ПОСТАНОВА
Іменем України
27 січня 2020 року
м. Київ
справа №804/1583/16
касаційне провадження №К/9901/28703/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.06.2016 (суддя Єфанова О.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2016 (головуючий суддя - Дадим Ю.М.; судді: Уханенко С.А., Богданенко І.Ю.) у справі № 804/1583/16 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, вимоги про сплату боргу, рішення про застосування штрафних санкцій,
В С Т А Н О В И В:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.03.2016 № 0000361703, вимоги від 01.03.2016 № Ф-0000381701 про сплату боргу (недоїмки), рішення від 01.03.2016 № 0000391701 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 02.06.2016 адміністративний позов задовольнив.
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 15.09.2016 постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.06.2016 залишив без змін.
Державна податкова інспекція у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області звернулась до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.06.2016, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2016 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального права, а саме: пунктів 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), пункту 2 частини першої статті 6, пункту 1 частини другої статті 7, частини одинадцятої статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
При цьому зазначає, що висновки, викладені в оскаржуваних судових рішеннях, не відповідають фактичним обставинам справи.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області проведено документальну планову виїзну перевірку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, результати якої оформлено актом від 12.02.2016 № 231/171/3013115623.
За її наслідками відповідач дійшов висновку про недотримання позивачем вимог пунктів 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у зв`язку із: заниженням доходу на суму відхилень заборгованості покупців відповідно до даних попереднього акта планової перевірки та даних актів звірки, наданих у ході проведення планової перевірки, на 196495,61 грн. за 2014 рік; непідтвердженням оплати товарно-експедиторських послуг, наданих Товариством з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта», на загальну суму 79342.25 грн., оскільки розрахункові квитанції на оплату послуг щодо організації перевезення вантажів виписано Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 ; неправомірним формуванням витрат у розмірі 40319,02 грн. за наслідками здійснених із Товариством з обмеженою відповідальністю «Кепітал Хауз» господарських операцій, позаяк останнє не знаходиться за вказаним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням та не звітує до органу доходів і зборів за місцем реєстрації; завищенням витрат та заниженням чистого доходу внаслідок відхилення між даними декларації про майновий стан і доходи за 2014 рік та даними Книги обліку доходів і витрат; завищенням витрат на суму 125000,00 грн., сплачену грошовими коштами Товариству з обмеженою відповідальністю «Мармарис-Д» за актами пред`явлення векселів до оплати, емітентом яких є Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОЛК», оскільки за вказаними операціями відсутні будь-які підтверджуючі документи.
Наведене, в свою чергу, призвело до порушення Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 пункту 2 частини першої статті 6, пункту 1 частини другої статті 7, частини одинадцятої статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
На підставі зазначеного акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.03.2016 № 0000361703, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 79519,85 грн. за основним платежем та 39759,92 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, вимогу 01.03.2016 № Ф-0000381701 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 65800,95 грн., рішення від 01.03.2016 № 0000391701 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 4414,14 грн.
Відповідно до пунктів 1.4, 1.7 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків-фізичними особами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.03.2013 № 395 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані в обліку та підтверджують наявність зазначених фактів.
Згідно з підпунктом 2.3.2.2 підпункту 2.3.2 пункту 2.3 розділу ІІ цього Порядку у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення, зокрема, необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) діяльності платника податків та операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи з обліку, та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання їх чи інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.
Обґрунтовуючи висновок щодо заниження позивачем суми доходу за 2014 рік на 196495,61 грн., контролюючий орган вказував на наявність станом на 01.01.2013 заборгованості покупців перед Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 відповідно до даних попереднього акта перевірки та актів звірки з цими покупцями за той же період часу.
Утім, як з`ясовано судовими інстанціями, належність даних стосовно обґрунтованості зазначеної суми відповідачем не перевірялась, що, в свою чергу, свідчить про їх непідвтрдженість. Крім того, вказана заборгованість виникла за період, який не був предметом перевірки в 2016 році.
За правилами пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Так, за правилами пунктів 177.1, 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.
Об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.
До переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.
Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберіган