкою на військовий облік) за пунктами 173, 176 (підпункт 3 - за станом здоров`я) Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №593 від 11 липня 2013 року.
Належні позивачу при звільненні кошти відповідач перерахував на його банківський рахунок 20 травня 2014 року в розмірі 2076,08 грн і 23 травня 2014 року в розмірі 17111,53 грн, що підтверджується випискою з рахунку від 8 червня 2015 року та платіжними дорученнями від 19 травня 2014 року №221 та від 22 травня 2014 року №240.
ОСОБА_1 , вважаючи, що відповідач не виплатив всіх належних йому сум коштів, у червні 2014 року звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до ГУ ДСНС у Хмельницькій області з вимогами про стягнення ненарахованої і невиплаченої частини одноразової грошової допомоги в сумі 6394,50 грн та компенсації за невикористану відпустку за 2012-2013 роки в розмірі 5500 грн (справа №822/2640/14).
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 3 липня 2014 року у справі №822/2640/14 у задоволенні позову відмовлено. Суд виходив з того, що виплата позивачу належних до сплати коштів при звільненні відбулась у порядку та розмірах, передбачених чинним законодавством.
Цю постанову Вінницький апеляційний адміністративний суд своєю постановою від 13 серпня 2014 року скасував та ухвалив нову, якою позов задовольнив частково. Зобов`язав ГУ ДСНС у Хмельницькій області нарахувати і виплатити позивачу недораховану та невиплачену частину одноразової грошової допомоги за шість повних календарних років служби, а також ненараховану і невиплачену компенсацію за невикористану відпустку за 2012 рік в кількості 40 діб та за 2013 рік в кількості 38 діб. У решті позову відмовив.
Задовольняючи позов частково суд апеляційної інстанції виходив з того, що за змістом частини 25 статті 129 Кодексу цивільного захисту України особам рядового та начальницького складу цивільного захисту, які звільняються зі служби за станом здоров`я, у рік звільнення та у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки. В частині одноразової грошової допомоги суд зазначив, що законодавством не передбачено обов`язкової наявності безперервного стажу служби для отримання вказаної допомоги, натомість встановлено застереження щодо ненабуття права на таку при попередньому звільненні зі служби. Оскільки при попередньому звільненні позивач не набув права на отримання одноразової грошової допомоги, суд дійшов висновку, що позивачу така допомога має бути виплачена.
Постановою Вищого адміністративного суду України від 5 березня 2015 року змінено постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2014 року та зобов`язано ГУ ДСНС у Хмельницькій області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 лише ненараховану і невиплачену компенсацію за невикористану відпустку за 2012 рік в кількості 40 діб, за 2013 рік в кількості 38 діб. В решті постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2014 року у цій справі залишено без змін.
Тобто, суд касаційної інстанції не погодився з висновком суду апеляційної інстанції в частині стягнення недоплаченої частини одноразової грошової допомоги за шість років служби. Свою постанову мотивував тим, що позивач був звільнений у 2002 році з невоєнізованої професійної пожежної частини №31 по охороні смт. Вовковинці відповідно до статті 40 КЗпП України, а тому у період з 15 жовтня 1996 року до 3 грудня 2002 року (6 років) не проходив службу в державній пожежній охороні. Натомість Вищий адміністративний суд України, посилаючись на обставини, встановлені Хмельницьким окружним адміністративним судом у іншій справі (№822/2860/13), зазначив, що службу в органах та підрозділах Міністерства надзвичайних ситуацій України Левіцький Р.С. проходив з 5 січня 2007 року.
Отже, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми недоплаченої частини одноразової грошової допомоги за 6 років служби.
30 березня 2015 року відповідач на виконання постанови Вищого адміністративного суду України від 5 березня 2015 року здійснив фактичне нарахування і виплату компенсації за невикористану відпустку за 2012 рік в кількості 40 діб, за 2013 рік в кількості 38 діб, про що позивач дізнався з отриманої 7 червня 2015 року постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 26 травня 2015 року.
Крім того, у червні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до ГУ ДСНС у Хмельницькій області, в якому просив стягнути середньомісячний заробіток за час затримки виконання рішення суду (від 23 липня 2013 року) про поновлення його на роботі за період з 24 липня 2013 року до 13 березня 2014 року (справа №822/2173/15).
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 1 липня 2015 року у справі №822