ПОСТАНОВА
Іменем України
27 січня 2020 року
Київ
справа №826/5063/18
адміністративне провадження №К/9901/27418/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мельник-Томенко Ж. М.,
суддів Жука А. В., Мартинюк Н. М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії
за касаційною скаргою громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.02.2019 (суддя Вєкуа Н. Г.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.07.2019 (колегія суддів у складі: Файдюка В. В., Мєзєнцева Є. І., Чаку Є. В.),
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
У березні 2018 року громадянин Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Державної міграційної служби України (далі - відповідач-1, ДМС України), Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві (далі - відповідач-2, ГУ ДМС в м. Києві), в якому просив:
- визнати протиправними дії ДМС України, якими залишено без розгляду скаргу на рішення ГУ ДМС України в м. Києві про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;
- визнати протиправними дії ГУ ДМС України в м. Києві про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;
- скасувати рішення ДМС України, яким залишено без розгляду скаргу на рішення ГУ ДМС України в м. Києві про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;
- скасувати рішення ГУ ДМС України в м. Києві про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;
- зобов`язати ДМС України повторно перевірити рішення ГУ ДМС України в м. Києві, яким відмовлено в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;
- зобов`язати ГУ ДМС України в м. Києві оформити документи для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачами під час прийняття оскаржуваного рішення не враховано всіх обставин, за наявності яких позивач звернувся зі заявою про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, оскільки, за твердженням останнього, у нього є об`єктивні побоювання, що у разі повернення до країни походження - Народної республіки Бангладеш йому буде загрожувати небезпека в країні походження та порушення його прав та інтересів, відповідно до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Зазначив, що рішення ГУ ДМС України в м. Києві було прийнято на формальних підставах, працівники відповідача передчасно дійшли висновку, що надані відомості є очевидно необґрунтовані та не містять ознак для визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 05.02.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.07.2019, в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Судові рішення мотивовано тим, що відповідачем-2 при прийнятті рішення було проведено збір та аналіз інформації про країну походження, про особу заявника, за наслідками перевірки якої не встановлено наявність фактичних доказів того, що побоювання позивача стати жертвою переслідувань в країні походження є реальними, тому, суди дійшли висновку, що ГУ ДМС України в м. Києві обґрунтовано прийнято наказ про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем, або особою, яка потребує додаткового захисту.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування вимог касаційної скарги вказує на те, що для визначення статусу біженця не має необхідності встановлювати причинно-наслідковий зв`язок між насиллям та порушеннями прав людини і особистою загрозою для життя шукача притулку, заявник не повинен доводити, що зазнає фізичних або душевних страждань на території країни-походження. Цей обов`язок лежить на відповідачеві, який має спростувати факти, надані позивачем. Також скаржник зазначає, що жодна справа даної категорії не може бути розглянута без вивчення інформації про країну походження, проте суди попередніх інстанцій не дослужували таку інформацію. Крім того, скаржник зазначає про неповне з`ясування обставин судами, що мають значення для справи, неповно та не об`єктивно дослідили матеріали справи. Наголошує на тому, що суди не звернули уваги, що під час прийняття заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту та проведення співбесіди, відповідачем не було дотримано права позивача користуватися послугами перекладача.
Позиція інших учасників справи
Відповідач-1 у відзиві на касаційну скаргу позивача зазначає, що суди попередніх інстанцій ухвалили обґрунтовані рішення, норми матеріального та процесуального права застосовані правильно, а обставини спірних правовідносин з`ясовані повно та всебічно. Просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Відповідач-2 заяви про приєднання до касаційної скарги позивача або відзиву на неї не надав.
Рух касаційної скарги
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 10.10.2019 відкрив касаційне провадження за скаргою громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.02.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.07.2019.
Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 24.01.2020 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Як встановлено судами попередніх інстанцій, громадянин Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Мадаріпур, за національністю - бенгалець , сповідує іслам (мусульманин суніт), неодружений.
Територію країни постійного проживання залишив 08.11.2016. До України прибув 13.07.2017 нелегально, перетнувши кордон пішки. Документи, що посвідчують особу - відсутні.
Із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту звернувся 01.08.2017 до ГУ ДМС в м. Києві. Причиною звернення зазначив політичні причини, а саме: побоювання зазнати серйозної шкоди від представників партії Awami League.
Згідно наказу ГУ ДМС України в м. Києві від 19.08.2017 № 379 громадянину Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 відмовлено в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
22.08.2017 громадянин Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 отримав повідомлення від 22.08.2017 № 220 про відмову в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
31.08.2017 позивачем до ДМС України подано скаргу на наказ ГУ ДМС України в м. Києві 19.08.2017 № 379 «Про відмову в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту».
За результатами розгляду скарги громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 прийнято рішення про залишення без розгляду скарги на рішення територіального органу ДМС про відмову в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту від 10.01.2018 № 08-18 відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», підпункту «в» пункту 8.3 розділу VІІІ Правил розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, в трату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, затверджених наказом МВС України від 07.09.2011 № 649.
Вважаючи такі дії та рішення відповідачів протиправними, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права й акти їх застосування
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Порядок регулювання суспільних відносин у сфері визнання особи біженцем, особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту визначається Законом України від 08.07.2011 № 3671-VI «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту».
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 1 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» біженець - особа, яка не є громадянином України і внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.
Відповідно до пункту 13 частини першої статті 1 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» особа, яка потребує додаткового захисту, - особа, яка не є біженцем відповідно до Конвенції про статус біженців 1951 року і Протоколу щодо статусу біженців 1967 року та цього Закону, але потребує захисту, оскільки така особа змушена була прибути в Україну або залишитися в Україні внаслідок загрози її життю, безпеці чи свободі в країні походження через побоювання застосування щодо неї смертної кари або виконання вироку про смертну кару чи тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання або загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини і не може чи не бажає повернутися до такої країни внаслідок зазначених побоювань.
Статтею 5 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» визначено, що особа, яка з наміром бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, під час в`їзду в Україну незаконно перетнула державний кордон України, повинна без зволікань звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. У разі якщо така особа під час незаконного перетинання державного кордону України звернулася із зазначеною заявою до посадової особи Державної прикордонної служби України, вона зобов`язана надати цій посадовій особі пояснення про причини незаконного перетинання державного кордону України. У разі відсутності у такої особи документів, що посвідчують її особу, або якщо такі документи є фальшивими, вона повинна повідомити в поясненні про цю обставину, а також викласти причини зазначених обставин. Під час надання пояснень особою, яка не володіє українською або російською мовами, орган Державної прикордонної служби України повинен забезпечити перекладача з мови, якою така особа може спілкуватися. Після надання пояснень особа, яка звернулася із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, повинна бути протягом 24 годин передана посадовими особами Державної прикордонної служби України представнику центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту. Особа, зазначена в частині другій цієї статті, не несе відповідальності за незаконне перетинання державного кордону України, якщо вона без зволікань звернулася із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Така особа не несе відповідальності за порушення правил перебування в Україні, якщо вона перебуває на території України протягом часу, необхідного для подання заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Приписами статті 6 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» визначено, що не може бути визнана біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, особа: яка вчинила злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людства і людяності, як їх визначено у міжнародному праві; яка вчинила злочин неполітичного характеру за межами України до прибуття в Україну з метою бути визнаною біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, якщо таке діяння відповідно до Кримінального кодексу України належить до тяжких або особливо тяжких злочинів; яка винна у вчиненні дій, що суперечать меті та принципам Організації Об`єднаних Націй; стосовно якої встановлено, що умови, передбачені пунктами 1 чи 13 частини першої статті 1 цього Закону, відсутні; яка до прибуття в Україну була визнана в іншій країні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; яка до прибуття в Україну з наміром бути визнаною біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, перебувала в третій безпечній країні. Дія цього абзацу не поширюється на дітей, розлучених із сім`ями, а також на осіб, які народилися чи постійно проживали на території України, а також їх нащадків (дітей, онуків).
Приписами статті 7 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» передбачено, що оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, проводиться на підставі заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Така заява особисто подається іноземцем чи особою без громадянства або її законним представником до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, за місцем тимчасового перебування заявника. У разі якщо у заявника відсутні документи, що посвідчують його особу, його прізвище, ім`я, по батькові та інші дані про нього попередньо, до встановлення особи, записуються за його вказівкою, про що зазначається в реєстраційному листку на особу та робиться відповідний запис на заяві про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту: реєструє заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, та подані документи; ознайомлює заявника або його законного представника під їх власний підпис з порядком прийняття рішення за їх заявами, правами та обов`язками особи, стосовно якої прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; проводить дактилоскопію особи, яка подала заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; у разі потреби направляє особу на обстеження для встановлення віку у порядку, встановленому законодавством України; заповнює реєстраційний листок на особу, яка звернулася із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, та членів її сім`ї, які не досягли вісімнадцятирічного віку, або на дитину, розлучену із сім`єю, від імені якої заяву про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, подав її законний представник; заповнює інші необхідні документи; оформлює особову справу; роз`яснює порядок звернення про надання безоплатної правової допомоги відповідно до закону, що регулює надання безоплатної правової допомоги; заносить отримані відомості до централізованої інформаційної системи.
Згідно з частиною третьою статті 8 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» під час співбесіди заявнику, який не володіє українською або російською мовами, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, забезпечує перекладача з мови, якою заявник може спілкуватися. Заявник має право залучити перекладача за свій рахунок або за рахунок інших юридичних чи фізичних осіб.
Частиною четвертою статті 8 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» передбачено, що рішення про оформлення або відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, приймається на підставі письмового висновку працівника, який веде справу, і оформлюється наказом уповноваженої посадової особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту.
Відповідно до частин шостої та сьомої статті 8 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питань щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, приймаються за заявами, які є очевидно необґрунтованими, тобто якщо у заявника відсутні умови, зазначені пунктами 1 чи 13 частини першої статті 1 цього Закону, а також якщо заяви носять характер зловживання: якщо заявник з метою визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, видає себе за іншу особу, а так само за заявами, поданими особами, яким було відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, у зв`язку з відсутністю підстав, передбачених для визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, встановлених пунктами 1 чи 13 частини першої статті 1 цього Закону, якщо зазначені умови не змінилися. У разі прийняття рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, протягом трьох робочих днів з дня його прийняття надсилає заявнику або його законному представнику письмове повідомлення з викладенням причини відмови і роз`ясненням порядку оскарження такого рішення.
Статтею 10 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» визначено, що спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань міграції приймає рішення про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, чи про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, за результатами всебічного вивчення і оцінки всіх документів та матеріалів, що можуть бути доказом наявності умов для визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, протягом п`яти робочих днів з дня отримання повідомлення про відмову можуть бути оскаржені в установленому законом порядку до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, а також до суду у строки, встановлені цим Законом.
Відповідно до пункту 8.4 Правил р